Пояснення до бланків опису геосистеми (птк) та складання ландшафтної характеристики
1) № фації, Р-1-1, де Р - прізвище, 1 - номер бригади, 1 - перша точка.
2) Варіант фації - за станом фітоценозу, є корінні (К) та похідні (П) фації (Карпенко А.С., 1965):
К1 - абсолютно корінні - ті, що збереглись у незмінному вигляді від доагрикультурного періоду;
К2 - умовно корінні - ті, де під впливом одного (іноді кількох антропо-генних факторів) пройшли незначні зміні в складі і структурі рослинних угрупувань, або такі, які були порушені чи сильно змінені, але з тих пір пройшло достатньо часу для відновлення корінного фітоценозу;
К3 - умовно корінні угрупування, які більш-менш представляють собою стійкі стадії в процесі розвитку сучасного, порушеного людиною рослин-ного покриву. Вони неодноразово піддавались у минулому пожежам, вирубкам, були випасами для худоби і т.д. В наш час вони зазнають послабленого впливу людини, але в багатьох відношеннях (флористич-ному, структурному, екологічному) є близькими до вихідних угрупувань;
П1 - тимчасово похідні - існують протягом життя двох чи одного поколінь. Виникають на місці корінних і довгочаснопохідних угрупувань (дубняк на вирубці дубового лісу, дубняк на місці соснового лісу);
П2 - довгочаснопохідні - виникають під впливом багаторазового чи систематичного впливу одного чи кількох антропогенних факторів в умовах певного типу географічного середовища (в фаціях з легким механічним складом, бідних, сухих чи з застійним зволоженням). При цьому поряд із змінами в рослинному покриві відбуваються існотні зміни в грунтоутворен¬ні, в ході геоморфологічних процесів і гідрологічному режимі. Внаслідок цього виникають менш сприятливі умови для відновлення корінної рослин¬ності (Сочава В.Б., цит. за Карпенком A.C., 1965).
Виділяють дві групи довгочаснопохідних фацій:
а/П2 - відносно довгочаснопохідні - генетичні умови змінюються частко-во. В них спостерігається тенденція до відновлення вихідних угрупувань (кількох сотень рослин) - ялинові ліси, соснові ліси на місці мішаних лісів;
б/П - стійкі довгочаснопохідні - ті, в яких вплив будь-якого фактора призвів до суттєвих необоротних змін і.в рослинному покриві і в умовах місцезростання. Наприклад, на місці вирубки соснового лісу залишився моховий покрив з чагарником, чагарник засох, засох мох, утворились відкриті землі, які в результаті вимивання перетворюються в сипучі піски (безрослинні території).
3) Абсолютна висота (Н). Визначається в центрі фації.
4) Генетична назва фації дається в кінці опису.
5) Роль фації. Визначається за індикаторними властивостями і займа¬ною ними площею: індикуючі - І, тривіальні - Т.
Індикуючі (І) - це ті, які відрізняють урочище одного виду від урочища другого виду. Фації різняться в геолого-структурному відношенні (віднос¬не залягання пластів, сортованість, несортованість пушистих відкладів), морфологічною і морфометричною формою, крутизною, розмірами форм рельєфу чи його елементів, в гідро-кліматичному відношенні (мікроклімат, зволоження, сніговий покрив) та за флористичним складом. Індикуючі фації тісно пов’язані між собою, поява одного фактора веде до появи другого, індикуючі властивості зростають з рангом комплексу.
Тривіальні фації одного виду урочища за основними показниками подібні до фацій другого виду урочища, відмінність зростає з рангом ПТК. Величина за площею фації:
Дп - домінантні за площею (50 відсотків площі);
СДп - субдомінантні (коли немає чіткого домінування фацій, а сум.і Дп та СДп становить більше-рівне 50 відсотків);
Пп - підпорядковані.
Класифікація за частотою зустрічі фацій:
Дз - домінантні за частотою зустрічі (належать до одного виду);
Сдз - субдомінантні;
Пз - підпорядковані за частотою зустрічі;
Од - зустріч одинична;
Ун - унікуми (якщо фація з’являється завдяки характерним умовам морфогенезу, не повторюється в інших урочищах того ж виду. Наприклад, фація зони озера, що заболочується.
