2.20. Назвіть фактори, що сприяють змові олігополістів.

Фактори, що сприяють змові олігополістів: а) фірми виготовляють стандартизовану продукцію; б) в галузі невелика кількість фірм; в) не дуже поширені нецінові методи конкуренції; г) галузь переживає період економічного піднесення; д) легко може бути виявлено порушення угоди; е) існують високі барєри на шляху входження нових фірм у галузь.

2.21. Чому картель є нестійкою формою організації олігополії?

Причини нестійкості картелю:

1. Різниця в попиті та витратах. Навіть при дуже стандартизованій продукції фірми мають різні ринкові частки й діють з різним рівнем виробничої ефективності. Відмінності у витратах та попиті означає, що будуть відрізнятися і ціни, що максимізують прибуток для кожної фірми. Отже, немає прийнятної для всіх ціни. Це стоїть на заваді в олігополістів, коли вони складають угоду про єдину ціну чи про прийнятнішу групу цін,що заважає створенню таємної угоди.

2. У кожного учасника картелю виникає спокуса продавати свою продукцію за високу картельну ціну, але перевищувати картельну квоту, отримуючи додатковий прибуток. Якщо такої поведінки дотримується більшість фірм у картелі – він приречений розвалитися.

3. Потенційну загрозу картелю несе обєднання аутсайдерів у контркартель. 

4. Монопольні ціни принаджуватимуть до ринку нових виробників, що неминуче позначиться на ринковій рівновазі.

5. Падіння ділової активності, яке дуже скорочує ринки та викликає зростання середніх витрат із-за недостатнього завантаження виробничих потужностей і падіння прибутків. В таких умовах фірми, щоб уникнути серйозних скорочень прибутку знижують ціни в надії збільшити обсяги продажу продукції за рахунок конкурентів.

6. Правові бар’єри: антитрестовське законодавство.  У більшості країн відверті змови картельного типу заборонено законом, тому частіше існують таємні змови, які дуже небезпечні для суспільства, бо практично уникають контролю з боку держави. У галузях, де ціни мають тенденцію бути стабільними відносно довгий час, для координації дій застосовується лідерство в цінах.

2.22. Поясніть суть моделі “лідерство в цінах”.

Модель “лідерство в цінах” – це модель ціноутворення, в якій фірма-лідер встановлює ціну, а інші фірми її наслідують. Модель “лідерство в цінах” (мовчазна таємна домовленість) є засобом, за допомогою якого олігополісти можуть координувати свою поведінку в галузі цін, не звертаючись до прямої таємної змови. Формальні угоди та нелегальні зустрічі при цьому не передбачаються. Отримує розвиток практика, згідно якої “лідуюча” фірма (як правило, найбільша за обсягами виробництва чи найбільш ефективна в галузі) змінює ціну, а всі інші фірми більш чи менш автоматично наслідують цю зміну.

2.23. Поясніть суть моделі ціноутворення за принципом “витрати плюс”.

Ціноутворення за принципом “витрати плюс” – метод встановлення ціни, що практикують олігополістичні фірми, який полягає у встановленні ціни на базі середніх витрат плюс запланована норма прибутку, яка залежить від еластичності попиту на продукцію: при нееластичному попиті вона буде вище і навпаки. Олігополіст використовує методику визначення витрат на одиницю продукції при деякому типовому завантаженню виробничих потужностей (як правило, 75-80% їх використання) і до цих витрат додається накидка для того , щоб визначити ціну товару.  Фірма прагне до норми прибутку на свої капіталовкладення (десь 15% після сплати податків на прибуток). Після калькуляції стандартної ціни комітет вищого рівня, що визначає цінову стратегію, вносить незначні корективи, щоб врахувати наявну або можливу конкуренцію, довгострокові стратегічні цілі та інші фактори. Ця модель ціноутворення має свої переваги для фірм, що виробляють значний асортимент продукції. Ці фірми можуть стикнутися з тяжким та дорогим процесом приблизного визначення умов попиту та витрат для сотень найменувань своєї продукції. Цей метод калькуляції є сумісний з прямою таємною змовою чи лідерством в цінах. Коли олігополісти не конкурують в сфері цін, саме через нецінову конкуренцію визначається частка ринку для кожної фірми.