3. Числівники сорок, дев’яносто, сто в усіх відмінках, крім називного й знахідного, мають закінчення -а: сорока робітникам, з дев’яноста студентами, на ста сторінках.

4.У числівниках від двохсот до дев’ятисот змінюються обидві частини:

п’ятсот – п’ятистам – п’ятьмастами – (на) п’ятистах.

5.У складних кількісних числівниках (скільки?) відмінюються всі складові частини (тисяча сім – тисячі семи – тисячею сьома), у порядкових (котрий?) – тільки останнє слово(тисяча сьомий – тисяча сьомого – тисяча сьомому – тисяча сьомим).

Написання числівників і відчислівникових складних слів

Порядкові числівники на- сотий, - тисячний, - мільйонний, - мільярдний

пишуться разом, і перша частина стоїть у родовому відмін(курім сто й дев’яносто): трьохсотий, двохтисячний, трьохсотп’ятдесятимільярдний (але: стотисячний, дев’яностомільйонний).

Якщо перша частина відчислівникового слова записується цифрами, то кінцева частина пишеться через дефіс: 50-мільйонний, 16-поверховий, 125-

квартирний, 120-річчя.

	Нарощення дописується до цифр тільки				на	позначення порядкових
числівників і складається з однієї літери(коли закінчення має два голосних,
приголосний чи –й) або		двох літер(коли закінчення має приголосний і
голосний): із 7-ї ранку, 3-тя редакція, 15-го квітня, 20-та річниця.
	До римських цифр	літери не дописуються: ІІ		частина,		у ІV кварталі,
ХХІ сторіччя.
	Зв’язок числівників з іменниками
	Числівники керують певними формами відмінків іменників, з якими
сполучаються, або узгоджуються з ними.						Таблиця 5
	Числівник		Іменник		Відмінок і число іменника
1.	два, три, чотири (керують		студенти, столи		називний
іменниками) 2. обидва (обидві)			примірники		відмінок
3.	два (три, чотири) з		роки, метри		множини
половиною (з чвертю)
1.	два, три, чотири		з іменниками типу киянин,
2.	дробові: сім десятих, сорок		болгарин; іменниками ІV		родовий
шість цілих і три десятих			відміни: киянина, друга		відмінок
3.	півтора (півтори)		процента, кілометра місяця,		однини
			частини
1.	п’ять (шість, сім…)		днів, аркушів
2.	сорок з половиною		процентів, кілометрів		родовий
(з чвертю) 3. тисяча, мільйон, мільярд			тонн, сторінок		відмінок
4.	збірні: двоє, п’ятеро		братів		множини
складені: шістдесят три,			карбованці		форма іменника
чотириста сорок сім			студентів		підпорядковується
					останньому компонентові
					числівника

4. Особливості вживання займенників

21

Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, осіб, ознаки, але не називає їх. Своє лексичне значення займенник конкретизує лише

в контексті.
У наукових текстах переважає так зване авторськеми,	за яким	автор
начебто приховує свою особу, залучаючи читача до	участі у	власних

міркуваннях: зазначимо, що в даному дослідженні; ми важаємо, на наш погляд

–зміна я на ми є елементом активізації читача.

Убільшості документів, що пишуться від імені установи, підприємства,

уникають вживання займенників: адміністрація повідомляє, керівництво просить. Мовець начебто усувається від участі в мовленні й надає викладові

бажаного	нейтрального	офіційного	характеру. З	тих	самих	міркувань
обминається і вживання займенникая : наказую, доповісти, рекомендувати.
Вживання	я можливе	в автобіографії, дорученні,		пояснювальній		записці,
розписці.
Щоб	значення	займенників	було	зрозумілим, треба		правильно

користуватися ними.

1.Займенник у реченні повинен вказувати на рід і число того слова, замість якого цей займенник вжито: Молодь [жін.рід, одн.] – це майбутнє країни, на неї [жін.рід, одн.] ми покладаємо великі надії.

2.Не можна допускати, щоб займенник у реченні співвідносився з різними словами. Наприклад, невдало побудоване таке речення: Права і свободи людей

та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Не зрозуміло, чиї гарантії: прав, свобод чи людей?

