ООП

51

Джерелом підвищеної небезпеки з погляду електромагнітних випромінювань є також мікрохвильові печі, телевізори будь-яких модифікацій, мобільні телефони.

Нормування магнітних полів здійснюється у відповідності до. Державних і санітарнихі норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів ДСН 3.3.6.096-2002, яки встановлюють вимоги до умов праці працівників, що займаються виготовленням, експлуатацією, обслуговуванням та ремонтом обладнання, при роботі якого виникають постійні магнітні поля (далі-ЕМП) та електромагнітні випромінювання (далі - ЕМВ) у діапазоні частот від 50,0 Гц до 300,0 ГГц. Згідно з ДСН ЕМП на частоті 50 Гц нормуються за магнітною (Н) та електричною (Е) складовими ЕМП. Одиницею напруженості магнітного поля є ампер на метр (А/м), електричного поля -вольт на метр (В/м).

Гранично-допустимі рівні (ГДР) електричних полів частотою 50 Гц визначаються залежно від часу дії цього фактора на організм людини за робочу зміну. Перебування в електричному полі напруженістю до 5 кВ/м включно допускається протягом 8 годин робочого дня. У зв’язку з тім, що напруга, яка використовується в електрозварювальних установках,не перевищує 660 В, рівень електричного поля на робочих місцях зварників не перевищує граничнодопустимих значень і тому не контролюється.

Рівні напруженості магнітного поля частотою 50 Гц при постійному впливі не повинні перевищувати 1,4 кА/м протягом робочого дня (8 год).

Час перебування людини в магнітному полі напруженістю понад 1,4 кА/м регламентується табл.1.

Таблица 1

При перебуванні в електричному полі промислової частоти (ЕППЧ) людина попадає під безпосередній та побічний вплив поля. Безпосередній вплив ЕППЧ поділяється на прямий та рефлекторний. Безпосередній вплив поля обумовлює порушення функціонального стану центральної нервової і серцево-судинної систем, а також периферичної крові. Результат цього - підвищена стомлюваність, пониження точності робочих рухів, зміна артеріального тиску і пульсу, виникнення болів в області серця, серцебиття, аритмія і т.д.

52

Захист персоналу від дії ЕМП досягається шляхом проведення організаційних, інженерно-технічних заходів, а також використання засобів індивідуального захисту.

До організаційних заходів належать: вибір раціональних режимів праці установок, обмеження місця і часу перебування персоналу в зоні опромінювання і т. ін.

Інженерно-технічні заходи включають раціональне розміщення обладнання, використання засобів, які обмежують надходження електромагнітної енергії на робочі місця персоналу (поглинальні матеріали, екранування).

До засобів індивідуального захисту належать захисні окуляри, щитки, шоломи, захисний одяг (комбінезони, халати з металовмісної тканини; окуляри з металовмісним склом).

7.Особливості випромінювання оптичного діапазону

Випромінювання оптичного діапазону являє собою потік електромагнітного випромінювання, яке має хвильові і квантові властивості.

В умовах виробництва застосовуються ЕМВ в діапазоні хвиль від 100 нм до 500 мкм. Оптичний діапазон випромінювання включає інфрачервоне (ІЧВ), видиме (ВВ) та ультрафіолетове випромінювання (УФВ).

До випромінювань оптичного діапазону належить лазерне випромінювання, що супроводжує роботу лазерів. Лазер—це назва оптичного квантового генератора, практичне використання якого почалося у другій половині XX століття.

Джерелами оптичного діапазону є всі предмети, ступінь нагріву яких визначає загальну інтенсивність їх випромінювання й розподіл їх енергії за ділянками спектра.

Інфрачервоне випромінювання

За фізичною природою інфрачервоне випромінювання (ІЧВ) являє собою потік часток матерії, що має хвильові та квантові властивості. ІЧВ охоплює ділянку спектру з довжиною хвиль від 760 нм до 540 мкм. Відносно людини, джерелом випромінювання є усяке тіло з температурою понад 3637°С і чим більша різниця, тим більша інтенсивність опромінювання.

У виробничих приміщеннях з великими тепловиділеннями (гарячі цехи) на частку інфрачервоного випромінювання припадає близько двох третин тепла, що виділяється при температурі твердих тіл до 400-500°С, випромінювання головним чином припадає на діапазон довгих променів, якщо температура нагрівання перевищує 500°С (червоне світло) до 25 % енергії випромінювання припадає на середньохвильовий діапазон інфрачервоного спектру променевої енергії.

