2.2. Сучасна система опанування прикметника учнями початкової школи
У процесі вивчення української мови учні початкових класів одержують загальні уявлення про мову як засіб спілкування, пізнання, впливу; про існування у світі різних мов (споріднених і неспоріднених), про державну мову та інші мови, що функціонують в Україні.
Початкове навчання мови передбачає пропедевтичну роботу з формування у школярів знань про одиниці різних мовних рівнів (текст, речення, слово в його лексичному і граматичному значеннях, звуки мовлення). Головна увага має приділятися практичним аспектам: роботі над значенням слова і кількісному нарощуванню словникового запасу учнів, збагаченню їхнього мовлення різними граматичними формами, розвитку вміння користуватись мовними засобами відповідно до норм літературної мови (орфоепічних, лексичних, граматичних); умінню аналізувати, оцінювати власну мовленнєву творчість, удосконалювати її [29].
Практична спрямованість початкового навчання виявляється і в тому, що навчальні досягнення молодших школярів з мови оцінюються не стільки за знаннями про мову, скільки за мовними вміннями: будувати речення, різні за структурою (прості і складні, з однорідними членами речення, звертанням та ін.), за метою висловлювання та інтонацією; уміння правильно утворювати форми слова і будувати словосполучення; дотримуватися норм лексичної сполучуваності, норм вимови, наголошування слів.
Важливим навчальним умінням, яке підлягає обов'язковому контролю, є уміння застосовувати алфавіт при складанні алфавітних списків, користуванні навчальними словниками та іншою довідковою літературою.
В опануванні української мови важливо враховувати те, що вона є не тільки предметом навчання, а й засобом засвоєння інших предметів шкільної програми. Тому на уроках української мови необхідно опрацьовувати і мовний матеріал, який використовується на уроках з інших предметів, щоб забезпечити загальну мовленнєву культуру учнів. Так, необхідно на уроках мови регулярно пропонувати для практичних завдань складання словосполучень, речень зі слів, що належать до тих частин мови, поглиблена робота над якими не передбачається програмою початкових класів, але якими учні часто користуються, починаючи з першого класу. Це числівники в різних відмінках (до шістдесяти п'яти додати п'ять...), прислівники, прикметники вищого й найвищого ступенів порівняння (швидко – швидше – найшвидше; великий – більший – найбільший і под.), займенники різних розрядів (цей, той, всякий, самий та ін.) [18].
Система роботи над вивченням теми «Прикметник» - це цілеспрямований процес, який передбачає певну послідовність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямоване на формування навичок вживання прикметників у мовленні [29].
Методика вивчення прикметника диктується його лінгвістичними особливостями. На відміну від іменника і дієслова, ця частина мови характеризується несамостійністю своїх граматичних ознак, її основні граматичні категорії (рід, число, відмінок) розглядаються тільки в єдності з такими ж категоріями іменника.
Завдання вивчення прикметника в початкових класах полягають у формуванні граматичного поняття «прикметник» як частини мови, що пов'язана з іменником, у виробленні навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному й писемному мовленні. Учні повинні засвоїти, що прикметник називає ознаку предмета; залежить від іменника; відповідає на запитання: який? яка? яке?; робить мовлення людини більш точним, емоційним [14].
Висновки
Отже, прикметник – частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа й відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?. Поняття якості в прикметнику може бути виражене безпосередньо або через відношення до інших предметів та через відношення до особи чи істоти. Прикметники виражають ознаки кольору, розміру, віку, смаку, запаху, матеріалу, якості, приналежності, зовнішні прикмети, внутрішні властивості, ознаки за відношенням до місця, простору й часу. У сучасній українській мові прикметник чітко виділяється як самостійна частина мови зі своїми семантико-граматичними особливостями. Прикметник передає не процесуальну ознаку предмета, виражаючи її в граматичних категоріях роду, числа та відмінка. У реченні виконує функцію означення чи іменної частини складеного присудка.
