І.В. Мартинюк

«НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ: ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ»

(Київ 1995)

ВСТУП

Розбудова державності України потребує формування особистості громадянина, який відповідав би новим запитам суспільства. Через це змінюється концепція виховання майбутнього громадянина Української держави. (стор. 3)

Об'єкт дослідження Мартинюка: національне виховання, зміст і структура, шляхи відродження генофонду українського народу, шляхи вдосконалення системи освіти.

Завдання: обґрунтування науково виваженої та багатопрофільної системи національного виховання молоді у навчальних закладах України; переосмислення мети виховання; побудова моделі виховання. (стор. 9)

І СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В РОЗБУДОВІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

"Основна функція пам'яті полягає у збереженні набутого досвіду. Отже, це функція консервативна. А проте, коли б людина не володіла пам'яттю, коли б вона не зберігала попередніх вражень, уявлень і думок, вона б не тільки не рухалась вперед, а взагалі не змогла б існувати, бо тільки попередній досвід дає їй можливість з успіхом пристосовуватись до умов життя і боротись за своє існування." Г. Ващенко (стор.10-11)

Національне виховання є надійною основою культурно-історичного розвитку нації, а відповідно й особистості. (стор.13)

В епоху Київської Русі система виховання набуває чітко окреслених національних ознак: родинне виховання, початкові училища, середня і вища школа. У період Запорозької козацької республіки розвиток освіти і виховання в Україні робить величезний крок уперед. (стор. 17)

ІІ НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ І ГОЛОВНА МЕТА НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

Відомо, що національної ідеї національна воля сліпа і навпаки, без національної волі національна ідея безсила. Сьогодні ідея національного відродження України мусила б стати визначальною в суспільстві. Виховання є рушійною силою, коли правильно визначена мета. На зміну великодержавницькій монархічній російській ідеї мусить прийти наша національна ідея, яка втілює у собі минуле, сучасне і майбутнє рідного народу. (стор. 21-22)

ІІІ ПРОБЛЕМА ОБ’ЄКТА ВИХОВАННЯ. УКРАЇНСЬКА ДУША: НАЦІОНАЛЬНА ПСХОЛОГІЯ, ХАРАКТЕР І ОСОБЛИВОСТІ СПОСОБУ МИСЛЕННЯ (стор.26-35)

Національна психологія українців: розвинене почуття особистості, прагнення до громадянської справедливості (невгамовні пошуки правди), ініціатива, братська любов, невичерпний гумор, високий гуманізм.

Національний характер українців: естетизм, підвищені емоційність та чутливість, ліризм, працьовитість, неквапність, пісенність.

Український характер можна формувати лише українськими способами і методами, які виробились століттями.

Національний спосіб мислення українців: не простежується одноманітність якихось рис, зате дуже добре поєднуються елементи раціонального, абстрактного і емоційно-образного мислення. Така гармонійність забезпечує особливо гостру проникненість нашого мислення.

IV принципи національного виховання

Національне виховання як цілісна система ґрунтується на таких фундаментальних принципах:

• природо відповідності (врахування багатогранної і цілісної природи дитини; передбачає виховання людини в людині);

• культуровідповідності (здійснення виховного процесу в рідному культурному середовищі);

• етнізації (наповнення вих. процесу національним змістом);

• гуманізму (утвердження високого суспільного визнання людини , її гідності);

• демократизму (забезпечення партнерських стосунків між учнем і вчителем);

• єдності сім’ї і школи (зближення на основі взаєморозуміння і взаємодопомоги);

• наступності і спадкоємності поколінь (забезпечення неперервності виховного процесу).

