КОНЦЕПЦІЯ 3
ВИРОБНИЦТВО ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ
Кількість і якість економічних благ залежить від ефективності використання ресурсів та продуктивності праці.
Учні зрозуміють, що споживачізавжди виграють, коли економіка є високо конкурентною і фірми спроможні продавати товари та послуги за низькими цінами завдяки підвищення рівня продуктивності праці.Як майбутні працівники і роботодавці,учні усвідомлять, що інвестиції у технології та людський капітал роблять працівників більш продуктивними впродовж працездатного періоду життя, що врешті решт призводить до більш високого рівня життя.
Основні поняття: Виробництво. Ефективність. Головні чинники зростання ефективності виробництва. Продуктивність праці.
Ключові питання:
Виробництво. Головні чинники зростання ефективності виробництва.
Продуктивність праці та основні методи її розрахунку.
1. Інформаційний блок
1.1.Виробництво. Головні чинники зростання ефективності виробництва
Економіка вивчає шляхи найкращого використання того, чим володіє суспільство. Оскільки наші ресурси обмежені, то неможливо задовольнити наші безмежні потреби. Єдине, чого можна досягти, - це використати ресурси таким чином, щоб задовольнити потреби найповніше.
Економіка - це наука про ефективність, а саме про ефективність використання обмежених ресурсів. Суспільство хоче використовувати свої обмежені ресурси ефективно; воно хоче отримувати максимальний обсяг корисних товарів і послуг з наявних ресурсів.
Ефективне використання ресурсів передбачає процес виробництва.
Виробництво – це цілеспрямована діяльність людей, що має на меті задоволення їхніх потреб. У цьому процесі взаємодіють основні фактори виробництва – праця, капітал, земля, підприємницькі здібності. Результатом виробництва є створення матеріальних і нематеріальних благ, що задовольняють людські потреби.
Поняття «виробництво» знаходить свій прояв в словосполученні «суспільне виробництво».
Процес виробництва здійснюється не ізольованими суб'єктами господарювання, а в суспільстві, в системі суспільного поділу праці. Навіть окремий ремісник чи фермер, вважаючи, що він діє цілком незалежно, насправді пов'язаний тисячами господарських ланцюжків з іншими людьми. Навіть метод Робінзонади, коли розглядається економічна діяльність окремої людини (один із широко застосовуваних методів дослідження в економічній теорії), що живе на незаселеному острові, не суперечить твердженню про суспільний характер виробництва. Робінзонада допомагає краще усвідомити механізм раціональної економічної поведінки окремої людини, але цей механізм не перестає діяти, якщо від моделі Робінзона ми переходимо до реалій суспільного виробництва.
Структура виробництва. Виробництво може бути структуроване по-різному. Важливим підходом є його розгляд з точки зору поділу на матеріальне та нематеріальне.
Матеріальневиробництво охоплює ті підприємства й галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, комунальне господарство, побутове обслуговування, ремонт і пошиття одягу, прання, хімічне чищення та ін.).
Нематеріальневиробництво охоплює галузі, в яких створюються нематеріальні блага (духовні та інші цінності), а також надаються нематеріальні послуги (охорона здоров'я, освіта, наукове консультування тощо).
Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг складає сферу послуг.
Крім поділу на матеріальне та нематеріальне, існує поділ виробництва на первинне, вторинне та третинне. Такий підхід не означає, що якійсь сфері надаються переваги. Він лише підкреслює характер зв'язку між сферами. Наведена класифікація свідчить про те, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших.
Первинне виробництво ґрунтується на безпосередньому привласненні того, що дає людині природа. До первинного виробництва належить сільське господарство (землеробство та тваринництво), гірничовидобувна промисловість, золотовидобувні виробництва, лісництво, рибальство.
Вторинне виробництво ґрунтується на первинному і є похідним від нього. Воно охоплює всі галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво.
Третинне виробництво, що є похідним від первинного та вторинного, – це створення різноманітних послуг. Останні поділяються на такі, що обслуговують виробництво, та на особисті.
Сукупність галузей, що обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру. Це – транспорт, зв'язок, торгівля, фінансово-кредитна сфера, інформація, реклама, лізинг, консультації з управління.
