методичнезабезпеченняЗМБС / ЗВЕДЕННЯ І МОНТАЖ БУДІВЕЛЬ І СПОР

поздовжньому ряді, а комунікації знаходяться зовні задньої торцевої грані блоку, то роботи по їх стикуванню повинні виконуватися зовні, а послідов-

ність монтажу необхідно приймати з урахуванням часу на виконання цих ро-

біт.

Тому спочатку монтують частину блоків того ряду, де є комунікації,

потім відповідні блоки другого ряду (рис. 3.23, б).

Якщо комунікації розташовані зовні поздовжньої сторони блоків, то послідовність їх монтажу здійснюється за схемою (рис. 3.23,в), а якщо зовні двох граней блоку, то їх монтують за тією ж схемою з пропуском блоків схо-

дової клітини (рис. 3.23,г), які установлюють в останню чергу, після завер-

шення робіт по з’єднанню комунікацій. Приставні панелі установлюють по ходу монтажу об’ємних блоків.

Паралельно з монтажем об’ємних блоків на різних захватках омонолі-

чують стики з навісних підмосток, з’єднують санітарно-технічні та електрич-

ні комунікації та ін.

Монтаж чергового блоку розпочинають після зварення закладних дета-

лей, арматури та улаштування усіх стиків нижче розташованих блоків.

Монтаж блоків складається з таких операцій:

- винесення розбивочних висей, розмічання місць установки блоків.

Точність установлення блоків першого поверху контролюють за допомогою теодоліта. На послідуючих – блоки установлюють по верху з вивіренням ви-

ском по вертикалі та поздовжньому напрямку теодолітом;

- улаштування шару розчину. Для блоків із стрічковим обпиранням – по периметру шар шириною 100-120 мм. У кутах установлюють дерев’яні маяки. При точковому обпиранні блоків у кутах установлюють металеві пла-

стини, а потім шар розчину між ними;

-установлення блоку з вивіренням;

-зварювання закладних деталей та арматури;

-улаштування стиків комунікацій та стиків між блоками.

Бригада з восьми монтажників за зміну може змонтувати вісім блоків з

111

виконанням усіх робіт. Трудомісткість монтажу будинків, їх об’ємних блоків у порівнянні з монтажем великопанельних будинків знижується у 3-4 рази.

На сьогоднішній день зведення будинків із об’ємних блоків практи-

чно не ведеться, за виключенням санітарно – технічних кабін, ліфтових шахт. В той же час на заході (в Німеччині) розробляються та зводяться бу-

динки із об’ємних блоків але не із бетону, а із металу (металева рама із сті-

нами та стелею - сендвичпанелями). Блок кімнати виготовляються у заводсь-

ких умовах із усією необхідною начинкою та оздобленням і транспортують-

ся до місця зведення. Ці конструкції мають ефективність для будинків, що зводяться у місцевостях де важко створювати сучасну виробничу базу для зведення будинків у інший спосіб наприклад віддалені райони Африки у Ан-

тарктиці (рис. 3.24)

Рис. 3.24 - Загальний вигляд об’ємного блоку із сендвічпанелей

3.8.Зведення будинків методом підйому перекриттів та поверхів

Цей метод дає можливість зводити типові й нетипові будинки любої конфігурації в умовах сейсмічності, стисненого простору без використання важких кранів, вести основні обсяги робіт під дахом (після підйому плити покриття).

Конструктивно ці будинки складаються з сітки колон, на яких закріп-

люють поверхи.

112

Сутність методу полягає в тому, що після закінчення процесів по зве-

денню підземної частини будинку на рівні землі бетонують усі плити перек-

риттів та покриття, які потім за допомогою домкратів почергово підіймають

на колони або інші опорні конструкції (сходинкові шахти) і закріплюють у

проектному положенні. Якщо підіймають одні плити – то цей метод назива-

ється методом підйому перекриттів (рис. 3.25), а монтаж стінових панелей

здійснюється після підйому всіх перекриттів, а якщо підіймають плити разом

із перегородками та стіновими панелями – то метод називається методом пі-

дйому поверхів (рис. 3.26).