При температурі джерела близько 1000—1300°С (прокатні стани, скловарні цехи) близько половини енергії випромінювання (до 46 %)

53

припадає на середньохвильову частину, а біля 10 % становить короткохвильова ділянка енергії.

Відтак ефективність дії ІЧВ повністю залежить від довжини хвиль, що обумовлює глибину їх проникнення у біологічні тканини.

Вплив інфрачервоного випромінювання на організм людини проявляється в основному тепловою дією. Ефект дії ІЧВ залежить від довжини хвиль, яка обумовлює глибину їх проникнення.

Згідно з класифікацією Міжнародної комісії по освітленню, ІЧВ поділяють натри групи А, В, С.

Пропускання, поглинання й розсіювання променевої енергії залежить як від довжини хвилі, так і від тканин організму.

Шкіра людини, завдяки своїм оптичним властивостям, володіє вибірковою характеристикою щодо відбивання й пропускання різних ділянок спектру інфрачервоної радіації.

Вплив ІЧВ на організм проявляється як у формі загальних, так і місцевих реакцій. Місцева реакція виражена сильніше, якщо опромінення відбувалося довгохвильовою радіацією, тому за однакової інтенсивності опромінювання безпечний час дії у цьому випадку буде меншим, ніж у випадку впливу короткохвильового діапазону.

Короткохвильова ділянка ІВЧ має більшу глибину проникнення в тканини тіла, а відтак значно підвищує температуру глибоких тканин. Опромінення очей веде до помутніння кришталика (професійна катаракта) або інших паталогічних змін. Довгохвильові ІЧВ поглинаються сльозою і поверхнею роговиці та викликають теплову дію.

Під впливом ІЧВ виникають функціональні зміни стану ЦНС, посилюється секреторна діяльність шлунку, підшлункової і слинної залози. У ЦНС розвиваються процеси гальмування, зменшуються нервово-м’язові збудження, знижується загальний обмін речовин.

Короткохвильове ІЧВ, що проходить через незахищену голову, впливає на рецептори мозку, викликає важкі ушкодження, через які може статися сонячний або тепловий удар.

У робітників, що працюють в умовах нагріваючого мікроклімату (гарячі цехи), знижується електрична чутливість очей, збільшується прихований період зорової реакції, послаблюється умовна рефлекторна реакція судин, що може призводити до тяжких наслідків виробничого травматизму.

Сумарна допустима інтенсивність випромінювання має не перевищувати 350 Вт/м2.

Інтенсивність сумарного теплового випромінювання вимірюється актинометрами, а спектральна інтенсивність випромінювання — інфрачервоними спектрометрами.

Для вимірювання малих величин (1400-2100 Вт/м2) інтенсивність випромінювання (від слабо нагрітих тіл або сильних джерел, розміщених

54

далеко від робочої зони) застосовують срібно-вісмутовий термостовпчик Молля.

Профілактичним заходом в умовах інфрачервоного випромінювання має стати механізація важких робіт, впровадження у технологічне обладнання дистанційних механізмів відкривання й закривання печей, зменшення важких фізичних навантажень.

Інтенсивне випромінювання інфрачервоної радіації можна значно зменшувати за рахунок: зміни технології виробничих процесів; заміни вертикальних печей на тунельні печі для обпалювання цегли, сушки форм, гончарних трубок; зниження частки важких ручних операцій; використання теплоізоляції; екранування робочих місць.

Найбільш ефективним способом захисту від променевої енергії ІЧВ є водяні завіси, які поглинають теплову частку інфрачервоної радіації.

При великих теплових навантаженнях суттєве значення має раціональний питний режим, відповідна організація режиму праці з обов’язковими перервами у роботі, що дає можливість відновлювати і полегшувати процеси терморегуляції, а також раціональний спецодяг і інші 313, які мають відповідні теплозахисні властивості і здатність відбивати інфрачервону радіацію.

Ультрафіолетове випромінювання

Ультрафіолетове (УФ) випромінювання являє собою невидиме оком людини електромагнітне випромінювання, що займає в електромагнітному спектрі проміжне положення між світлом і рентгенівським випромінюванням.