(стор. 35-42)

V стратегічні напрями національного виховання

1. Формування національної свідомості

Передбачає: засвоєння молоддю своєї етнічної спільності, національних цінностей (мови, культури), прихильність до розбудови національної державності, патріотизм, усвідомлення причетності до національно-визвольної боротьби, свого місця і ролі в ній. Націю творить спільне походження, спільна мова і свідомість своєї окремішності. (стор. 46)

Складові: патріотичне і героїко-патріотичне виховання; виховання мовної культури; виховання культури відносин людини і нації, міжнародних зв'язків. (стор. 47-66)

2. Формування духовності особистості

До духовності належать результати духовної діяльності людини – філософія, мистецтво, релігія, наука тощо. Духовність – це містке, наснажене життєвою мудрістю, ідейно-моральним та емоційно-естетичним змістом, національним і загальнолюдським потенціалом поняття.

Складові: проблеми становлення світогляду учня (національний світогляд – це зумовлена культурно-історичними умовами система поглядів, переконань, ідеалів, яка становить основу національної духовності і відображається в ідейній, морально-етичній спадщині, традиціях і звичаях української нації, її минулій історії і сучасному бутті); засвоєння надбань національної і світової культури; інтелектуальний розвиток особистості (створення відповідних ситуацій, пробудження інтересу до пошуку істини, оволодіння суспільним, науковим, виробничим досвідом відповідно до потреб сьогодення); роль релігійних виховних традицій у формуванні духовності особистості (реабілітація духовності можлива завдяки ознайомленню з самою сутністю релігії). (стор. 66-84)

3. Утвердження на національному ґрунті принципів загальнолюдської моралі

Принципи моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності. Щоб формувати в молоді етику людських стосунків, благородства тощо потрібно повернути народові його традиційну мораль. Теперішнє національне відродження одночасно має стати моральним відродженням нації. (стор. 89)

4. Формування художньо-естетичної освіченості і вихованості

Покликане розвивати розуміння і потребу в прекрасному, прагненні жити і творити за законами краси. (стор. 89)

Необхідно дбати про тісний зв'язок естетичного виховання з трудовим, моральним, патріотичним тощо. (стор. 93)

5. Формування фізичної і валеологічної культури

Повноцінний фізичний розвиток особистості, сформованість її фізичних здібностей, зміцнення здоров'я, гармонії тіла і духу, людини і природи – основа фізичного виховання. (стор. 94)

Великий внесок у національну скарбницю розвитку фізичної культури було зроблено в часи Київської Русі. Тут були напрацьовані чудові методи вишколу, загартування дітей, формування військового лицарства і мужності. (стор. 96)

Валеологічна культура покликана дати учням знання про власне здоров'я, здоров'я народу України як певної етнічної цілісності. Важливими елементами валеологічної культури є також глибокі знання про особливості національної системи збереження і зміцнення здоров'я. (стор. 97)

6. Виховання творчої, працелюбної особистості, цивілізованого господаря

Мета трудового виховання: виховання поваги і любові до праці, готовності і здатності працювати як в ім'я власних, так і суспільних національних інтересів, сумлінно і відповідально виконувати різну корисну роботу. (стор. 98)

Для українців характерне підвищене почуття приватної власності, цінування плодів своєї діяльності. (стор. 103)

7. Формування екологічної культури молоді

Передбачає вироблення відповідальності за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя на землі, формування господарських, гуманних принципів природокористування. (стор. 105)

Народний календар переконує учнів, що на природу треба дивитись як на живий світ, сприймати іі як свій зелений дім, основу життя. (стор. 107)

8. Політико-правове виховання молоді

Після проголошення незалежності політика мусила б бути зрозумілою кожному громадянину, сприйнятою і підтримуваною кожним членом суспільства. (стор. 108)

Глибокі знання про символіку України виховують патріота країни. (стор. 111)

Передбачає засвоєння системи знань державного законодавства, формування шани і поваги до національної символіки України, вироблення активної політичної, державотворчої позиції, вміння організувати свою життєдіяльність в умовах правової держави. (стор. 112)

9. Розвиток індивідуальних здібностей і таланту молоді

Мета: розкрити нахили і талант кожного вихованця. (стор. 112)

Постійна стимуляція пізнавального пошуку, пробудження мотивів брати активну участь в оволодінні скарбами народознавства і краєзнавства сприяють формуванню якостей творця, носія кращих традицій попередніх поколінь. (стор. 114)