Для виконання робіт по монтажу колон, стінових панелей та ін. необ-

хідних процесів використовують невеликі мобільні стрілові крани, що роз-

ташовують як на рівні землі, так і на перекриттях, які підіймаються.

1

2

3

4

5

5
4
3
2
1
6
6.000	6.000	6.000	6.000	6.000
		30.000

Рис. 3.25 - Схема монтажу будинку методом підйому перекриттів:

1 – монтаж колон, сходинково-ліфтової шахти, бетонування пакету перекриттів, 2-6 – підйом перекриттів на колони ярусу та закріплення чергового перекриття на проектній відмітці

113

а) б)

2 3

1

4

5

д)	е)
	10
	9

в)

6

7

ж)

г)

8

з)

Рис. 3.26 - Схема монтажу будинку методом підйому поверхів:

а – зведення сходинкової - ліфтової шахти та колон; б – виготовлення плит перекриття; в – підйом плити покриття; г – монтаж конструкцій поверху; д – підйом змонтованого поверху; е – нарощування колон; ж, з – підйом наступних поверхів; 1 – колони; 2 – монтажні зв’язки; 3 – сходинково-ліфтова шахта; 4 – підйомник; 5 – пакет плит перекриття; 6 – кран для монтажу колон; 7 – поверх, що монтується; 8 – кран для монтажу стін та перегородок; 9 – змон-

тований поверх; 10 – поверх у проміжному стані

Метод підйому перекриттів включає такі операції:

- монтаж колон першого ярусу із розкріпленням їх зв’язками. На ко-

лонах у процесі виготовлення установлюють металеві коміри на відмітках

міжповерхових перекриттів;

-встановлення підйомників на колони;

-бетонування на рівні землі пакунку перекриттів розміром на секцію або з розрізкою на декілька карт. Під час бетонування, щоб не було адгезії плит між собою, між ними влаштовують роздільні прокладки з емульсії або плівки. У місцях проходження колон, комунікацій влаштовують металеві коміри, приварені до арматури плит. Під час бетонування основою для першої плити є плита перекриття підвалу, інших – нижче розташована пли-

та, і тільки з боків установлюють інвентарну опалубку. На плиті покриття

до її підйому влаштовують утеплювач та покрівлю, за винятком останнього

114

шару;

- стропування та підйом плит перекриттів. Після досягнення бетоном перекриттів розрахункової міцності, за допомогою гідравлічних чи елект-

ромеханічних підйомників, які закріплені на колоні. Підіймають по одному перекриттю чи пакунком до висоти, при якій плита перекриття першого по-

верху займає своє проектне положення. Після цього комірці в цій плиті приварюють до комірів колон;

- підйом пакунка плит далі (чи по одній) до висоти проектного поло-

ження плити другого поверху. Її теж закріплюють до колон;

- нарощування колон, переставляння підйомників та продовження під-

йому плит. Цей процес повторюється до заняття проектного положення всіма плитами перекриттів та покриття;

- монтаж стінових панелей, який здійснюється, як правило, краном, ро-

зташованим на плиті покриття, що піднімається.

Більш ефективним є метод підйому поверхів, який включає такі опе-

рації:

-монтаж колон та зведення сходинково-ліфтової шахти;

-монтаж на колони підйомників;

-бетонування плити покриття;

-стропування та підйом плити покриття у проектне положення;

-бетонування пакету плит;

-монтаж за допомогою невеликого мобільного крану на верхній плиті

(плита перекриття останнього поверху) перегородок, сантехкабін, зовнішніх стін та розкладання необхідного обладнання і матеріалів для оздоблювальних робіт;

- стропування цієї плити (фактично останнього поверху) та підйом її у проектне положення (під раніше змонтовану плиту покриття) і зварювання закладних деталей. Аналогічно повторюють операції на наступних плитах монтуючи на рівні землі та піднімаючи передостанній та і інші поверхи) (рис.