УФ-промені володіють здатністю фотоелектричного ефекту, проявляють фотохімічну активність, викликають люмінесценцію і мають значну біологічну активність.

Природним джерелом УФВ є сонце. Інтенсивність ультрафіолетової радіації біля поверхні землі непостійна й залежить від широти місцевості, періоду року, етану по-годно-кліматичних умов, ступеня прозорості атмосфери і ін.

Штучними джерелами УФВ є газорозрядні джерела світла, електричні дуги, лазери і т. ін.

Найбільш розповсюдженими штучними джерелами УФВ на виробництві є плазмові процеси, електричні дуги, ртутно-кварцові пальники, автогенне полум’я. УФВ надходить у виробничі приміщення головним чином від джерел з температурою понад 1200 °С, всі джерела належать до так званих температурних випромінювачів.

Ультрафіолетового опромінювання можуть зазнавати працівники багатьох галузей виробництва при таких роботах як дугове електрозварювання, автогенне різання і зварювання металу, плазмове різання й зварювання, дефектоскопія, працюючі з ртутно-кварцевими лампами при світлокопіюванні, стерилізації води і харчових продуктів, робітники зайняті

55

виплавкою металів і мінералів з високою температурою плавлення на електричних, скляних і інших печах і т. ін. Будівельники, дорожники, працівники сільськогосподарського виробництва й інші професійні групи підпадають під дію ультрафіолетового випромінювання сонячного спектру особливо в літньо-осінній період року.

Ультрафіолетове випромінювання характеризується двоякою дією, тому його вплив має як позитивне, так і негативне значення.

Біологічна дія УФ-випромінювання сонячного світла проявляється, перш за все, у його позитивному впливі на організм людини. УФопромінення є життєво необхідним чинником. Відомо, що при тривалій недостатності сонячного світла, виникають порушення фізіологічної рівноваги організму, розвивається симптомокомплекс, що має назву "світлове голодування".

Найбільш частими наслідками недостатності і сонячного світла є послаблення захисних імунобіологічних реакцій організму, загострення хронічних захворювань, функціональні розладнання нервової системи. Це стосується робітників, що працюють у шахтах або у безліхтарних і безвіконних цехах і на тих об’єктах, що не мають природного освітлення (метрополітен) і т. ін.

УФ-опромінення малими дозами чинить сприятливу дію на організм, нормалізує артеріальний тиск та всі види обмінних процесів, підвищує опірність організму, знижує захворюваність простудними хворобами, підвищує стійкість до охолодження, знижує втомлюваність та підвищує працездатність.

УФ-випромінювання від виробничих джерел, може стати причиною гострих і хронічних професійних захворювань. Найбільше ураження від дії УФ-випромінювання зазнає зоровий аналізатор.

Гостре ураження очей під дією УФВ має назву електрофтальмія (фотоофтальмія). Проявляється захворювання відчуттям стороннього тіла або піску в очах, світлобоязню, сльозотечею і ін.

До хронічних професійних захворювань належать: кон’юнктивіт, катаракта кришталика. Шкіряні хвороби виникають у вигляді гострих дерматитів з еритемою, іноді набряком аж до утворення пухирів.

Класичним ураженням шкіри від УФВ є сонячний опік. Хронічні зміни шкіряних покровів під дією УФ-випромінювання, виражаються в "старінні" (сонячний еластоз), атрофії епідермісу, можливого розвитку злоякісних новоутворень.

У виробничих умовах найбільш важливе значення мають професійні ураження організму—фотосенсибілізація (стан підвищеної чутливості організму до світла) ультрафіолетова радіація сонячного спектру. Вони проявляються у тяжких формах кератокон’юнктивітів, дерматитів і загальнотоксичних явищ.

Які профілактичні заходи використовують від дії УФВ?

56

З метою профілактики "ультрафіолетового дефіциту" використовують як сонячне випромінювання—інсоляція приміщень, світлоповітряні ванни, солярії, а також і УФ-опромінення штучними джерелами.

Заходи щодо профілактики "Ультрафіолетової недостатності" в Україні закріплені санітарним законодавством. Виробничі приміщення з постійним перебуванням працюючих, в яких відсутнє природне освітлення або його біологічна дія є недостатньою за вимогами санітарних нормативів, мають обладнуватися установкою УФ-випромінювання (з еритемними лампами).

Профілактичні заходи щодо попередження електроофтальмії зводяться до використання світлозахисних окулярів, або щитків при виконанні електрозварювальних і інших робіт.

