52

1.Поняття предмету трудового права.

Трудове право – є головною галуззю права оскільки саме у сфері застосування праці створюються матеріальні і духовні блага.

Основним вивченням трудового права є жива праця і інші відносини які пов’язані з нею це відносини: з працевлаштуванням по охоронні праці, по контролю та нагляду за охороною праці та інше.

Ознаками Найманої праці є:

• праця не самостійна, а така, що протікає у рамках визначеного підприємства, установи, організації

• трудові відносини виникають на підставі угоди між працівником і роботодавцем;

• не на основі власних коштів виробництва, а за рахунок коштів (капіталу) власника;

• не за свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання у роботі вказівок та розпоряджень власника або уповноваженого ним органу і під гарантовану оплату;

• виконання роботи певного виду (трудової функції);

• трудовий договір укладається, як правило на невизначений строк і лише у випадках, передбачених законодавством на визначений строк;

• здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, у колективі працівників ( трудовому колективі);

• виконання протягом встановленого робочого часу певної міри праці;

• отримання винагороди за працю;

• забезпечення роботодавцем гарантій у встановлених випадках;

• участь роботодавця у фінансуванні соціального страхування працівника.

Всі роботодавці мають однакові загальні права й несуть однакові обов’язки.

Трудове право є системою правових норм, що регулюють сукупність трудових відносин працівників з роботодавцем, а також інші відносини, що випливають з трудових або тісно пов’язані з ними і встановлюють права й обов2язки в галузі праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та відповідальність за їх порушення.

2. Методи правового регулювання праці та основні функції трудового права

Є 3 форми впливу на поведінку людей: дозвіл, наказ і заборона.

Дозвіл дає можливість сторонам самим встановлювати для себе суб’єктивні права і брати обов’язки по виконанню певних трудових повноважень.

Наказ вміщую в себе імперативні засади, що є обов’язковими для обох сторін трудового договору. Вони спрямовані на створення здорових і безпечних умов праці, регулювання труда жінок, неповнолітніх.

Норми заборони також носять імперативний характер, забороняється, наприклад, приймати жінок на підземні роботи тощо.

Залежно від способу впливу на поведінку людей можна визначити 2 метода правового регулювання:

1.Державно – нормативний метод, виражається в тому, що держава розробляє і приймає закони та інші форми нормативних актів якими регулюється трудові відносини (ЗУ про охорону праці, про відпустки, постанова каб.міну про порядок обчислення середньої оплати)

2.Локальний метод на контрактному підприємстві, відносини регулюються актами які приймаються на цьому підприємстві (колективний договір, ПВТР, положення про преміювання)

Основні функції трудового права.

Функція права – це основні напрями правового впливу на суспільні відносини, що визначає службове призначення права. Об’єктивним критерієм класифікації функцій можуть служити основні види суспільних відносин.

Можна виділити економічну, соціальну та ідеологічну (виховну) функції права.

Економічна функція трудового права впливає на економічні відносини шляхом встановлення міри праці та міри споживання, диференціації праці за ознакою ії складності, визначення кількісних і якісних показників праці, стимулювання матеріальними засобами високопродуктивної праці.

Соціальна функція трудового права реалізується за трьома напрямами:

• соціальний захист працівника;

• соціальний захист роботодавця ( ця справа нова і розпочалася з ухвалення Закону України «Про організації роботодавців» в 2002 році;

• забезпечення соціального партнерства між найманими працівниками і роботодавцем

(йдеться про організаційно –правові форми співпраці – консультації, переговори, укладання колективних договорів, вирішення колективних трудових спорів)

Ідеологічна (виховна) функція тісно примикає до соціальної функції і спрямована на справедливе регулювання трудових відносин і виховання свідомості цієї справедливості. Саме завдяки мисленню, свідомості, своїм розумовим здібностям людина відіграє активну роль в суспільному виробництві. Право визначає обов’язкову поведінку працюючих, а також встановлює певний комплекс правових засобів, що забезпечують сумлінне ініціативне ставлення робітників до виконання своїх обов’язків. Правове виховання нормами законодавства про працю здійснюється шляхом переконання, контролю за додержанням законодавства і методом примусу.

3.Трудове право як система галузі права.

Система трудового права поділяється на 2 частині: загальну і особливу.

До загальної частині відносяться норми, що є єдиними для всіх трудових відносин, визначають принципи правового регулювання, джерела трудового права, класифікують суб’єктів трудового права, визначають правове становище професійних спілок і трудового колективу, поняття , порядок підготовки та укладення колективного договору, класифікують правові відносини, що виникають із застосуванням праці, визначають поняття працевлаштування й його правові форми.

Особливу частину складають норми, що регулюють певні елементи трудових відносин, тривалість праці та відпочинку, види оплати праці, порядок і строки виплати заробітної плати, питання внутрішнього трудового розпорядку, дисциплінарної відповідальності, пільги працівникам , що поєднують роботу з навчанням, порядок розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів, спеціальні правила щодо охорони праці жінок, неповнолітніх і осіб з пониженою працездатністю, питання охорони праці, створення безпечних умов праці.

Болотіна Н.Б. вважає, що трудове право необхідно поділити на 3 частини

1. загальні положення, що визначають предмет, функції, принципи т.п., суб’єкти та їх правовий статус

2. індивідуальне т.п. – яке включає в себе такі інститути трудовий договір, робочий час і час відпочинку, тру.дисципліна, матеріальна відповідальність та інше.

3. Колективне трудове право – яке включає в себе інститути соціального партнерства, правовий статус, правових колективів, профспілок, роботодавця колективні трудові спори

Система трудового зд. На відміну від системи трудового права становить собою сукупність нормативно правових актів про працю.