3.27).

115

Закінчується монтаж улаштуванням швів.

а)

2

4

1

б)

в)

1

2	2

		4
	4	3
г)	2
		3
		1
5	6

Рис. 3.27 – Вузол кріплення плит перекриття на колоні:

а-в – із штирем що закладається; г – із підпруженим повзуном; 1 – колона; 2 – комір; 3 – плита; 4 – штир що закладається; 5 – повзун; 6 – пружина

3.9.Зведення висотних будинків

До висотних будинків належать будинки висотою більше 17 поверхів і

вони частіше бувають невеликих розмірів у плані. Монтаж таких будинків

ведеться методом нарощування із використанням приставних, рухомих само-

підйомних баштових кранів. Конструктивною основою таких будинків є ста-

левий, залізобетонний або комбінований із просторовим ядром жорсткості

або плоскими діафрагмами –зв’язками.

Сталевий каркас висотного будинку складається із колон та ригелів,

з’єднаних у двох напрямках жорсткими зварними вузлами у рамні системи,

що сприймали вертикальні та горизонтальні навантаження. Колони виготов-

люють зварювальними із використанням, по можливості, стандартних прока-

тних профілів. Найбільш часто зустрічаються поперечні перетини у вигляді

116

двотавра, квадрату чи хреста. Висота каркасів буває 500 і більше метрів.

Міжповерхові перекриття улаштовують збірних збірно - монолітних залізобетонних конструкцій чи із металевої решітки.

З’єднання колон улаштовують через кожні два, три чи чотири поверхи,

а для зручності улаштування монтажних з’єднань, на висоті 80 120 см від рівня перекриття.

Ядро жорсткості, чим як правило являється ліфтова шахта, частіше всього виконують із монолітного залізобетону та зводять із випередженням на 1 – 2 яруси від усієї споруди. За конструктивними особливостями та тех-

нологічними умовами можливе відставання зведення ядра жорсткості від зведення каркасу на 8 поверхів, але при цьому необхідно приймати рішення по забезпеченню жорсткості змонтованого каркасу тимчасовими зв’язками.

Монтажні механізми

Приставні крани мають висоту підйому гаку до 100 – 150 м, їх башта закріплюються до каркасу будинку, що зводиться через кожні 15 – 25 м (рис.

3.28).

Для зведення будинків висота яких більше 150 м використовуються

само підйомні крани. Кількість кранів визначається необхідністю закрити усю площу будинку та забезпечити безперебійну роботу робітників зайнятих на зведенні будинку.

Методи монтажу будівель

Зведення будівель із залізобетонним каркасом складається із насту-

пних етапів:

-зведення підземної частини;

-зведення (бетонування) ядра жорсткості;

-монтаж збірних чи бетонування монолітних залізобетонних конс-

трукцій;

-монтаж перегородок;

-оздоблювальні роботи.

117

Рис. 3.28 – Схеми зведення висотних будинків:

а – мобільним та самопідйомним кранами; б – приставним краном; в – самопідйомним краном; г – двома самопідйомними кранами; 1,3,7 – монтажні крани; 2 – шлях руху крану; 4 – зв’язки; 5 – ядро жорсткості; 6 – сталевий каркас; I–VII – етапи монтажу

Виконання даних робіт реалізується, як правило, двома потоками:

-першим потоком здійснюється установлення елементів каркасу, ви-

вірка, зварювання та антикорозійний захист конструкцій чи бетону-

вання конструкцій каркасу;

-другим потоком здійснюється омонолічування з’єднань конструкцій

та улаштування перекриттів.

Роботи другого потоку виконуються безпосередньо після установ-

лення та вивіряння конструкцій кожного ярусу окремого монтажного участ-

ку на захватці.