Послуги виробничого характеру надають, наприклад, оптовий та роздрібний торгівець, банкір, страховий та рекламний агент, брокер, водій, зв'язківець.
Соціальна інфраструктура охоплює ті галузі, які безпосередньо впливають на стан і розвиток окремих людей, надаючи їм нематеріальні форми багатства і задовольняють соціальні потреби. Це – охорона здоров'я, фізична культура, освіта, житлово-комунальне і побутове обслуговування, пасажирський транспорт і зв'язок, культура і мистецтво тощо. Отже, в соціальній інфраструктурі створюються соціальні послуги.
В процесі виробництва створюється суспільний продукт, який проходить взаємопов'язані стадії: виробництво, розподіл, обмін та споживання.
Просте виробництво – це процес, при якому виробництво з року в рік відбувається у незмінному розмірі. Розширене виробництво – це поновлення виробництва у все більших розмірах. Результат розширеного виробництва – це збільшення обсягів суспільного продукту. Але для суспільства дуже важливо знати, якою ціною можливе зростання суспільного продукту.
Найважливіша категорія економічної науки - ефективність. Аналіз розвитку суспільного виробництва неможливо провести, не використовуючи це ключове поняття. У самому загальному виді ефективність можна визначити як співвідношення між результатом і витратами для досягнення цього результату. Однак це занадто широке визначення, що вимагає конкретизації. Так, ефективність окремої господарської одиниці та ефективність в масштабах усього суспільства не тотожні поняття. Якщо підприємство здійснює свою діяльність з мінімальними витратами усіх факторів виробництва, то прийнято говорити про ефективність виробництва даного господарського суб'єкта. Інакше кажучи, чим менше обсяг витрат і чим більше величина, в якій втілений результат господарювання, тим вища ефективність. Різниця між результатом та витратами (в умовах ринкової економіки) називається прибутком. Крім цього, не можна забувати, що відношення «результат/витрати» може бути виражена як в натуральних, так і в грошових величинах; показник ефективності в цьому випадку може виявитися різним для однієї і тієї ж ситуації. Але головне - потрібно чітко усвідомити: ефективність у виробництві - це завжди відношення; це відносна, а не абсолютна величина.
Економічна теорія дуже часто розглядає ефективність за допомогою маржінального (граничного) підходу. Порівнюється не тільки загальний рівень вигод та витрат, але й додаткова (гранична) вигода і додаткові (граничні) витрати. Ефективність буде досягнута, у тих ситуаціях, коли додаткові (граничні) вигоди не перестануть перебільшувати додаткові (граничні) витрати.
Розподільна ефективність.Розподільна ефективність означає, що ресурси скеровуються на виробництво тих товарів та послуг і в такому їх співвідношенні, яке найбажаніше для суспільства. Вона досягається тоді, коли виробляється продукція, що має найліпшу, або оптимальну для суспільства, структуру. Наприклад, наше суспільство скоріше потребує ресурсів для виробництва легкових автомобілів, а не танків. Ми віддаємо перевагу персональним комп'ютерам, а не ручним друкарським машинкам. Нині копіювання бажаніше за допомогою "ксероксів", аніж копіювальних машин.
Виробнича ефективність.Виробнича ефективність досягається, коли бажані для суспільства товари і послуги виробляються з мінімальними витратами. Коли ми виробляємо, наприклад, лампи з найнижчими можливими витратами на одиницю продукції, то це означає, що ми витрачаємо найменшу кількість ресурсів для виробництва ламп, і, отже, більша кількість ресурсів залишається для виробництва інших потрібних продуктів.
Виробнича ефективність, якщо застосувати конкретні терміни, передбачає, що автомобілі не можна будувати за примітивною конвеєрною технологією 20-х років, а треба використовувати комп'ютерізовану і роботизовану технологію; фермери не можуть збирати пшеницю за допомогою коси, а кукурудзу — вручну, бо збиральна техніка виконує цю роботу із нижчими витратами на один центнер продукції.
Отже, розподільна ефективність означає що розподіл ресурсів між галузями і фірмами таким чином, щоб отримати найбажанішу для суспільства структуру продукції. Виробнича ефективність означає, що кожний товар або послуга в цій оптимальній структурі продукції виробляється з найменшими витратами. Повний обсяг продукції означає, що виробництво "потрібних" благ (розподільна ефективність) здійснюється в "належний" спосіб (виробнича ефективність).
