Основи спортивної фармакології

1. Основні задачі спортивної фармакології.

Орієнтованість на широке використання лік для полегшення переносимости фізичних навантажень і підвищення, тим самим, працездатності і спортивного результату - характеризує в даний час всі рівні спортивної і навіть фізкультурної діяльності. Починаючи з дитячого і юнацького спорту і кінчаючи висококваліфікованими професіоналами в спорті - величезний інтерес до фармакології, нерідко прийнятої за панацею. Іноді відбувається пошук “чудодійних” лік, що дозволяють, нібито, у самі короткі терміни вивести спортсмена на рівень рекордних досягнень. Відзначаються спроби відтіснити на другий план або навіть цілком підмінити цілеспрямований і завзятий тренувальний процес таблетками або шприцом з ліками. Часом спортсмени йдуть на прийом мало того, що неефективних, але і свідомо шкідливих і небезпечних для здоров'я препаратів (найчастіше прямо протилежної дії). Такий підхід до спортивної фармакології з морально-етичних позицій повинний бути, безумовно рішуче засуджений. Разом з тим, обгрунтоване з медико-біологічних позицій раціональне застосування ряду лікарських засобів (не стосовних до групи допінгів і які не наносять збитку здоров'ю спортсмена) розширює функціональні можливості організму здорової людини, відкриває нові рубежі спортивних досягнень у різних видах спорту і дозволяє удосконалювати методику тренувального процесу. Таке, виправдане з етичних і медичних позицій, фармакологічне забезпечення спортивної діяльності може поряд з педагогічними, психологічними, соціальними підходами стати одним з важливих елементів загальної системи впливів на адаптацію організму до максимальних фізичних навантажень. Варто тільки підкреслити повну підпорядкованість фармакологічного забезпечення спортсменів - рішенню педагогічних задач, тобто забезпечення повноцінної тренувальної програми і змагальної діяльності. Загальні принципи і досягнення спортивної фармакології, розробляються, звичайно, у першу чергу для висококваліфікованих спортсменів, застосуванні, проте, для усіх випадків адаптації здорової людини до інтенсивних і високооб’ємних фізичних навантажень. В даній статті, на досить популярному рівні, викладені основні положення сучасної спотивной фармакології. Спортивна фармакологія базується на основних загальноклінічних медичних принципах використання лікарських засобів:  1. Необхідність уникати застосування несумісних один з одним препаратів, а також препаратів, що послабляють дію один одного. 2. Передозування або одночасне застосування великої кількості препаратів можуть приводити до алергійних реакцій. 3. У змагальному і предзмагальному періоді (а без достатніх медичних показань і протягом усього річного циклу підготовки) неможливе застосування фармакологічних препаратів, неприпустимих за критеріями антидопінгового контролю (заборонених Медичною Комісією МОК). 4. У спортсменів існує висока імовірність виникнення стійкого звикання (фізіологічного або психологічного) до окремих фармакологічних препаратів, що супроводжується зниженням або втратою активності препаратів. Загальними задачами сучасної спортивної фармакології є:  1. Підвищення спортивної працездатності спортсменів, тобто розширення можливостей адаптації (пристосування) організму спортсмена до фізичних навантажень. Рішення цієї генеральної задачі фармакологічними засобами можливо безпосередньо, за рахунок застосування відповідних препаратів, а також за рахунок рішення приватних задач спортивної фармакології. 2. Прискорення відновлення функцій організму спортсмена, які порушуються внаслідок стомлення. 3. Прискорення і підвищення рівня адаптації організму спортсменів до незвичайних умов тренувальної і змагальної діяльності (середньо-гірря, вологий і спекотний клімат, різка зміна годинного поясу при перельотах і внаслідок цього виникнення стану гострого десинхронозу і т.п.). 4. Корекція імунітету, гнобленого при інтенсивних фізичних навантаженнях. 5. Лікування різного роду захворювань, травм, порушень функцій організму, тобто лікарські цілі. Використовувані для рішення задачі 5 препарати - це “звичайні” фармозасоби з аптеки, застосовані за лікувальними показниками. Для рішення задач 1- 4 також використовуються препарати всіляких груп і механізмів дії, об'єднані загальною вимогою задовольняти антидопінговому принципу (нешкідливість, відсутність побічних ефектів, дозволяння до застосування спортсменами Медичної Комісії МОК). Це, у першу чергу, препарати з груп, докладно описаних у другому розділі: 1. Амінокислотні препарати і білкові продукти підвищеної біологічної цінності. 2. Вітаміни. 3. Анаболізуючі засоби. 4. Гепатопротектори і жовчогінні засоби. 5. Стимулятори капилярного кровообігу і гемостимулятори. 6. Імунокорегуючі засоби. 7. Адаптогенти рослинного і тваринного походження, а також препарати деяких інших груп (наприклад, енергізуючі засоби (субстрати енергетичного обміну), антиоксиданти, електроліти і мінерали, вуглеводні насичені суміші, комбіновані препарати й ін.). Надалі, і це варто спеціально підкреслити, буде розглянуто тільки дозволені (недопингові) методи використання лікарських препаратів у спортивній фармакології.