Роль фації записується таким чином: І-Дп-Дз, Т-Сдп-СДз.
6) Адреса, прив’язка природна, незмінна.
7) Положення в мезорельєфі і мікрорельєфі (відмічають ритвини, вимоїни, западини, горби); наприклад, - слабопохилене до гирла ступінчасте горбисто-моренно-болотне дно кара довжиною 650 м, шириною 320 м, пересічене з слабо врізаними - до 35-40 см - звивистими потоками. Точка закладена на одному із слабо випуклих моренних горбів у середній частині дна. Горб витягнутий вздовж кара розміром 56x17 м, відносна висота 5-6 м.
8) Положення фацій в ряду геохімічного підпорядкування (Полинов Б.В., 1952, Глазовська М.А., 1964):
- Елювіальна (автономна) - поверхні плоских вододілів з глибоким заляганням грунтових вод.
- Транселювіальна (транзитна) - верхніх частин схилів.
- Елювіально-акумулятивна - нижніх частин схилу і сухих улоговин.
- Акумулятивно-алювіальна - місцевих замкнутих знижень з глибоким рівнем грунтових вод.
- Транссупераквальна - надводних поверхонь з близьким заляганням грунтових вод.
- Супераквальна (підпорядкована) - замкнутих знижень зі слабим водообміном.
- Трансаквальна (підпорядкована) - непроточних озер (субаквальна).
- Аквальна (підпорядкована) - непроточних озер (субаквальна).
9) Корінна порода (характер літології, потужність, простягання і падіння пластів, густина, колір, карбонатність. Наприклад, пласти сірого дрібнозер¬нистого кварцитоподібного карбонатного пісковика (0,8-10 м) з прошар¬ками чорних аргілітів і алевритів (0,15-0,20); простягання - 315 градусів, падіння - ПДз - 20°;
10) Зволоження. Відмічають три показники зволоження: джерела зволоження, ступінь та режим зволоження. Джерела зволоження:
а) атмосферне;
б) грунтове безнапірне чи напірне;
в) делювіальне - зволоження за рахунок вод поверхневого стоку;
г) наливне, зволоження за рахунок паводкових вод;
д) надлишкове - грунт мокрий (2 варіанти - поточний, застійний).
Режим зволоження:
а) стійке чи постійне;
б) нестійке чи змінне.
Режим зволоження визначається за рослинністю. Для характеристики заплавних фацій:
а) короткозаливні - заливаються на 10-15 днів;
б) середньозаливні - 15-25 днів;
в) довгозаливні - 25-45 днів;
г) особливо довгозаливні - 45 днів і більше.
11) Глибина залягання грунтових вод. Визначається від поверхні грунту до місця, звідки сочиться вода. Коли води немає - не відкриті грунтові води. Буває верховодка (після танення снігу, випадання дощу).
12) Сучасні фізико-географічні процеси. Це шкідливі для людини природні процеси (ерозійно-акумулятивна діяльність рік, площинний змив, лінійна ерозія, зсуви, обвали, вітровали, буреломи). До сучасних фізико- географічних процесів відносять і антропогенні та екзогенні зміни, які сприяють інтенсифікації стихійних явищ: надмірна рубка лісу, розкорчову¬вання, надмірний випас худоби, витоптування, зараження шкідниками і хворобами, пожежі.
13) Рекомендації щодо заходів до припинення негативних змін при-родного середовища.
14) Дослідження фітоценозу на геоботанічному майданчику (400 м2 в лісі, а в полі - 100 м2).
Тип лісорослинних умов, тип лісу і асоціації. Тип визначається за індикаційними властивостями рослин, в першу чергу, за складом, структурою і продуктивністю лісових ценозів. Тип лісової ділянки за едафічною мережею Алексеєва Є.В. та Погребняка П.С. (за двома едафіч- ними факторами: грунтовим багатством та вологістю грунту).
