1.2. Висвітлення екологічних проблем на уроках 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів

Особливого значення у висвітленні екологічних проблем набувають предмети природничо-географічного циклу. Біологія і географія розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує. Фізика і хімія формують комплекс політехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва. Історія, правознавство показують неприпустимість варварського ставлення до природи. Предмети естетичного циклу розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину. Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення учнів до природоохоронної діяльності (шкільні лісництва, садівництво, робота в мисливських господарствах та ін.), робота санітарних загонів захисту довкілля (виявляють ступінь забруднення повітря, води, зон відпочинку), загонів для боротьби з браконьєрами (діють при лісництвах і рибгоспах), груп швидкої допомоги звірам і птахам у зимовий період; куточки природи. З природоохоронною роботою пов’язана туристично-краєзнавча робота, спрямована на прищеплення навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах. Чільне місце в екологічній освіті та вихованні належить курсу біології, до змісту якого входять теоретичні і рефлексивні основи організації правильної взаємодії людини з природою, довкіллям [24, c. 401].

Так, екологічні знання учнів розширюються й поглиблюються, наприклад, під час вивчення біології в 7–му класі, наприклад, теми «Корінь». Розглядаючи опорну функцію коренів рослин, завдяки якій рослина закріплюється в ґрунті і протистоїть вітрам, учитель підкреслює роль кореневих систем в укріпленні ярів, схилів рік, запобіганні зсувам., на річках та ін.

Але зміст підручників з біології, географії, хімії містить фрагментарні екологічні знання, що не сприяє формуванню в учнів системи екологічних знань. Аналіз підручників, зокрема методичних апаратів підручників, засвідчив невелику кількість одноманітних запитань і завдань екологічного характеру. Це гальмує екологізацію шкільного курсу біології.

Географія традиційно вважалася наукою, що досліджує закономірності, структури та функціонування об’єктів земної поверхні. Інтереси географії та екології виявилися тісно пов’язаними. Досить зауважити, що фундаментальні поняття цих наук – «геосистема» та «екосистема» – позначають об’єкти, які часто взагалі не розрізняються. В географії стали практично нормативними такі традиційно екологічні поняття, як «екологічна ніша», «навколишнє середовище», «чинники довкілля», «культурні екосистеми» та ін.

Задачею шкільного курсу природничо-наукових дисциплін є перш за все формування діалектико-матеріалістичних поглядів на природу і на взаємодію суспільства і природи; оволодіння знаннями і уміннями, школярами, для раціонального використовування природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, оцінки природної і господарської обстановки в своїй місцевості, виховання норм і правил поведінки в природі.

Зміст екологічної освіти комплексний. Вона включає ряд ідеологічних, наукових, етично-естетичних, правових, особово-світоглядних і практичних аспектів. Для їх реалізації в шкільному курсі природничо-наукових дисциплін склалися більш сприятливі умови, ніж в інших предметах. Останнє пояснюється перш за все тим, що цілі і задачі природно-наукової і екологічної освіти тісно взаємозв’язані між собою і доповнюють один одного.

Формування екологічної свідомості і поведінки учнів загальноосвітньої школі здійснюється на основі міжпредметного підходу, коли відповідна інформація включена до змісту різних навчальних предметів, насамперед, природничого циклу і географії. Проте, екологічний зміст розподіляється за роками навчання.