1.3. Рента

Рента — це ціна за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких є обмеженою. При розгляді формування попиту і пропозиції на землю, робилося припущення, що всі землі в сільськогосподарському обороті мають однакову якість. Пропозиція землі є фіксованою, а її вплив на земельну ренту — пасивним. Попит стає визначальним фактором, який характеризує розмір земельної ренти. Проте самий попит не залежить від якості землі.

Землі розрізняються за своєю родючістю, природними умовами місцевості, розташуванням щодо ринків збуту продукції. Витрати на одиницю продукції на кращих, середніх і гірших землях неоднакові. Проте однорідна за якістю продукція на товарних ринках продаватиметься за однаковою ціною. Це призводить до того, що виробники, які працюють на кращих землях, отримуватимуть більший дохід, ніж ті, хто виростив цей вид сільськогосподарської продукції на гіршій землі. Останній отримає менший дохід.

Відмінність сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що виробники вимушені користуватись земельними ділянками, які подарувала природа. Поруч з кращими землями, використовуються землі, що мають середню або незначну родючість. В промисловості, де використовується багато ресурсів, застосовуються насамперед, найбільш продуктивні на поточний період верстати і устаткування. Менш продуктивні капітальні ресурси замінюються більш продуктивними. Виробники сільськогосподарської продукції позбавлені можливості замінювати менш родючі земельні ділянки більш продуктивними.

Якщо виробники користуються кращими ділянками землі на умовах оренди, то, отримуючи більший доход, вони повинні віддати власникові землі ту частину доходу, яку одержано саме завдяки кращим умовам землекористування. Ця частина доходу називається диференційною рентою, тому що її розмір диференціюється залежно від якості землі. Диференційна рента створюється лише на кращих і середніх ділянках, і не створюється на гірших.

Якість землі — це не тільки природний дар, тому що людина може підвищувати продуктивність землі за рахунок ефективних агротехнічних робіт, меліорації тощо. Внаслідок цього попит на землю збільшується, відповідно зростає розмір ренти.

Земля є унікальним ресурсом, що не підлягає заміні, проте вона може використовуватись в різних галузях економіки. Ділянка землі може бути використана в рослинництві і тваринництві, в добувній промисловості і на транспорті, в будівництві і як територія промислового підприємства. Все це характеризує альтернативне використання землі. Тому власник землі може обрати різноманітні варіанти використання землі: самостійно обробляти, здати в оренду або продати. Від продажу землі він бажав би мати таку суму, яка, за умові внесення до банку, надавала б йому доход не менший, ніж рента. В іншому випадку йому вигідніше надавати землю в оренду й отримувати ренту. Все це зумовлює капіталізовану земельну ренту — ціну землі, що має наступну формулу:

ціна землі (Рт) =	рента (R)	x 100%,
	позичковий процент (r)

Дохід, що отримує власник земельної ділянки незалежно від якості землі, яка надається у користування є абсолютною рентою. Існування абсолютної ренти пов’язане з унікальністю земельного ресурсу, тобто з тим, що землю не можна додатково створити або збільшити її обсяг. Крім того, земля не може бути замінена іншим типом ресурсу, як у випадку з капіталом і працею.

В економіці може виникати й монопольна рента. Її отримують власники унікальних земельних ділянок, тільки на яких можна вирощувати виключні види сільськогосподарської продукції. Прикладом таких земель в Україні може виступати червонозем, де можуть зростати цитрусові культури. В Україні червонозем зустрічається тільки на Кримському півострові.