ними до ради школи, брати участь у розподілі матеріаль­них фондів школи;

- безплатно користуватися приміщеннями та облад­нанням навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень та інших структурних підрозділів школи;

- обирати профілі навчання і предмети для вивчення в межах навчального плану; навчатися за індивідуаль­ними програмами і графіками; складати екзамени з ок­ремих предметів екстерном, відвідувати додатково по­над установлені навчальним планом заняття з інших предметів, включаючи факультативні;

- створювати громадські і самодіяльні організації, як­що діяльність їх не суперечить статуту школи та чинно­му законодавству України;

- оскаржувати оцінку, одержану на екзамені, та скла­дати повторний екзамен спеціальній комісії, яку ство­рює рада школи.

Серйозне значення для кожного учня має практика оцінювання його знань. Установлюється такий порядок щодо виставлення оцінок: у перших та других кла­сах початкової школи виставляється лише якісна оцінка засвоєння знань з програмного матеріалу, в подаль­ших класах вона виставляється у вигляді балів: 5 — від­мінно, 4 — добре, 3 — задовільно, 2 — незадовільно. Проміжні підсумкові оцінки виставляються за чверть, півріччя (такої практики виставляння оцінок за півріч­чя досі не було), навчальний рік на підставі екзаменів чи перевідних оцінок за кожну чверть.

Переведення учня до наступного класу здійснюється при задовільних підсумкових оцінках. Як виняток за рішенням ради школи учні можуть бути переведені і з незадовільними оцінками, якщо створюються умови для ліквідації прогалин у знаннях (організуються консуль­тації, додаткові заняття, інші види педагогічної допо­моги).

Якщо кількість бажаючих навчатися в старших кла­сах перевищує максимально припустиму наповнюваність класу, то адміністрація школи здійснює конкурсний від­бір у вигляді вступних співбесід, індивідуальних спів­бесід.

Чинними правилами передбачено також систему за­лишення на повторний курс у початкових, середніх і старших класах. Так, у початкових класах учні, які не засвоїли матеріал, залишаються в школі на другий рік, але лише після позитивного висновку медико-педагогіч-

220

ної комісії. Учні основної школи при залишенні на дру­гий рік, як правило, переводяться у клас компенсуючо­го навчання, а, досягши випускних класів і не засвоївши матеріал з 1—3 обов'язкових предметів на рівні дер­жавних вимог, можуть рішенням ради школи переводи­тись до наступного класу і врешті-решт випускаються зі школи із свідоцтвом або атестатом, де записано «про­слухав». Є модифікації цього порядку: учень може пе­реводитись у спеціальну групу, яка діє при школі або спеціальному профтехучилищі, у вечірню (змінну) шко­лу з обов'язковим влаштуванням на роботу. Отже, тепер процентоманія може відійти в минуле, оскільки є право ради школи, її адміністрації використовувати різні ва­ріанти влаштування учнів, які не встигають у випускних

класах.

У класах поточного навчання (невипускних) дається право перескладання екзаменів протягом трьох місяців після подання заяви. При повторному одержанні учнем незадовільних оцінок видається замість свідоцтва чи ате­стата довідка про навчання в школі з правом наступного складання екзаменів екстерном.

Учням, які успішно закінчили навчання в школі II сту­пеня, вручається свідоцтво, а випускникам III ступеня — атестат; відмінникам — золота чи срібна медаль, грамо­ти Міністерства освіти України.

14. Управління загальноосвітньою школою

Принципи управління школою.

Державність, демократичність, гласність, відкритість, регіональність постають основними прин­ципами управління сучасною школою — її навчально-виховним процесом та матеріально-господарською діяль­ністю.

Державність управління школою як принцип полягає у тому, що розвиток освіти, зокрема кожної школи, здійснюється у плановому порядку, як і фінансу­вання, за рахунок державного бюджету країни та місце­вого бюджету. У ст. 13 Положення зазначається, що школа є автономною в організації навчально-виховного процесу, юридичне і фінансово-самостійною в своїй ді­яльності. Вона діє відповідно до Конституції України, Закону «Про освіту», а також нормативних актів Міні­стерства освіти України.

221

Кожна школа на основі типового Статуту, а також з урахуванням соціальних, економічних, національних та регіональних особливостей розробляє свій статут, у якому визначаються мета діяльності школи, норми і пра­вила життя закладу, його особливості та перспективи розвитку, права і обов'язки членів шкільного колективу. Проте статут не може суперечити основним державним документам про школу і не дає підстав обмежувати пра­ва учасників навчально-виховного процесу (вчителів та учнів). У школах періодично проводяться атестації та інс­пекторські перевірки місцевих органів освіти у порядку, визначеному Міністерством освіти України.

Демократичність управління школою полягає у поєднанні громадського самоврядування з єдинона­чальністю директора. Головним органом самоврядуван­ня є конференція представників громадськості, педаго­гів, батьків, учнів старших і середніх класів, на якій обирають директора і раду школи. Основні питання ро­боти школи директор зобов'язаний узгоджувати з ра­дою. Крім того, в школі створюється традиційна педаго­гічна (дорадча) рада.

