212. Види художньої взаємодії | Надрукувати |
09.08.07
Художня
взаємодія в перебігу літературного
процесу може бути двох видів: міжнаціональною
та внутріш-ньонаціональною. Міжнаціональна
взаємодія поділяється на внугрішньорегіональну
й міжрегіональну. Внутрі-шньорегіональна
взаємодія — це взаємовплив окремих
національних літератур певного регіону,
приміром слов'янських чи германських
літератур. Міжнаціональна взаємодія
може розвиватися як на особистому рівні
окремих великих письменників (наприклад,
М. Коцюбинський і М. Горький, П. Тичина
і Л. Арагон), так і на рівні зв'язків
окремих національних літератур
(наприклад, українсько-російські,
українсько-польські, українсько-грузинські
літературні взаємини) і всієї художньої
культури окремих народів (візантійська
культура вагомо вплинула на розвиток
літератури та мистецтва Київської
Русі). Літературна взаємодія може
відбуватися в межах однієї доби
(російсько-українські та українсько-російські
взаємозв'язки радянської доби), а інколи
виходити далеко за її межі (глибоко
патріотичні твори давніх письменників,
зокрема «Слово о полку Ігоревім»,
безпосередньо впливали на літературу
про Велику Вітчизняну війну, скажімо,
на роман О. Гончара «Прапороносці»,
епіграфи до кожної з трьох частин якого
взяті зі «Слова»).
Художні
відкриття, зроблені одним народом,
можуть через тривалий час вплинути на
розвиток духовної культури інших.
Епіцентром міжнаціональних літературних
взаємин стали Греція доби античності,
Італія — епохи Відродження, Франція —
часів класицизму, Англія — доби
романтизму.
Схожість
етапів соціально-економічного розвитку
різних народів, попри певну асинхронність
у поступальній еволюції їхніх літератур,
зумовлює чимало спільного в художній
свідомості людства, закладаючи надійний
фундамент міжнаціональних літературних
взаємовпливів.