3.1. Мультиплікативне розширення депозитів

Пропозицією грошей називається наявність усіх грошей в економіці, тобто це грошова маса. Для характеристики та виміру грошової маси застосовуються різні узагальнюючі показники, так названі грошові агрегати. У США розрахунок пропозиції грошей ведеться по чотирьох грошових агрегатах, у Японії і Німеччині - по трьох, в Англії і Франції - по двох. Це пояснюється особливостями грошової системи тієї або іншої країни, зокрема значимістю різних видів депозитів.

Однак у всіх країнах система грошових агрегатів будується однаково: кожен наступний агрегат містить у собі попередній. Розглянемо систему грошових агрегатів США.

Грошовий агрегат МІ включає готівку (паперові і металеві, тобто банкноти і монети - currency) (у деяких країнах готівку виділяють в окремий агрегат - МО) і кошти на поточних рахунках (demand deposits), тобто чекові депозити або депозити до запитання.

МІ = готівка + чекові внески (депозити до запитання) + дорожні чеки. Грошовий агрегат М2 включає грошовий агрегат МІ і кошти на не чекових ощадних рахунках (save deposits), а також дрібні (до $100 000) строкові вклади.

М2 = МІ + ощадні депозити + дрібні термінові депозити. Грошовий агрегат МЗ включає грошовий агрегат М2 і кошти на великих (понад $100 000) термінових рахунках (time deposits).

МЗ = М2 + великі термінові депозити + депозитні сертифікати. Грошовий агрегат L включає грошовий агрегат МЗ і короткострокові державні цінні папери (в основному казначейські векселі - treasury bills)

L = МЗ + короткострокові державні цінні папери, казначейські ощадні

облігації, комерційні папери.

Ліквідність грошових агрегатів збільшується знизу вгору (від L до М0), а прибутковість - зверху вниз (від М0 до L).

Компоненти грошових агрегатів поділяються на: 1) наявні і безготівкові гроші і 2) гроші і квазігроші - «майже гроші» («near-money»).

До готівки відносяться банкноти та монети, що знаходяться в обігу, тобто поза банківською системою. Це боргові зобов'язання Центрального банку. Всі інші компоненти грошових агрегатів (тобто ті, що знаходяться в банківській системі) являють собою безготівкові гроші. Де боргові зобов'язання комерційних банків.

Грішми є тільки грошовий агрегат МІ (тобто готівка - С (currency), що є зобов'язаннями Центрального банку та володіють абсолютною ліквідністю та нульовою прибутковістю, і кошти на поточних рахунках комерційних банків - D (demand deposits), що є зобов'язаннями цих банків).

Грошові агрегати М2, МЗ і L - це «майже гроші», оскільки вони можуть бути перетворені в гроші (тому що можна або зняти кошти з ощадних

або термінових рахунків і перетворити їх у готівку, або перевести кошти з цих рахунків на поточний рахунок, або продати державні цінні папери).

Пропозиція грошей (M^s) містить в собі готівку поза банківською системою (С) і чекові депозити (D), тобто

Фактично - це агрегат МІ, де готівкові гроші означають зобов'язання центрального банку, а чекові депозити - зобов'язання комерційний банків.

Існує декілька можливих джерел створення нових депозитів у системі комерційних банків:

• вкладення небанківським сектором готівкових грошових коштів «у комерційні банки;

• купівля комерційними банками або центральним банком державних цінних паперів у фірм та населення;

купівля банківською системою іноземної валюти у небанківського сектора;

• надання комерційними банками позичок небанківському сектору економіки.

Куплені цінні папери та іноземна валюта сплачуються банками шляхом збільшення депозитів продавця на суму угоди. Надання позичок також су­проводжується зростанням депозитів.

Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредити, тобто доступні для забезпечення вимог вкладників у будь-який час, складає фактичні або загальні резерви комерційного банку (TR). Система, за якої банк володіє резервами, що дорівнюють його депозитам, є системою 100% банківського резервування. За такої системи комерційні банки не можуть впливати на рівень пропозиції грошей, але можуть змінювати її структуру, приймаючи вклади. Система, за якої вартість банківських резервів менша, ніж загальна сума банківських депозитів, має назву часткового банківського резервування. Сучасна банківська система базується на частковому резервуванні депозитів. Це означає, що всі комерційні банки повинні мати мінімальні обов'язкові резерви (R) пропорційно до суми відкритих депозитів. Норма обов'язкового резервування, або резервні вимоги — встановлені законом вимоги до рівня резервів проти зобов'язань комерційного банку по внесках, — є відношенням суми обов'язкових резервів до суми залучених депозитів:

Обов'язкові резерви скорочуються пропорційно скороченню депозитів. Величина, на яку фактичні резерви банку перевищують його обов'язкові резерви, називається надлишковими резервами:

За системи часткового резервування комерційні банки здатні створюва­ти гроші, збільшуючи пропозицію грошей за рахунок кредитування економіки. Спроможність окремого комерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишкових резервів. Система комерційних

банків у цілому може надати позики в обсязі, який у декілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви.

Припустимо, що резервні вимоги становлять 10% (г=0,1), а початковий депозит банку А становить 100 грошових одиниць. Тоді 10 одиниць банк повинен тримати як обов'язків резерв, а 90 - його надлишкові резерви. Якщо банк надасть 90 одиниць у позику, то він збільшить пропозицію грошей на 90, і тепер вона буде дорівнювати 100+90=190. Вкладникам належить 100 одиниць депозитів, а 90 грошових одиниць перебуває у позичальників. Якщо ці 90 одиниць знову опиняться, скажімо, у банку В у вигляді депозитів, процес поновиться: 10%, тобто 9 одиниць, банк В залишить у резервах, а на суму 81 надасть позики, збільшуючи пропозицію грошей ще на 81 одиницю. Третій банк, С, куди можна покласти ці гроші, додасть ще 72,9 одиниць до пропозиції грошей. Таким чином, на кожному етапі зазначеного процесу кожен новий вклад і кожна нова позика збільшують пропозицію грошей.

Якщо процес продовжиться до використання останньої грошової одиниці, то у загальному вигляді пропозицію грошей можна показати як

де r — норма обов'язкового резервування, D - початковий депозит. Коефіцієнт 1/г має назву простого депозитного мультиплікатора, або банківського мультиплікатора.

Простий депозитний мультиплікатор (т = 1/г) визначає максимальну кількість нових депозитних грошей, що створюється однією грошовою одиницею надлишкових резервів при заданому рівні норми обов'язкового резервування. Максимальне розширення депозитів — збільшення грошей на чекових рахунках — визначається як добуток простого депозитного мультиплікатора і надлишкових резервів:

Зменшення загальної кількості банківських резервів призводить до мультиплікативного скорочення депозитів. Збільшення резервних вимог також скорочує обсяг безготівкової грошової маси.

Таким чином, внаслідок банківського кредитування кількість грошей в економіці зростає. Процес емісії платіжних засобів у межах системи комер­ційних банків називається кредитною мультиплікацією, або мультиплікативним створенням депозитів. Кредитна мультиплікація визначає максимальний рівень кредитної експансії на внутрішньому ринку і, відповідно, максимальний обсяг грошової маси, що випускається банківською системою в обіг при певному рівні резервних вимог.