Функціонування прикметника як самостійної частини мови (лексико-граматичного класу слів) ґрунтується на єдності кількох об’єктивних лінгвістичних показників. До них належать, зокрема, загальне категоріальне значення, образно порівнюване зі своєрідним семантичним знаменником, до якого можуть бути введені всі слова відповідного класу, морфологічні особливості, суть яких становить специфіка вияву граматичних категорій (роду, числа, відмінка і словозміни), визначальні синтаксичні характеристики, що полягають у визначенні функцій прикметника як засобу вираження відповідних членів речення. Індивідуальність прикметникових граматичних категорій роду, числа й відмінка виявляється в їх повній залежності від формально-граматичних характеристик того іменника, з яким прикметник перебуває в синтаксичних зв’язках у межах словосполучення.
Найважливішим у початкових класах є те, щоб учні здобули практичні знання, усвідомили функціональну роль кожної частини мови та їх найважливіших граматичних категорій у мовленні. На вивчення частин мови вчитель повинен звертати особливу увагу,оскільки в ході опрацювання цих тем в учнів закріплюються та вдосконалюються вміння граматично правильно будувати словосполучення і речення, вводити їх у зв’язні висловлювання, продовжують формуватися орфоепічні уміння і навички.
Вивчення прикметника займає важливе місце в початковому навчанні української мови. Система роботи над вивченням теми «Прикметник» - це цілеспрямований процес, який передбачає певну послідовність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямоване на формування навичок уживання прикметників у мовленні. Методика вивчення прикметника диктується його лінгвістичними особливостями. Завдання вивчення прикметника в початкових класах полягають у формуванні граматичного поняття «прикметник» як частини мови, що пов'язана з іменником, у виробленні навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному й писемному мовленні.
Процес формування граматичного поняття прикметника умовно можна поділити на чотири етапи. Перший етап формування цього граматичного поняття полягає в аналізі мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття. Другий етап формування граматичного поняття прикметника полягає в узагальненні істотних ознак, встановленні зв’язків між ними та у введенні терміна. Третій етап формування граматичного поняття прикметника полягає в уточненні суті ознак поняття і зв'язків між ними. Четвертий етап формування граматичного поняття прикметника полягає в конкретизації вивченого поняття завдяки виконанню вправ, які вимагають практичного застосування одержаних знань.
Робота, яка буде проводитися в класі, позитивно вплине на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів у галузі опрацювання прикметника у початкових класах. Тому цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ і завдань, пов’язаних з опрацюванням прикметника, здатне забезпечити формування адекватних мовознавчих уявлень і понять.
Надзвичайно важливим є підбір цікавих вправ, мовних ігор, загадок, ребусів на уроки вивчення частин мови. Учитель повинен завжди пам’ятати про це, оскільки цікаві вправи та ігри з словами полегшують розуміння нового матеріалу, його закріплення, сприяють розвитку в дітей уміння аналізувати, синтезувати, класифікувати, порівнювати, робити висновки, вони активізують, поширюють словниковий запас у дітей, прищеплюють інтерес і любов до мови.
Література
1. Бабій І. Семантико-граматична природа прикметників зі значенням кольору у прозовій мові/ І. Бабій // Наукові записки ТНПУ ім. В.Гнатюка. Сер. Мовознавство. – 2004. – Вип. 2(12). – С. 6–25.
2. Бих І. Мовно-мовленнєвий розвиток учнів початкових класів як необхідна умова успішного навчання / І. Бих // Магістр. – 2005. – Вип.1. – С. 95–98.
3. Брусило Н. Вивчення прикметника як частини мови: методика уроку української мови у 2 класі / Н. Брусило // Початкова школа. – 2005. – №3. – С. 9-10.
4. Зевако В. Цікаві завдання з української мови в початковій школі / В.Зевако, С. Непийвода. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. – 104-128 с.