Положенням про загальноосвітній середній навчаль­но-виховний заклад чітко окреслюються права і обов'яз­ки вчителів, учнів, працівників школи. Статут школи, правила внутрішнього трудового розпорядку є демокра­тичною правовою базою школи. Школа постає, образно кажучи, маленьким «острівцем» правової держави, де все зарегульоване нормами і правилами, а рада школи, її голова мають здійснювати постійний контроль, щоб нічиї права не обмежувалися.

Гласність управління та його відкритість полягають у тому, щоб рішення педагогічної ради школи, обговорення поточних питань (наприклад, розподіл годин, прийом та звільнення з роботи вчителів та інших працівників) відбувалися не за закритими дверима, а відкрито, щоб у школі не існувало конфліктних ситуацій, все робилося за нормами соціальної справед­ливості та педагогічної доцільності. Слід додати, що за такими принципами вже й зараз живуть більшість педа­гогічних колективів, які успішно виконують свої функ­ції. Натомість там, де замість гласності поширені заку­лісні інтриги, протекціонізм, завжди виникають чвари, поділ на табори, взаємні звинувачення.

Саме гласність та відкритість є «ліками» від соціаль-

222

но-психологічної напруженості в педагогічному, учнів­ському та громадському середовищах.

Регіональність школи полягає не лише в її розташуванні в межах того чи іншого населеного пунк­ту (міста, масиву міста, селища, села, маленького, не­перспективного села), що, безумовно, впливає на стан всього життя існування школи, перспектив її розширен­ня або звуження, на фінансування, постачання, ремонт

будівель.

Регіональність у межах України розглядається саме як належність до того чи іншого регіону (Донбас, Сло­божанщина, Південь, Центральна Україна, Галичина, Закарпаття, Буковина), кожен з яких має свою специфіч­ну організацію життя, побуту, діалект, особливості між­національного співіснування, відроджувані традиції. Все це зумовлює специфіку тієї чи іншої школи, створення своєрідних культурно-освітніх центрів у школі (інтер'є­ру, музею), організації гуртків, хорів, фестивалів на­родного співу та музики.

Рада школи. Адміністрація школи.

Вищим органом громадського самоврядування школи є конфе­ренція (в малочисельних школах — загальні збори) шкільного колективу. Там, де за масштабами школи збирається конференція, її делега­ти з правом ухвального голосу обираються зборами учнів II та III ступенів, зборами вчителів та інших пра­цівників, зборами батьків і представників громадськості в однаковій кількості від кожної з трьох зазначених ка­тегорій.

На конференції або загальних зборах обираються рада школи та її адміністрація (директор, заступники) з визначенням строку їх повноважень; на посади дирек­тора та заступників обираються, як правило, педагоги з вищою освітою, педагогічним стажем не менше 5 років (для завуча допускається й 3—4 роки педстажу). До складу ради обираються представники педагогічних пра­цівників, учнів II та III ступенів, батьків (або осіб, які їх замінюють) і громадськості. Під час чергових вибо­рів склад ради оновлюється не менш як на третину.

На раду покладається велике коло управлінських обов'язків, які раніше одноосібно виконував директор, а саме: затвердження статуту школи, напрямів удоскона­лення її роботи, визначення мови навчання, здійснення контролю за виконанням власних рішень, утворення шкільного компонента змісту освіти, встановлення режи-

223

му роботи школи. Важливим обов'язком є те, що рада здійснює свій контроль за добором і використанням пе­дагогічних та інших кадрів школи, зокрема в разі неви­конання вчителем своїх обов'язків та моральної невід­повідності педагогічному призначенню.

Рада виступає з ініціативою розриву трудової угоди. Рада школи проводить також атестацію педаго­гічних працівників, вносить пропозиції до кваліфікацій­ної комісії при органах управління народною освітою про присвоєння вчителям кваліфікаційних категорій; ре­комендує педагогічних працівників на обласні й респуб­ліканські курси підвищення кваліфікації, стажування; їх нагородження та відзначення, в тому числі преміями за рахунок коштів школи.

Таким чином, раді школи ставиться в обов'язок кад­рова політика школи, що є досить незвичним і для ди­ректора, і для вчителів — адже в раді засідатимуть і їхні учні.

Іншим напрямом роботи ради є створення в школі творчої атмосфери ініціативи і пошуку, соціальний за­хист учнів та працівників школи — тут рада виступає захисником їх від необгрунтованого втручання окремих організацій і осіб в їхню професійну та службову ді­яльність. Рада має також ряд інших обов'язків ши­рокого профілю, що сприяють ефективності роботи школи (педагогічна пропаганда серед батьків та пра­цівників школи).

Здавалося б, таке широке коло повноважень ради звужує владу і відповідальність директора, в ряді ви­падків дає змогу йому «ховатися за спину» ради, особ­ливо в конфліктних ситуаціях. Та, насправді, у дирек­тора — широке коло прав і обов'язків.

