Конструкторська підготовка виробництва

Тепер, коли встановлені основні етапи проведення ТПП, можна приступати до першої стадії -- конструкторської підготовки виробництва. Конструкторська підготовка виробництва полягає в проектуванні і освоєнні нової продукції (в основному на підприємствах машинобудування, приладобудування і легкої промисловості) і вдосконалення продукції, що випускається.

Вона здійснюється у відповідності з Єдиною системою конструкторської документації (ЕСКД, ГОСТ 2.103 - 68), що передбачає наступні етапи (стадії) розробки:

технічне завдання, що визначає призначення виробу (продукції), його технічні характеристики, показники якості, технологічні, організаційні та економічні умови виробництва, вимоги до конструкторської документації. Технічне завдання складає замовник для організації-розробника проекту. Розробниками є конструкторські бюро, науково-дослідні інститути, конструкторські відділи підприємств;

технічне пропозиція, що містить техніко-економічне обгрунтування доцільності розробки вироби на підставі аналізу технічного аналізу замовника і зустрічних варіантів проектно-технологічних рішень по виробі, всебічної оцінки всіх можливих рішень з урахуванням сучасного стану проблеми. Після узгодження пропозиції із замовником і затвердження його у встановленому порядку воно є підставою для розробки ескізного проекту;

ескізний проект, складається з графічної частини, що представляє собою сукупність конструкторських документів (креслень), що розкривають конструкторські рішення з зазначенням параметрів, габаритних розмірів, які дають загальне уявлення про новий виробі, і пояснювальної записки до розрахунків основних параметрів виробу, описом принципів його роботи, експлуатаційних особливостей. На підставі затвердженого вищестоящою організацією ескізного проекту розробляється технічний проект;

технічний проект, так само, як і ескізний, складається з графічної частини і пояснювальної записки, що містять остаточні технічні рішення, які дають повне уявлення про пристрій розробляється виробу і його окремих вузлів і вихідних даних для розробки робочої документації. Вказується також максимально можливий рівень уніфікації і застосування стандартних складальних одиниць і деталей, наводяться результати експериментальних робіт з підвищення технологічності конструкції. Технічне проектування часто супроводжується виготовленням макету виробу;

робочий проект. У ньому містяться робочі креслення на кожну деталь вироби (деталювання) з зазначенням марки матеріалу, маси деталі та інших конструктивних даних. ЕСКД встановлює такі основні вимоги до виконання робочих креслень:

оптимальне застосування стандартних і покупних виробів, освоєних раніше виробництвом і відповідають сучасному рівню техніки;

раціональне обмеження номенклатури розмірів, граничних відхилень конструктивних елементів, а також марок і сорти матеріалів і покриттів;

досягнення необхідного ступеня взаємозамінності деталей і вузлів, найвигідніший способів виготовлення та ремонту виробів, а також максимальної зручності в експлуатації.

Робочий проект супроводжується специфікацією, яка визначає склад складальної одиниці, вузла або комплекту і необхідної для комплектування конструкторських документів і планування запуску у виробництво вказаних виробів.

Проектування нової продукції в масовому і серійному виробництві закінчується виготовленням дослідних зразків і здачею технічної документації замовнику. В даний час всі перераховані стадії конструкторської підготовки використовуються при створенні лише принципово нових або особливо відповідальних видів продукції. В інших випадках, як правило, застосовується двохстадійної проектування, при якому поєднуються розробка технічного і робочого проектів, а в ряді випадків опускається також стадія ескізного проектування.

Обов'язковою умовою конструкторської підготовки є дотримання вимог стандартизації та уніфікації. Стандарти встановлюють і регламентують на певний період прогресивні вимоги, норми, методи, правила, поширювані на самі вироби, на фактори та умови, що впливають на їх якість.

Конструктивна уніфікація являє собою обмеження різноманітності виготовлених типорозмірів деталей і вузлів конструкцій шляхом запозичення з раніше випущених конструкцій. Уніфікація може проводитися як у межах одного заводу, спеціалізованого на випуску певної продукції, так і в масштабі всієї галузі в цілому.

При внутрішньозаводської уніфікації одна з конструкцій вибирається в якості "базової" моделі, а потім шляхом приєднання до неї відсутніх або, навпаки, вилучення з неї непотрібних частин, вузлів, деталей створюється ряд похідних моделей. У цьому випадку різко скорочується кількість оригінальних деталей за рахунок збільшення уніфікованих і раніше освоєних виробництвом. Таким шляхом здійснюється конструктивна спадкоємність виробів, формуються їхні конструктивні ряди. Рівень стандартизації і уніфікації визначається системою коефіцієнтів: уніфікації (Ку), повторюваності (Кповт), конструктивної наступності (Кпр), стандартизації (КСТ). Так, для вироби, що має наступний розподіл деталей (табл 1.1), коефіцієнти будуть рівні:

Ку = (730 +492): 1239 = 0.98; Кповт = 2075:1239 = 1.68

Кпр = 1239:2075 = 0.59; Кст = 823:2075 = 0.4

Таблиця 1.1        

Розподіл деталей за групами         

Кількість         

Найменуваннь деталей             

Стандартизовані ......................         

823         

492             

Запозичені ................................         

1232         

730             

Оригінальні ...................................         

20         

17             

Разом         

2075         

1239     

Необхідною умовою початку виробництва проектованої продукції є визначення її економічної ефективності шляхом зіставлення ефекту і витрат раніше виробленого продукту з новим.