Технологічна підготовка виробництва
Наступною стадією технічної підготовки є технологічна підготовка виробництва. Саме вона забезпечує повну готовність підприємства до випуску нової продукції із заданим якістю, що, як правило, може бути реалізоване на технологічному обладнанні, що має високий технічний рівень, що забезпечує мінімальні трудові і матеріальні витрати. Технологічна підготовка виробництва здійснюється відповідно до вимог стандартів Єдиної системи технологічної підготовки виробництва (ЕСТПП, ГОСТ 14.001-73) і передбачає вирішення наступних завдань:
забезпечення високої технологічності конструкцій, що досягається ретельним аналізом технології виготовлення кожної деталі і техніко-економічною оцінкою можливих варіантів виготовлення;
проектування технологічних процесів, що включає розробку процесів традиційної (основний для даного типу виробництва) обробки, а також програм для верстатів з числовим програмним управлінням, індивідуальних технологічних процесів, розробку технічних завдань на спецостнастку та спеціальне технологічне обладнання (проектування засобів технологічного оснащення проводиться в порядку, прийнятої для конструкторської підготовки виробництва);
структурний аналіз вироби і на його основі складання міжцехових технологічних маршрутів обробки деталей та складання виробів;
технологічну оцінку можливостей цехів, засновану на розрахунку виробничих потужностей, пропускної спроможності і т.д.
розробку технологічних нормативів трудомісткості, норм витрат матеріалів, режимів роботи обладнання;
виготовлення засобів технологічного оснащення;
налагодження технологічного комплексу (виробляється на настановної серії виробів) -- технологічного процесу, оснащення та обладнання;
розробку форм і методів організації виробничого процесу;
розробку методів технічного контролю.
Технологічність конструкції оцінюється кількісно за допомогою системи характеристик, що включає показники трудомісткості виготовлення, питомої матеріалоємності, технологічної собівартості, коефіцієнтів використання матеріалів, застосування типових технологічних процесів, стандартизації, уніфікації.
Технологія виробніцтва
Висока технологічність сприяє зниження виробничих витрат і з цього служи критерієм економічно більш вигідного технологічного варіанту. Такий вибір проводиться при спільному вирішенні двох рівнянь:
1) Cт1 = с1N + V1; 2) Cт2 = c2N + V2
протражающіх відповідно технологічні собівартості Cт1 і Ст2 двох варіантів виготовлення. У результаті визначається критичний обсяг виробництва
Nкр = (с2-с1)/V1-V2, службовець кордоном економічної доцільності їх застосування. При цьому с1, с2, V1, V2 відповідно умовно-постійні і змінні витрати в структурі собівартості варіантів, N - обсяг випуску. При обсязі виробництва меншому ніж Nкр, буде вигідний варіант 1, при випуску, більшому Nкр - варіант 2. Наприклад, при можливості виготовлення деталей на токарному верстаті або автоматі порівнюють відповідні витрати (див. табл.1.2)
Таблиця 1.2. Показники продуктивності устаткування
Витрати
Розмірність
Верстат
Автомат
Заробітна плата верстатника
коп/шт
10
2
Вартість експлуатації ст.
коп/шт
1
3
Вартість експлуатації інструменту
коп/шт
1
1
Амортизація верстата
руб/рік
2
Середня вартість налагодження
руб/рік
5
Вартість експлуатації спецостнасткі
руб/рік
6
Підставляючи дані таблиці в формулу, отримаємо, що
Nкр = ((3 +10 +6) - (2 +5)/(10 +1 +1) - (2 +3 +1)) * 100 = 200 дет.
Отже, при цьому або більшому значенні Nкр доцільно застосовувати токарний автомат. Зазначений метод розрахунку придатний, коли оцінюються технологічні процеси (на рівні ділянки, цехи), які не потребують скільки-небудь значних капітальних витрат. У випадках, пов'язаних із впровадженням технологічних процесів, що вимагають істотних капіталовкладень, вибір найбільш економічно вигідного варіанта проводиться за методом приведених витрат.
Для підвищення ефективності технологічної підготовки виробництва велике значення мають типізація і нормалізація елементів технології. Типізація технологічних процесів будується на основі технологічних рядів. У такий ряд включаються деталі, конфігурація та основні параметри яких дозволяють вести їх виготовлення або обробку за одним загальним технологічного маршруту. Типізації передує розробка конструктивно-технологічної класифікації, при якій деталі попередньо групуються в класи за ознакою службового призначення. Подальший поділ на групи (наприклад, за ознакою спільності матеріалу і способу його обробки) і підгрупи (наприклад, за розмірами деталей) приводить до максимальної уніфікації, що дозволяє здійснити принцип групової обробки, який грунтується на конструктивно-технологічному схожості деталей з наступним вибором з них комплексної деталі, що має всі поверхні обробки, що зустрічаються в деталях цієї групи. Це дозволяє створити для такої деталі спеціальне пристосування зі змінними налагодження і з його допомогою обробити на одній налаштування верстата всі деталі даної групи. Технологічні нормалі розробляються відповідно до типових геометричним елементів конструкцій, наприклад, на радіуси закруглень, припуски, допуски, конусна, на склад шихти, на режими обробки тощо
Типізація, нормалізація, технологічна уніфікація дають особливо великий ефект, якщо проводяться на рівні стандартів підприємств, галузей виробництва. Для забезпечення високого організаційно-технічного рівня виробництва та якості продукції, що випускається велику роль відіграє суворе дотримання технологічної дисципліни, тобто точного виконання розробленого і впровадженого на всіх операціях, ділянках і стадіях виробництва продукції технологічного процесу.