1.3. Живлення рік. Класифікація рік за їх живленням.

Річковий стік формується в результаті потрапляння в ріки вод атмосферного походження; при цьому частина атмосферних опадів стікає в океан, або безстічне озеро, друга частина − випаровується. Виділяють чотири основних види живлення рік: дощове, снігове, льодовикове і підземне. Для рік в умовах теплого клімату основним видом живлення є дощове. Стік найбільших річок світу таких, як Амазонка, Ганг, Брахмапутра, Меконг − формується на основі дощових вод. Дощовий вид живлення в глобальному масштабі є найголовнішим. За ступенем важливості друге місце займає сніговий вид живлення. У районах з помірним кліматом сніговий вид живлення відіграє дуже важливу роль. Третє місце по об’єму надходження води в ріки займає підземне живлення. Остання місце по важливості відводиться на льодовикове живлення (біля 1 % стоку рік світу).[4, 137]

Бльшість річок земної кулі мають мішане живлення. Так називають тип живлення, при якому жодне джерело надходження води не становить більше як 50 %. Якщо величина одного з джерел становить від 50 до 80 %, то його називають переважаючим, якщо понад 80 %, — виключним.[10, 81]

Перша класифікація річок за живленням була запропонована О.ї. Воєйковим. Всі ріки світу він поділив на 9 типів, об’єднавши їх у 4 групи:

І - річки, які живляться талими водами;

ІІ - річки, які живляться дощовими водами;

ІІІ - річки, які пересихають;

ІV - річки підльодовикового живлення. [1, 14]

Ще одну класифікацію рік за їх живленням запропонував П. С. Кузін. Суть цієї класифікації рік полягає в зв’язку основних типів водного режиму рік з гідрологічними зонами, які є відбитком значних поясів на земній поверхні. В основну класифікацію рік прийняті наступні характеристики:

1) за типом живлення (ріки з повенями, з повенями і з паводками, з паводками);

2) за характером рельєфу (гірські з висотною поясністю, рівнинні з широтною поясністю);

3) за основними географічними зонами (арктичні, тундрові, лісостепові, степові, напівпустинні, пустинні). [8, 212-213]

Більш чітка класифікація рік за живленням була розроблена М.І. Львовичем В основу його класифікації покладено частку того чи іншого виду живлення в один з сезонів року. Кожен вид живлення може бути майже єдиним (виключним) - 80%, або мати переважне значення (50...80%). Якщо частка стоку за рахунок одного із трьох джерел живлення менша 50% річка належить до типу річок змішаного живлення.

Класифікація річок за водним режимом запропонована П.С. Кузіним (1960) включає такі типи:

1. ріки з повенями (переважного снігового живлення);

2. ріки з повенями і паводками (снігове і дощове живлення);

3. ріки з паводками (дощове живлення).[1, 14]

1.4. Річковий стік.

Річковий стік враховує: стік води, стік наносів, стік розчинених речовин і стік тепла. Стік води − це одночасно є процесом стікання води в річкові системи і характеристика кількості стікаючих вод. Стік води − це один із найважливіших фізико-географічних і геологічних факторів. Стік наносів − це процес переміщення наносів в річкових системах та їх характеристика. Стік розчинених речовин − це процес перенесення в річкових системах розчинених речовин та характеристика їх кількості. Розчинені в річкових водах речовини − це йони солей, біогенні речовини, органічні речовини, гази та ін. Стік тепла (тепловий стік) − це процес перенесення разом із річковими водами тепла і його кількісна характеристика.

Очевидно, що з перелічених чотирьох елементів річкового стоку найголовнішим є стік води, без якого неможливі інші види стоку. Стік води − це процес, який визначає усі інші види переміщення речовин і енергії в річкових системах, тобто це їх рухома сила. В свою чергу стік наносів, розчинених речовин і тепла залежить як від стоку води і його кількісних характеристик, так і від складу наносів, розчинених речовин і тепла в одиниці стоку води.[4, 154]

Розглянемо характеристики річкового стоку, які найчастіше використовують. Об’єм стоку W (м³, км³) − це кількість води, яка стікає з водозбору за будь-який період часу (добу, місяць, рік), − вираховується за формулою: W=∙Т,

де − це середній за розрахунками період часу, м/с; Т − це кількість секунд за той же період часу.

Модуль стоку М [л/(с∙км²), або q[м³/(с∙км²)] − кількість води, що стікає з одиниці площі водозбору за одиницю часу, − визначається за формулою:

М= Q∙10³/ F, або q= Q/ F,

де F − площа водозбору, км²; 10³ − переведений коефіцієнт з метрів кубічних в літри.

Шар стоку у (мм) – кількість води, що стікає з водозбору за будь-який період часу, дорівнює товщині шару, рівномірно розприділеного по площі цього водозбору, − визначається за формулою: y=W/( F∙10³)= Q∙T/(F∙10³),

де 10³ − коефіцієнт розмірності; T − кількість секунд в розрахунковому періоді.

Коефіцієнт стоку λ− це відношення товщини стоку до кількості опадів, що випали на площу водозбору, − визначається за формулою:

λ=y/x,

де y − це шар поверхневого стоку, мм; x − атмосферні опади, що утворили стік, мм. [5,116-117]