• 4.7.2. Безпека при використанні автотранспорту

За останнє століття небезпечність транспортних засобів сильно зрос-ла. Численність автомобільного парку у світі складає біля одного мільяр-ду автомашин, що само по собі свідчить про велику загрозу для людини.

Фактором небезпеки є не тільки кількість автомобілів, але і якість доріг, їх облаштування різноманітними дорожніми знаками, рівень підготовки водіїв та знання правил пішохідного руху мешканців міст і сіл.

Щорічно в Україні в дорожньо-транспортних пригодах гине близько 10 тисяч осіб і значна частина травмується.

У зв’язку з цим розгляд питань техніки безпеки при експлуатації ав-томашин, тракторів та інших засобів у транспортних цілях вимагає під-вищеної уваги.

Для забезпечення безпеки при використанні автотранспорту необхід-но дотримуватись таких правил:

до роботи допускаються машини тільки у справному стані;

керування автомобілем дозволяється особам, що мають відповідне посвідчення та медичну довідку;

дотримання правил дорожнього руху має бути суворим і надійним;

автомобіль має бути забезпечений аптечкою й вогнегасником;

заправляти автомобіль необхідно при природному або штучному освітленні, на горизонтальній площині, при цьому забороняється корис-туватись відкритим вогнем;

під час зупинки та стоянки автомобіля слід вмикати стоянкове гальмо;

необхідно дотримуватись особистої безпеки: переходити дорогу у ви-значених місцях, не перебувати поряд і попереду автомобіля, що рухається, і не знаходиться поблизу транспортного засобу, який стоїть під ухил;

при завантаженні автомобіля вантажем слід дотримуватись вимог техніки безпеки; завантаження і розвантаження вантажів, їх закріплення здійснювати під контролем водія. Завантажувати транспортний засіб по-трібно рівномірно. Водій у дорозі зобов’язаний слідкувати за надійністю кріплення вантажу;

завантажений автомобіль, у разі обмеженої вантажем площі огляду для водія, повинен пересуватись зі швидкістю до 5 км/год., причому в на-прямку руху попереду нього має рухатися супровідний транспортний за-сіб із прапорцем;

при буксируванні за кермом буксируваного транспорту має знаходи-тися водій, крім випадків, коли конструкція жорсткого зчеплення забез-печує рух буксируваного у колії транспортного засобу;

жорстке зчеплення повинно забезпечувати відстань між транспорт-ними засобами при буксируванні не більше 4, а гнучке – 4-6 м; при цьому гнучке зчеплення через кожний метр позначається сигнальними прапор-цями;

забороняється буксирувати транспортний засіб з причепом, два і бі-льше транспортних засобів.

Легкові автомобілі мають бути обладнані ременями безпеки, при ви

користанні яких слід дотримуватися таких вимог:

ремінь повинен бути пристебнутим, а не накинутим; між ременем і тілом на рівні грудей повинна проходити долоня (за-зор близько 2,5 см);

ремінь повинен бути достатньої міцності, не брудним і не скрученим.

4.8. Електробезпека

• 4.8.1. Поняття про електробезпеку. Дія електричного струму на організм людини. Електротравма, електроудар

Електричний струм, проходячи через живий організм, спричиняє те-рмічну, електролітичну, механічну і біологічну дії.

Термічна дія струму характеризується нагріванням тканин і виник-ненням опіків.

Електролітична дія струму призводить до розкладу молекул рідин вну-трішнього середовища організму на іони і спрямованого руху катіонів до ка-тоду, аніонів до аноду, що супроводжується порушенням гомеостазу.

Механічна дія струму полягає в ушкодженні (розриві, розшаруванні) різних тканин організму, у тому числі м’язової тканини, стінок кровонос-них судин, нервів і навіть кісток.

Біологічна дія струму виражається у порушенні біологічних процесів у живому організмі (передачі нервових імпульсів, дихання, роботи сер-ця).

Розрізняють два види ураження організму людини електричним струмом: електрична травма й електричний удар.

Електротравма – це травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги у вигляді місцевих пошкоджень тканин й органів: електричні опіки, електроофтальмія, електрознаки, металізація шкіри, пориви шкіри, м’язів, вивихи суглобів, переломи кісток внаслідок нездо-ланих судомних скорочень м’язів від дії струму.

Електричні опіки складають більше 65% електротравматизму. Вони можуть бути поверхневими, коли уражається шкіра, та глибокими – при ураженні шкіри і більш глибоких тканин тіла. Залежно від умов їх виник-нення електричні опіки поділяються на контактні, дугові і змішані:

– контактні опіки виникають при безпосередньому контакті людини з джерелом струму, коли струм значної сили проходить через певну діля-нку тіла людини й електрична енергія перетворюється у теплову;

– дугові опіки є наслідком дії на тіло людини електродуги, темпера-тура якої близько 3500°С.

– змішані опіки – це результат одночасної дії на тіло людини як елек-184

тричного струму, так і електродуги.

Електричні опіки бувають 4-х ступенів:

1-й ступінь - почервоніння шкіри;

2-й ступінь - утворення пухирців;

3-й ступінь - змертвіння шкіри;

4-й ступінь - обвуглення тканин.

Контактний струм великої сили викликає важкі опіки в місцях входу і виходу, а електродуга, як правило, призводить до глибокого відмирання й обвуглювання тканин.

Інтенсивне випромінювання УФ-променів електродугою може ви-кликати електроофтальмію – запалення кон’юнктиви, рогівки і слизової оболонки повік.

Електрознаки (електричні позначки) – це чітко окреслені на тілі лю-дини плями сірого, блідо-жовтого, жовтого кольору круглої або овальної форми глибиною до 1-1,5 мм, найчастіше у вигляді мозолів, синців. Вони, як правило, безболісні і швидко піддаються лікуванню.

Металізація шкіри – це проникнення в шкіру людини дрібних части-нок розплавленого металу під дією електродуги. Металізація має місце на відкритих частинах тіла – руках та обличчі. Уражена ділянка має шорстку поверхню і є болючою.

Електричний удар – це порушення живих тканин організму під впливом електричного струму, яке проявляється загальною дією на лю-дину, мимовільним судомним скороченням м’язів, іншими розладами.

Залежно від наслідку ураження електричні удари поділяються на 4 ступеня:

1-й ступінь - судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;

2-й ступінь - судомні скорочення м’язів з втратою свідомості, але дихання і робота серця не порушуються;

3-й ступінь - втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або дихання;

4-й ступінь - електричний шок та клінічна смерть.

Ознаки електричного шоку: глибокі розлади дихання, кровообігу, нервової системи та інших систем організму. При клінічній смерті спо-стерігається зупинка роботи серця, відсутність пульсу, дихання, синюш-ність шкіри і слизових оболонок, різке розширення очей і відсутність ре-акції на світло. Якщо потерпілому не надати екстреної долікарської допомоги, настає біологічна смерть.

У разі негайного звільнення потерпілого від дії електричного струму та надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця) існує ви-сока ймовірність збереження його життя.