1.3 Розуміння феномену тривога

У сучасному світі, повному усіляких проблем, почуття тривоги стало майже невід’ємною частиною життя кожної людини. Особистість увесь час адаптується до динаміки соціуму, що безумовно викликає відчуття страху та тривоги, як і при будь яких змінах. Вивченню стану тривоги присвячена велика кількість робіт. Ще Зігмунд Фрейд у своїй праці «Проблема тривоги» писав : «Тривога являє собою фундаментальний феномен і центральну проблему неврозу».У своїх ранніх роботах він дотримувався думки, що тривога, яка є у всіх його пацієнтах-невротиків, є наслідком негативної розрядки енергії лібідо, проте майже через 30 років він дійшов до іншого висновку – тривога є функцією «Его» і її призначення полягає в тому, щоб попереджати індивіда про загрозу, що насувається. Тобто тривога дає можливість особі адаптивно-реагувати в загрозливій ситуації. Саме ним було введене у наукове використання поняття «тривога»[11;12]. Інший науковець Ч. Спілберг розділяв тривогу на «тривогу-стан» і «тривогу-властивість» за стабільністю їх проявів. Тривога-стан – це короткочасна реакція на подразник, яка зв’язана з активізацією автономної нервової системи, а тривога-властивість являє собою схильність людини постійно відчувати уявну чи реальну небезпеку. Високий рівень тривоги-стану створює загрозу психічному здоров’ю особи і сприяє розвитку предневротичних станів[8].

В сучасних енциклопедіях також є багато різних варіацій на тему «що ж таке тривога», далі наведений один із таких варіантів. «Тривога – переживання людиною стану емоційного дискомфорту, зумовленого очікуванням несприятливого розвитку подій або передчуттям можливої небезпеки. На відміну від страху як реакції на конкретну загрозу, тривога є переживанням неконкретної загрози і характеризується стурбованістю, побоюванням і тугою»[9]. Також, саме тривога дозволяє особистості реагувати в небезпечній ситуації адаптивним способом, рятуючи її від можливої небезпеки. Фізично проявляється в посиленні серцебиття, підвищенні артеріального тиску, прискореному диханні, зростанні загальної активності і підвищенні чутливості до дії навколишніх подразників. У психологічному аспекті тривога переживається як стан психологічної напруженості, нервозності, передчуттям можливої невдачі, що змушує людину активно шукати її джерело.

Отже тривога – узагальнюючий термін, що об’єднує комплекс соматичних, емоційно-поведінкових та інтелектуальних проявів, які буквально автоматично виникають в ситуації небезпеки. Людина відчуває сильну напругу, демонструє хвилювання, втрачає можливість концентруватися на чомусь, окрім небезпеки, що наближається. Головний мозок дає сигнал на викид гормонів, які запускають механізм активації симпатичної нервової системи. В той же час, треба зазначити принципову різницю між поняттями «тривога» і «тривожність». Тривожність – це індивідуально-психологічна особливість, яка виявляється в схильності людини до переживання стану тривоги при очікуванні несприятливого розвитку подій. Тривожність можуть спричини внутрішні конфлікти особистості, які беруть свій початок ще з дитинства при деспотичному ставленні батьків до власної дитини.

Високий рівень тривожності створює загрозу психічному здоров’ю людини і сприяє розвитку перед невротичних станів. Також він впливає на результат діяльності особи. Однак слід зазначити, що тривогу не можна назвати однозначно поганим станом. Іноді тривога може бути адекватною і природною, а значить, такий стан по праву можна назвати корисним. Жодна людина не позбавлена тривожного стану, особливо коли йому необхідно зробити щось нове, відповідальне або незвичайне. Приміром, до корисної тривозі можна віднести підготовку до іспиту або виступ з промовою на публіці. Крім того, людина може відчувати тривогу і невелике занепокоєння, проходячи по неосвітленій або ж незнайомій вулиці. Такі види тривожного стану є цілком адекватними і в якійсь мірі навіть корисними, адже завдяки ним у людини пробуджується почуття відповідальності і бажання ретельно підготувати промову, вивчити матеріал іспиту або серйозно задуматися над тим, чи слід йому виходити з дому пізно вночі на самоті.

В інших випадках тривога найчастіше буває неприродною, неадекватною і тому вкрай шкідливою. Такий стан з часом стає хронічною, внаслідок чого тривога починає з'являтися не тільки в стресових ситуаціях, але і в той час, коли немає видимих ​​адекватних причин занепокоєння. У таких випадках тривога не тільки не допомагає людині тверезо оцінити ситуацію, а й заважає йому вести активну повсякденну діяльність. Найчастіше тривога є поширеним проявом такого небезпечного захворювання, як невроз. Проявляється тривога найрізноманітнішими способами, найбільш відомими з яких є емоційна та фізична. Емоційна тривога - полягає в постійних тривожних думках про якийсь конкретний подію або тривожних очікуваннях і побоюваннях, пов'язаних з будь-якого роду подіями. Найчастіше протікає при наявності нав'язливих тривожних обдумувань вже минулих подій. Фізична тривога - проявляється м'язовою напругою, досить складною розслабленням, супроводжуваної болем у серці.

Стан тривоги може бути послаблений довільно у результаті активної діяльності суб’єкта, спрямованої на досягнення поставленої мети, або спеціальними прийомами (аутогенного тренування, релаксації), а також за допомогою неусвідомлюваних механізмів психологічного захисту.