- •1. Поняття національної та літературної мови
- •2.Спілкування і комунікація.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми
- •Заява. Види заяв.
- •Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет
- •Основні закони спілкування
- •Класифікація офіційних документів
- •Характеристика
- •Автобіографія
- •Особовий листок з обліку кадрів
- •Форми і види перекладу. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади
- •Стандартні етикетні ситуації.
- •Невербальні компоненти спілкування
- •1. Кінетичні засоби(найважливіші у спілкуванні)
- •Дискусія
- •Формуля́р
- •План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •Невербальні засоби спілкування.
- •Гендерні аспекти спілкування.
- •Збори, нарада як форми прийняття колективного рішення
- •Термінологія обраного фаху
- •Кодифікація і стандартизація термінів
- •Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •Види публічного мовлення
- •Функції та види співбесід. Співбесіда з роботодавцем
- •Стаття як самостійний науковий твір
Невербальні компоненти спілкування
Мовлення не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією й за допомогою інших засобів – жестів, міміки, погляду, пози, рухів тіла, які часто поєднуються в різних комбінаціях. Усе це невербальні (несловесні) засоби.
Невербальні засоби спілкування – це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.
Один із найвідоміших фахівців із питань спілкування А.Піз стверджує, що за допомогою слів передається лише 7% інформації, звуковими засобами – 38%, а за допомогою міміки, жестів і поз - 55%. Без сумніву, вербальні і невербальні засоби спілкування слід використовувати в єдності. Між ними наявний своєрідний поділ функцій: словесними передається чиста інформація, а невербальними – ставлення до партнера. Бажано розвивати вміння читати (розуміти) невербальні сигнали, оскільки вони здебільшого спонтанні, несвідомі, а тому щирі. Вміння користуватися ними сприяє формуванню культури спілкування.
На думку американських учених, для формування першого і враження від співрозмовника важливими є перші чотири хвилини зустрічі, а деякі вважають, що досить і двох хвилин.
У наукових дослідженнях є різні класифікації невербальних засобів.
1. Кінетичні засоби(найважливіші у спілкуванні)
ü Поза. Поза – мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина. Вирізняють «закриті» і «відкриті» пози. Відомо, що людина, зацікавлена в спілкуванні, буде орієнтуватися на співрозмовника, нахилятиметься в його бік, повернеться до нього всім тілом, а якщо не хоче його слухати, то відійде назад, стоятиме напівобернувшись.
ü Жест. Жести – це виражальні рухи, що передають внутрішній стан людини. Розрізняють такі види жестів:
Ритмічні жести дублюють інтонацію, виокремлюють певні частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, сповільнення чи прискорення темпу мовлення.
Емоційні жести передають найрізноманітніші відтінки почуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування, розчарування.
Вказівні жести виконують функцію виділення якогось предмета серед однорідних. З цією метою послуговуються рухами пальців, кисті, цілої руки. Проте показувати пальцем на людей неввічливо.
Зображувальні жести відтворюють предмети, тварин, інших людей (їхню форму, рухи, розміри). Ними користуються в тих випадках, коли не вистачає слів чи необхідно підсилити враження і вплинути на слухача наочно.
Жести-символи інформують про певні дії, властивості, наміри тощо. Такі жести не мають нічого спільного з діями, про які вони сигналізують. Наприклад, піднесена рука з випрямленими пальцями – «прошу слова». До цих жестів належать умовні жести вітання, прощання, заклик до мовлення, передчуття приємного.
ü Міміка (репрезентує 6 основних емоційних станів: гнів, радість, страх, страждання, подив, презирство). З мімікою тісно пов'язаний візуальний контакт (погляд), що становить важливу частину спілкування. Розрізняють діловий, світський і інтимний погляду. Погляд, спрямований у трикутник, вершиною якого є точка посередині чола, а основою – лінія між очима, є діловим. Він не опускається нижче очей. Якщо погляд фіксується нижче лінії очей, то це соціальний погляд. Інтимний погляд спрямовується в трикутник між очима і грудьми. Погляд завжди має відповідати спілкувальній ситуації.
ü Хода. За ходою можна впізнати емоційний стан співрозмовника – гнів, страждання, гордість, щастя. Хода тяжка, коли людина гнівається, легка – радіє, в’яла, пригнічена – страждає. Найбільша довжина кроку, коли людина почувається гордо.