Графічно ефективність можна відобразити за допомогою кривої виробничих можливостей (рисунок 3.1).
Рисунок 3.1 - Крива виробничих можливостей
Кожна точка на кривій виробничих можливостей показує деякий максимальний обсяг виробництва будь-яких двох продуктів при досягненні повної зайнятості та повного обсягу виробництва. Коли економіка функціонує на межі виробничих можливостей, то збільшення кількості одного товару (наприклад, роботів) означає зменшення кількості іншого товару (наприклад, вареників) і навпаки. Обмеженість ресурсів при незмінній технології робить недосяжною кожну комбінацію виробництва роботів і вареників, що перебуває в точці, такій як точка W, яка розташована поза кривою. Точки ліворуч від кривої досяжні, але вони вказують, що повна зайнятість і виробнича ефективність не досягнуті.
Таким чином, ефективність виробництва позначається будь-якою точкою на кривій виробничих можливостей. Отже, ефективність – це такий стан економіки, коли збільшення виробництва одного товару можливо тільки за рахунок зменшення виробництва другого товару.
Підвищення ефективності означає збільшення обсягу виробництва товарів з використанням певної кількості ресурсів.
Які ж фактори можуть збільшити ефективність? Перш за все – це спеціалізація.
Спеціалізація - зосередження зусиль кожного з учасників господарського життя суспільства на здійсненні тільки одного виду діяльності.
Сама природа підказала людині цей механізм розподілу функцій, найбільш досконалий у мурах і бджіл.
Але природний механізм заснований на інстинкті і генетичних закономірностях.
Навпаки, спосіб життя людей постійно змінюється (хоча біологічна еволюція для них практично припинилася). І така мінливість у поєднанні з зростанням комфортності життя стала можливою тільки тому, що люди змогли доповнити біологічний поділ функцій (насамперед між чоловіком і жінкою) ще і механізмом свідомої спеціалізації.
Спеціалізація має місце в тих випадках, коли господарська одиниця виробляє більш вузький набір товарів і послуг, ніж вона споживає. В процес спеціалізації можуть бути втягнені окремі люди, ділові фірми, міста, регіони і навіть країни. Наприклад, в окремих країнах регіони спеціалізуються, як правило, на тих товарахі послугах, до виробництва яких вони найкраще пристосовані із врахуванням наявних у них виробничих ресурсів. В цьому випадку одні регіони продають більшу частинувиробленоїпродукціїмешканцямінших регіонів, купуючи те, що їм потрібно,в інших місцях. Те, що вони можуть закуповувати, включає, зокрема, сировину, потрібну для виробництва тих товарів і послуг, які є предметом їх спеціалізації. Спеціалізація є основою торгівлі і обміну між людьми, фірмами, містами, регіонами і країнами.
У середині XX століття глибокі якісні зміни в науці і техніці стали взаємозалежними настільки, що виникла науково-технічна революція (НТР), яка суттєво підвищує ефективність. Основними рисами НТР є:
наука почала відкривати невідомі раніше види речовин і процесів;
різко скоротилися терміни практичного втілення наукових відкриттів;
досягається більш висока ступінь управління всіма процесами виробництва на основі їхньої автоматизації.
Нові великі наукові відкриття і винаходи 70-80х років XX століття породили другий етап НТР, який характеризується наступними напрямками:
електронізація;
комплексна автоматизація;
нові види енергетики;
технологія виготовлення нових матеріалів;
біотехнологія.
Нові засоби праці (наприклад, верстати з числовим програмним управлінням, роботи) дають порівняно невисокий економічний ефект, коли використовуються для здійснення окремих технологічних операцій. Їхня ефективність багаторазово зростає в масштабах комплексу «високих технологій». Комплекс «високих технологій» включає: безмашинні технології (електронно-променеві, плазмові, радіаційні, мембранні); малолюдні і безлюдні виробництва; ресурсозберігаючі та екологічно чисті технології;. Це забезпечує зростання економічної і соціальної ефективності господарської діяльності.