Відповідно до законодавства директор діє скрізь від імені школи, представляє її в усіх організаціях, роз­поряджається її майном і коштами (згідно з Положен­ням), укладає договори, видає фінансові доручення, відкриває у банку рахунок, розпоряджається кредита­ми. Він видає накази по школі і дає вказівки, які є обов'язковими для будь-кого в школі.

Від директора залежать планування змісту та орга­нізація навчально-виховного процесу. За всю багато-профільну роботу з навчання та виховання учнів несе відповідальність директор. У коло його обов'язків вхо­дить також піклування про здоров'я учнів, їхню безпеку, про створення умов для позакласної та позашкільної

224

роботи. Директор не може залишатися консервативним виконавцем інструкцій, за своїми здібностями і вдачею він виступає як новатор, творчий керівник, який сприяє новим, корисним та цікавим формам і методам роботи, навчає цього учительську молодь, шукає і експеримен­тує з метою підвищення ефективності навчально-вихов-ного процесу.

Директор наділений владою, і від уміння користува­тися нею залежить його авторитет. Вчителі чекають від директора, як показують соціологічні і психологічні до­слідження, ідейної зрілості та демократичності, чесності, справедливості і об'єктивності, працелюбства, (любові до дітей, до школи, дисциплінованості і виконавчої дис­ципліни, вимогливості до себе, самокритичності, тактов­ності і ввічливості, знання педагогічного процесу, сучас­них досягнень і проблем педагогіки та психології, пе­дагогічної майстерності у викладанні, вміння надавати методичну допомогу¹.

Отже, директорство — складна і відповідальна робо­та. Тому молодому директорові треба багато дечого зрозуміти, щоб піднестися сходинками не лише вчи­тельської, а й адміністративно-педагогічної, організатор­ської, господарської майстерності.

Нижче подано поділ обов'язків між директором школи та його заступниками.

Директор школи керує роботою своїх заступ­ників, помічника з адміністративно-господарської части­ни, узгоджує спільну діяльність адміністрації школи з громадськими організаціями вчителів та учнів, відпові­дає за комплектування класів і за працевлаштування випускників; забезпечує добір і розстановку педагогіч­них кадрів, розподіл фондів школи, зокрема фонду всеобучу, керує фінансовою діяльністю; повністю органі­зовує роботу ради школи, педагогічної ради, бать­ківського комітету, батьківський всеобуч; здійснює за­гальне керівництво методичною роботою в школі; керує навчально-виховним процесом з української та російсь­кої мови і літератури в X—XI класах, історії, фізичного виховання, образотворчого мистецтва, праці, безпосе­редньо координує позакласну роботу вчителів з цих предметів; скеровує профорієнтаційну роботу, відпові­дає за військово-патріотичне виховання, охорону праці і техніку безпеки, оформлення інтер'єру школи.

¹ Шакуров Р.X. Директор школы и педагогический коллек­тив. — К, 1975. - С. 65—79.

225

Заступник директора з навчально-ви­ховної роботи складає і контролює (а також за необхідності вносить зміни) розклад уроків, графіки факультативних і гурткових занять, графіки контроль­них робіт, проведення практичних, лабораторних робіт, навчальних екскурсій; відповідає за звітність з питань навчально-виховного процесу; організовує методичну ро­боту предметних комісій та методичних об'єднань, діяль­ність шкіл передового досвіду кращих, досвідчених пе­дагогів; керує навчально-виховним процесом з фізико-математичних і природничих предметів у V—XI класах; організовує технічний всеобуч, координує роботу класів на пришкільній ділянці (сам завуч викладає біологію і хімію), контролює роботу шкільної бібліотеки, особ­ливо по видачі, прийому та збереженню фонду під­ручників; спрямовує роботу навчального сектора уч-

кому.

Другий заступник директора з навча­льно-виховної роботи керує навчально-вихов­ним процесом у початкових класах, з іноземної мови, музики; безпосередньо відповідає за організацію мето­дичної роботи вчителів початкових класів, за ведення ними позаурочної роботи серед дітей; відповідає за роботу груп подовженого дня; керує оформленням і роботою шкільного методичного кабінету; відповідає за додержання в школі єдиного орфографічного ре­жиму.

Заступник директора з виховної ро­боти відповідає за неї не лише в самій школі, а й у мікрорайоні школи; здійснює педагогічне керівництво загоном скаутів, який працює в мікрорайоні; організо­вує і координує шкільну художню самодіяльність, ту­ризм та краєзнавчу роботу; займається підготовкою і проведенням традиційних шкільних свят та державних визначних урочистих дат; організовує чергування кла­сів по школі; підтримує зв'язок з інспекцією у справах неповнолітніх з перевиховання педагогічно занедбаних учнів; відповідає за діяльність клубу вихідного дня; консультує батьків, шефів, платних та громадських ке­рівників гуртків щодо організації праці з дітьми¹.

Такий розподіл обов'язків між членами адміністра­ції школи є типовим для багатьох загальноосвітніх шкіл.

¹ Васильков Л. М., Тевлін Б. Л. Оптимізація праці за­вуча загальноосвітньої школи — К., 1982.— С. 47—49.

226