Для захисту шкіри від УФ-випромінювання використовують захисний одяг, проти-сонячні екрани (тенти, навіси і ін.) спеціальні покривні креми та мазі.

Допустимі величини УФ-опромінення і рівні опромінення, залежно від джерела УФВ, а також нормативи загальної тривалості роботи і інші вимоги закріплені в документах, затверджених МОЗ.

Захисні заходи мають включати засоби щодо відбиття УФвипромінювання, захисні екрани і 313 шкіри і очей. Захисний одяг має бути з довгими рукавами і капюшоном. Очі захищають спеціальними окулярами, що мають звичайні скельця або з оксидом свинцю.

З метою профілактики використовують раціональну організацію режиму праці й відпочинку, відповідне розташування робочих місць та віддалення їх від потужних виробничих джерел УФВ.

Лазерне випромінювання

Слова "лазер" - означає посилення світла за рахунок створення стимульованого випромінювання.

Класифікація визначає специфіку впливу випромінювання на орган зору і шкіру. Ведучим критерієм для оцінки ступеня небезпеки лазерного випромінювання прийнята величина потужності (енергії), довжина хвилі, тривалість імпульсу і експозиції опромінення.

Дія лазерів на організм залежить від параметрів випромінювання (потужності) і енергії опромінення на одиницю поверхні, довжини хвилі, тривалості імпульсу, частоти імпульсів, часу опромінення, площини поверхні, що опромінюється), локалізації впливу і анатомо-фізіологічних особливостей об’єкта, що опромінюється.

Потужний потік лазерної енергії, що потрапляє на біологічні тканини, може спричинити серйозні ураження. Лазерне випромінювання впливає на живий організм шляхом теплової механічної та електричної дії. Опромінення лазерними променями може викликати функціональні порушення у діяльності ЦНС, серцево-судинної системи, ендокринних залоз. Опромінення

57

може призвести до згортання або розпаду крові, пошкодження очей, шкіри, спричинити генетичні зміни, головний біль, розлади сну, слабкість і т. ін.

Біологічна дія лазерного випромінювання виникає внаслідок поглинання організмом його енергії, що спричиняє тепловий ефект. Термічний ефект лазерного випромінювання залежить від фізичної характеристики променів спектральної характеристики відкритих ділянок шкіри, стану кровообігу і т. ін.

Здатність організму поглинати енергію залежить від характеру тканин. Жирова тканина організму взагалі не поглинає енергію. Тепловіддача внутрішніх частин тіла дуже незначна, що спричиняє локальне нагрівання а також концентрацію поглинутої енергії в невеликому об’ємі. Цим пояснюється ураження головного мозку, внутрішніх органів і т. ін.

Під дією лазерного опромінення рідина, що оточує біологічні структури, миттєво випаровується, призводячи до різкого підвищення тиску, виникнення, внаслідок цього, ударної хвилі та механічної травми. Відбувається не тільки опік, але й розрив тканин, що становить велику небезпеку для зорового аналізатора.

Найбільшу частину лазерного випромінювання сприймає шкіряний покрив, що являє собою природний екран для захисту внутрішніх органів. Унаслідок опромінення виникають опіки і набряки шкіри різних ступенів - від почервоніння до некрозу (омертвіння шкіри). Глибина проникнення променів залежить від пігментації шкіри. Чим шкіра темніша тим меншою є глибина проникнення променів. Поріг пошкодження темно-пігментної шкіри значно менший, ніж світло-пігментної.

Особливо небезпечною є дія лазерного випромінювання на очі, через які воно проходить без втрат, досягаючи сітківки. Щільність енергії на сітківці ока зростає при збільшенні діаметра зіниці, тому пошкодження ока, адаптованого до темряви є значно більшим, ніж при яскравому освітленні. Чим темніша сітківка, тим менший поріг пошкоджуючої щільності енергії. Віддалення джерела лазерного випромінювання не гарантує безпеку очей.

58

Лекція № 7. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ПЛАНУВАННЯ І РОЗМІЩЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ З ЕОМ

1.Загальна характеристика нормування шкідливих виробничих факторів

2.Гігієнічні вимоги до організації роботи з ЕОМ

3.Вимоги до організації робочого місця користувача ЕОМ

4.Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ

5.Вимоги до профілактичних медичних оглядів.

