1.3.8. Застосування цмд

Властивості ЦМД (стійкість в деякому інтервалі полів зміщення, рухливість, можливість керування їх рухом, властивість знаходитись в різних станах та ін.) визначають їх застосування в пристроях обробки інформації. Такий пристрій складається із низки функціональних елементів, які забезпечують генерацію, рух, переключення і детектування ЦМД. Ідея такого пристрою в наступному: нехай в плівці якимось способом сформований канал, вздовж якого можуть рухатись з заданою швидкістю ЦМД (канал пересування ЦМД). Інформація кодується за принципом наявності або відсутності в даній точці плівки ЦМД (див. рис. 1.23, 1 - логічна „1”, 2 - логічний „0”). В певних місцях каналу формують генератор і детектор ЦМД, які виконують ті ж функції, що і головки запису/читання в пристроях з рухомими магнітними носіями інформації. Генератор перетворює сигнали, які поступають на його вхід, у ЦМД, детектор робить зворотне перетворення. Важливою відмінністю ЦМД - пристроїв є те, що в них не потрібний механічний рух магнітного носія або головки.

Читання інформації відбувається за допомогою магніторезистивної головки.

Пристрої збереження інформації, які базуються на використанні намагнічення циліндричних доменів в широкий вжиток будуть введені в 2015-2020 роках.

1.4. Види головок запису/читання (англ.: read/write head)

Відносне розміщення головок запису/читання в HDD показане на рис. 1.25.

Над кожною поверхнею кожного диска знаходиться своя головка. Всі головки змонтовані на загальному рухомому каркасі і пересуваються одночасно. Кожна з них встановлена на кінці підпружиненого важеля. При виключеному комп’ютері вони лежать на зовнішньому краї дисків, у вільній від записування інформації зоні. При вмиканні комп’ютера вони піднімаються над поверхнею дисків в середньому на 0,1мкм. Для підтримування головки на потрібній відстані від диску використовується повзунок.

На даний час найбільш відомі 6 видів головок запису/читання:

1. індукційні, або електромагнітні (ІГ);

2. феритові (ФГ);

3. з металом в зазорі (MIG, англ..: Metal In Gap)

4. тонкоплівкові (TF);

5. магніторезистивні (МR);

   

   Рис.1.26. Індукційна головка.

6. гігантські магіторезистивні (GMR).

1.4.1. Індукційні головки

Індукційні (електромагнітні) головки Вони складаються з:

1. осердя з м’якого заліза;

2. додатковий зазор;

3. носій запису (не входить до складу головки);

4. робочий зазор;

5. котушка.

Додатковий зазор (2) носить технологічний характер. При виготовленні головки, її не вдається зробити з монолітним сердечником, тому вона виготовляється з двох частин, які з’єднуються механічно.

1.4.2. Феритові головки

Феритові головки (ФГ) вперше були застосовані в накопичувачах фірми ІВМ (див. рис. 1.27). Осердя ФГ виготовлялись із пресованого фериту на основі окислу заліза, тому вага їх була відносно велика. ФГ використовувались як для запису так і для читання інформації. Пізніше як модифікація ФГ виникли склоферитові (композитні) головки. У них феритове осердя знаходилось в керамічному корпусі. За рахунок зменшення ваги цих головок вдалося дещо зменшити робочий зазор (4 на рис. 1.26), а це дозволило збільшити щільність розміщення доріжок. ФГ використовувались в накопичувачах до середини 80-их років, зараз не використовуються.

Недоліки ІГ і ФГ:

1. не підходять для запису на носіях з великим коерцитивною силою;

2. частотна характеристика обмежена;

3. низька чутливість (погане співвідношення „сигнал – шум”);

4. велика вага і, як наслідок, великий зазор між носієм і головкою.

Переваги: дешевизна.