5. Особливості вживання дієслів та дієприкметників

Серед часових форм дієлова у науковому стилі переважають форми теперішнього часу зі значенням позачасовості (констатація

існування явища дійсності, його якостей і зв’язків): проведене дослідження

дозволяє зробити такі висновки.

Дієслово у формі теперішнього часу може означати ,діюяка буде виконана через певний час: нарада розпочинається о десятій годині.

У писемній формі ділового стилю переважає вживаний у наказах розпорядженнях інфінітив, що надає висловленню категоричності: призначити,

звільнити, надати, перевести. Безособові форми (забороняється, заборонено,

не дозволяється) менш категоричні, вони мають характер ствердження фактів і застосовуються переважно в статутах, інструкціях, положеннях.

Дієприкметник – це форма дієслова, що виражає ознаку за дією та поєднує граматичні ознаки дієслова й прикметника: написаний, розвинутий.

Активні дієприкметники в українській мові творяться не від усіх дієслів і вживаються (особливо дієприкметники недоконаного виду) рідко.

При перекладі активних дієприкметників недоконаного виду з російської мови замість суфіксів -уч, -юч та -ач, -яч учені пропонують використовувати суфікс -увальн- (з’єднувальний, а не з’єднуючий; копіювальний, а не копіюючий) або вживати іменник(керівник, а не керуючий; голова, а не головуючий; завідувач, а не завідуючий).

22

Відомо, що для перекладу російських дієприкметниківактивного стану теперішнього часу на -ущ-, -ющ- в українській мові часто

бракує аналогічних широковживаних відповідників. Двомовні словники в цьому разі пропонують використовувати поєднання дієслів із сполучниками який, що. Проте послідовне механічне запровадження такого синтаксичного звороту, зазначає мовознавець Сергій Головащук, призводить до примітивізації мови, особливо коли зворот вжито без додатків, до того ж коли він стоїть наприкінці речення.

Уникнути стилістичних огріхів можна було б:
а)	замінивши	цей	зворот	прикметником: замість “відвернутися			від
справи,що завалюється” – “від безнадійної (пропащої) справи”; “стежити за
предметами, що		рухаються” –		“за	рухомими	предметами”; “набридло
тренування, що затягнулося” – “затяжне тренування”;
б)	замінивши		дієприслівником		чи	дієприслівниковим	зворотом:
“прокотився гуркіт машини, що наближався” – “прокотився, наближаючись,
гуркіт	машини”; “нові		гості, що	приходили, розповідали” – “нові гості,
приходячи, розповідали”;

в) замінивши вказівним займенником: “невже те, що відбувається, якось стосується його” – “невже все це якось стосується його?”;

г) перебудувавши речення: “клуб, що згорів, досі не відбудували” – “після пожежі клуб досі не відбудували”.

6. Особливості перекладу прийменників на українську мову

Кожна мова має свої специфічні особливості у вживанні прийменників. В українській та російській мовах прийменники також використовуютьсяпо різному. Щоб не помилитися у вживанні прийменників, слід пам’ятати такі

правила перекладу.			прийменникомпо
1. Російські	конструкції	з		в	українській	мові
перекладаються цілим рядом конструкцій із прийменниками:

за: по собственному желанию – за власним бажанням; по поручению – за дорученням; по приказу – за наказом; менеджер по професии – менеджер за професією;

з: по вопросам коммерческой торговли – з питань комерційної торгівлі; по инициативе – з ініціативи; курс лекций по украинскому языку– курс лекцій з української мови; по многим причинам– з багатьох причин; по случаю – з нагоди (чогось);

на: по заказу – на замовлення; по требованию – на вимогу; для: курсы по изучению– курси для вивчення; комиссия по составлению

актов – комісія для складання актів; після: по возвращении – після повернення; по рассмотрению - після розгляду

(чогось);

у (в): по служебным делам – у службових справах; по выходным – у вихідні; по: дежурный по району – черговий по району; приказ по отделению – наказ по відділенню; специалист по проектированию сооружений– спеціаліст по

проектуванню споруд; коллеги по работе – колеги по роботі; по возможности

23