5. Ігнатенко Т. Творчі завдання на уроках розвитку мовлення / Т. Ігнатенко // Початкова школа. – 2006. – №2. – С. 11–12.
6. Костишин Н. Прикметник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки / Н.Костишин // Українська мова та література. – 2005. – №36. – С. 17–18.
7. Ладоня І.О. Українська мова: Навчальний посібник / І. О. Ладоня – К. : Вища школа, 1993. – 143 с.
8. Михайлова Л.В. Урок з української мови та розвитку мовлення в 4 класі / Л.В. Михайлова // Початкове навчання та виховання. – 2005. – №7. – С. 5–6.
9. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі (Методика і технологія навчання) / М.М. Наумчук – Тернопіль: стон, 2002. – 352 с.
10. Онкович Г.В. Український рік у прикметах та прикметниках / Г.В. Онкович, Г.А. Барабаш, А. Д. Онкович // Українська мова і література в школі. – 2000. – №4. – С. 17–20.
11. Павленко С. Прикметникові пристрасті / С. Павленко // Дивослово. – 1994. – №12. – С. 34–35.
12. Порядченко Л. Ознайомлюємо першокласників із різновидами опису / Л. Порядченко // Початкова школа. – 2004. – №5. – С. 20–23.
13. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: Освіта, 2006. – 364 с.
14. Сапун Г. Збірник диктантів і завдань для тематичного опитування з української мови в початкових класах / Г. Сапун //– Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. – 176 с.
15. Слободян О.М. Прикметник. Цикл уроків за темами початкового етапу вивчення / О. М. Слободян // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2004. – №29. – С. 5–8.
16. Стефанів Н. Виражальні можливості відносних прикметників на матеріалі сучасної дитячої прози / Н. Стефанів // Студентський науковий вісник Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2003. – Вип. №6. – С. 17–18.
17. Ткаченко О. Українська мова і мовне життя світу / О. Ткаченко.– К.: Спалах, 2004. – 272 с.
18. Українська мова з методикою навчання в початкових класах. – Інтегрований курс: підручник для педагогічних вузів / за ред. А.П. Каніщенко, Г.О.Ткачук. – К.: Промінь, 2003. – 232 с.
19. Уроки розвитку зв’язного мовлення в початкових класах: методичні рекомендації для вчителів початкових класів і студентів вузів / укл. А.П. Каніщенко, О.В. Ночвінова. – К.: ІСДО, 1995. – 128 с.
20. Хорошковська О. Розвиток українського мовлення молодших школярів / О. Хорошковська // Рідна школа. – 2002. – №3. – С. 24–27.
21. Шаган Н. Розвиток зв’язного мовлення на уроках рідної мови / Н. Шаган // Початкова школа. – 2013. – №14. – С. 12–13.
22. Шандрівська Г. Контрольні роботи з української мови у початкових класах / Г. Шандрівська. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. – 48 с.
23. Яковенко Л. Стилістичні вправи до теми «Прикметник» / Л. Яковенко // Початкова школа. – 2004. – №12. – С. 5–7.
24. Вашуленко М. С. Буквар / М. С. Вашуленко, Н.Ф.Скрипченко.– К.: Освіта, 2002.
25. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. – К.: Початкова школа, 2002.
Наумчук М. М. Сучасний урок української мови в початковій школі./ М.М. Наумчук. – Тернопіль: Астон, 2002.
Наумчук М. М. Словник-довідник основних термінів і понять з методики української мови. / М.М. Наумчук, Л. П. Лушпинська. – Тернопіль: Астон, 2012.
Програми для систем середньої загальноосвітньої школи 1-2 кл. – К.: Початкова школа, 2013.
Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1-4 класи. – К.: Освіта, 2013
Савченко О. Я. Читанка для 2 класу (частина перша) / О. Я. Савченко. – К.: Освіта, 2013.
Савченко О. Я. Читанка для 2 класу (частина друга) / О. Я. Савченко.– К.: Освіта, 2013.