1.Загальна характеристика нормування шкідливих виробничих факторів

Виробнича зона - це простір висотою до 2 м над рівнем підлоги або площадки, де знаходяться постійні й тимчасові робочі місця.

Постійне робоче місце це таке, де працівник знаходиться більше половини зміни або більше двох годин безперервно.

Метеорологічні умови у виробничих приміщеннях характеризуються такими нормованими параметрами, як;

-температура повітря ;

-відносна вологість;

-швидкість руху повітря на робочому місці;

Перший важливий фактор, який враховується при нормуванні – це період року.

Теплий період року - період року, що характеризується середньодобовою температурою зовнішнього середовища вище + 10° С.

Холодний період року - період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря, що дорівнює +10° С і нижче.

Середньодобова температура зовнішнього повітря - середня величина температури зовнішнього повітря, виміряна у певні години доби через однакові інтервали часу. Вона приймається за даними метеорологічної служби.

Другий фактор – категорія робіт.

Категорія робіт - розмежування робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму:

1) легкі фізичні роботи (категорія І) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 105 - 140 Вт(90 - 120 ккал/год.) -

категорія Іа та 141 - 175 Вт (121 - 150 ккал/год.) - категорія Іб.

До категорії Іа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження. До категорії Іб належать роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням;

59

2)фізичні роботи середньої важкості (категорія II) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 176 - 232 Вт (151 - 200 ккал/год.)

- категорія ІІа та 233 - 290 Вт (201 - 250 ккал/год ) - категорія ІІб. До категорії ІІа належать роботи, пов'язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження До категорії ІІб належать роботи, що виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням.

3)важкі фізичні роботи (категорія III) охоплюють види діяльності, при яких витрати енергії становлять 291 - 349 Вт (251 - 300 ккал/год ) До категорії III належать роботи, пов'язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, ям потребують великих фізичних зусиль.

Нормативні значення мікроклімату виробничих приміщень наведені в ДСН 3.3.6.042–99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

Температура повітря є одним з головних факторів, що визначають метеорологічні умови приміщень. Температура повітря в приміщенні залежить від кількості тепла, що надходить у приміщення від джерела тепла.

Вологість повітря у приміщенні також має велике значення. Наприклад, підвищена вологість утруднює теплообмін між організмом людини та навколишнім середовищем, а низька вологість викликає пересихання слизових оболонок дихальних шляхів. Тому оптимальною в економічних відділах буде відносна вологість рівна 30%.

Основні параметри для приміщення економічних відділів (температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск) наведені в табл.

Шумовий режим нормується відповідно до ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку

Причиною виникнення шуму в економічних відділах є робота принтерів, факсів, розмови з клієнтами, а також зовнішнє джерело шуму — проїжджий транспорт.

Вплив шуму на людину виявляється з двох сторін:

з однієї - підвищений рівень кров'яного тиску, прискорений пульс і дихання, зниження гостроти слуху, ослаблення уваги (об'єктивна сторона);

60

з іншої - дія шуму виражається у вигляді головного болю; запаморочення, безсоння, загальної слабості (суб'єктивна сторона).

Виробниче освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці й гарантує безпеку життєдіяльності, створює певний психофізичний стан працюючого, попереджає зорове і загальне стомлення, впливає на обмін речовин в організмі працюючого.

Для створення сприятливих умов зорової роботи виробниче освітлення повинне відповідати наступним вимогам:

-створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

-не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

-забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

-не створювати на робочій поверхні різких і глибоких тіней;

-повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

-повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Нормування виробничого освітлення проводять згідно з ДБН В.2.5-28-

2006

Природне і штучне освітлення. Нормується природне і штучне освітлення. Як правило, економічні відділи мають бокове природне освітлення через вікна. Рівень штучного освітлення має становити не менше 300 Лк, а коефіцієнт природного освітлення 1,5.

2 Гігієнічні вимоги до організації роботи з ЕОМ

2.1 Основні вимоги до виробничих приміщень для експлуатації ЕОМ

1.Розміщення робочих місць з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонено.

2.Площа народне робоче місце має становити не менше ніж 6,0 м ,а об'єм не менше ніж 20,0 м3 .

3.Приміщення для роботи з ВДТ повинні мати природне та штучне освітлення відповідно до ДБН В.2.5-28-2006.