Конструкції каркасу установлюються у послідовності, що забезпечує

118

створення замкнених осередків каркасу та відповідно стійкість змонтованих конструкцій. За використання само підйомного крану спочатку установлю-

ють конструкції осередків, розташованих поблизу крану, а потім – більш від-

далених.

За залізобетонного каркасу із плоскими вертикальними діафрагмами жорсткості монтаж конструкцій кожного ярусу (поверху) здійснюють у на-

ступній послідовності:

1.Колон, діафрагм жорсткості, ригелів;

2.Зовнішніх стін, та внутрішніх стін і перегородок;

3.Сходинкових клітин та маршів, плит перекриттів.

Монтаж стінових панелей ведеться або паралельно із монтажем карка-

су, або після завершення зведення усього каркасу. В останньому випадку для цього монтажу можна задіяти покрівельний кран. Що установлений на пок-

рівлі даного будинку.

Зведення будинків із сталевим та змішаному каркасові. Зведення

будинків із сталевим каркасом можна вести роздільним чи комплексним методами. За роздільного методу спочатку на усю висоту здійснюють мон-

таж каркасу, потім виконують загально будівельні роботи. Позитивним у да-

ному випадку є можливість більшою кількістю кранів вести монтаж каркасу,

а потім великим фронтом вести загально будівельні роботи. Недоліком є не-

обхідність забезпечення жорсткості змонтованих конструкцій, що призво-

дить до додаткових витрат металу на 30 – 40%.

За комплексного методу одночасно виконують монтажні, будівельні,

спеціальні та оздоблювальні роботи. Монтаж металевих конструкцій ведеть-

ся на верхнім ярусі (верхніх двох – чотирьох поверхах) – на самому верхньо-

му поверсі ведуть монтаж, нижче вивіряння, а іще нижче кінцеве зварюван-

ня конструкцій.

Одночасно із відставанням на 2 – 3 поверхи (на нижчерозташованому ярусі) ведеться монтаж збірних залізобетонних, чи металевих перекриттів. Із відставанням іще на 4 – 5 поверхів виконуються роботи із бетонування мо-

119

нолітних ділянок перекриттів, обетонування металевих конструкцій якщо це необхідно за проектом. Іще нижче на 2 – 3 поверхи здійснюють установку вікон та монтаж технологічного обладнання, нижче штукатурні роботи – установлення листів гіпсокартону, а іще нижче інші оздоблювальні роботи.

Для запобігання протіканню води у зону оздоблювальних робіт на одному із поверхів вище улаштовують гідроізоляцію Таким чином роботи із зведення будинку ведуться одночасно на 8 – 10 поверхах.

Оздоблювальні роботи технологічно краще виконувати після завер-

шення монтажних та інших робіт ведучи їх зверху вниз.

За збірно-монолітного каркасу у одному циклові суміщають монолітні та збірні процеси, послідовність їх виконання визначається конструктивними особливостями будинку.

3.10. Зведення будинків із цегляними стінами

У якості стінового огородження під час зведення багатоповерхових будинків досить широко використовують цеглу та керамічні камені.

Зовнішні цегляні стіни у багатоповерхових будинках можуть бути не-

сучими – такими, що сприймають вертикальні та горизонтальні навантажен-

ня, самонесучими – приєднаними до сталевого або залізобетонного каркасу та несучими навантаження лише від власної маси та навісними такими, що спираються на обв’язочні балки або пояса над полосою стрічкового склін-

ня.

Зовнішні стіни виконуються у вигляді трьох основних схем: масив

або суцільна кладка на усю товщину стіни, кладка із утеплювачем в тілі стіни, кладка із утеплювачем на зовнішній поверхні стіни.

Враховуючи високі вимоги то теплоізоляції та невисокі теплоізоляційні властивості цегли сьогодні в основному використовують кладку із утеплюва-

чем на зовнішні поверхні стіни. При цьому утеплювач може закривається ли-

цевою цеглою або навісними системами чи виконують мокрою штукатуркою.

Взаємозв’язок цегляної кладки та монтажу конструкцій. Ведучим

120