Бори - бідні на гумус (піски, торфові, підзолисті грунти, рослинність - сосна звичайна); субори - бідні місцезростання (формуються на супісках, суглинках, торфових грунтах); сугруди - відносно багаті місцезростання, домінують деревні та чагарникові породи, рослинність мезотрофна (дуб, вільха); груди - найбагатші місцезростання, формуються на потужних
СХЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЗВІТУ ЗА КОМПЛЕКСНОЮ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНОЮ ПРАКТИКОЮ
Звіт пишуть на основі зібраних матеріалів згідно з такою схемою:
1. Вступ. В цьому розділі вказують мету та завдання польової практики, методику досліджень, називають джерела і матеріали, які були використані при проходженні практики та написанні звіту.
2. Характеристика географічного положення та меж території. Відмічають у межах якого фізико-географічного регіону і адміністративного району знаходиться досліджувана територія, які вона охоплює орографічні одиниці (низовину, височину, гори, ріку, озера, водосховища). Дати аналіз місцезнаходження території в зв’язку з особливостями орографії.
3. Геолого-тектонічна характеристика території. Необхідно охарактеризувати літологію і вік відкладів, які беруть участь у будові території; визначити повноту геологічного розрізу, територію поширення відкладів, зміну їх потужності, палеонтологічні рештки, зробити схематичні геолого-геоморфологічні розрізи, профілі, блок-діаграми, а також малюнки та фотографії. Простежити за тектонічними зрушеннями, відмітити вплив геологічної будови та тектоніки на характер сучасного рельєфу та рельєфоутворюючі процеси, звернути увагу на корисні копалини і дати рекомендації щодо їх використання місцевими господарськими організаціями.
4. Геоморфологічна будова території. Рельєф земної поверхні складається з ряду різних за своїм походженням і віком окремих форм, зв’язаних між собою спільністю утворення, які об’єднуються в більш складні комплекси або типи рельєфу (морфоструктури і морфоскульптури). Потрібно визначити переважаючі на даній території форми рельєфу - особливості їх зовнішнього вигляду, морфометричні дані, літологічний склад гірських порід. Історію формування сучасних форм рельєфу. Дати характеристику сучасних геоморфологічних процесів і явищ: вітрової та водної ерозії грунтового покриву, зсувів, утворення нових карстових форм і суфозійних просадок, розвиток еолових процесів та інших явищ. Текст доповнюється картографічним та графічним матеріалом (схематич¬на геоморфологічна карта, план, розріз і т.п.).
5. Кліматичні умови території. Охарактеризувати місцевий клімат і мікроклімат за фондовими матеріалами і даними власних спостережень. Дати аналіз кліматичних елементів (температур, опадів, випаровуваності, відносної вологості, хмарності та ін.) в залежності від змін умов рельєфу (крутизни та експозиції схилів), літологічного складу поверхневих відкладів і т.д. Дати рекомендації щодо раціонального використання кліматичних ресурсів, боротьби з несприятливими процесами (ерозією і т.п.).
6. Внутрішні води. Описати річку, озеро, болото, штучну водойму, підземні джерела, відмітити джерела їх живлення, визначити їх ландшафтоутворююче та господарське значення. Характеризуючи річку, показати її ерозійну і акумулятивну діяльність та господарське використання, а при описанні озера - визначити положення його в рельєфі, площу, характер берегів, термічний режим, походження котловини (тектонічне, льодовикове, старичне і т.д.). При характеристиці болота визначаються його положення на місцевості (на водорозділі, на річкових терасах і т.п.), площа болота, його тип, характер рослинності, використання і т.д. Описуючи підземні води, слід охарактеризувати водоносні горизонти, відмітити їх виходи на поверхню (природні та штучні), встановити взаємозв’язок з рельєфом і роль у рельєфоутворенні, визначити фізичні та хімічні властивості грунтових вод, відмітити значення підземних вод для формування сучасних ландшафтів даної території та в господарстві.
7. Грунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Відмітити, які закономірності спостерігаються в розподілі грунтово-рослинного покриву і тваринного світу у зв’язку зі зміною рельєфу, літологічного складу поверхневих порід, ступеня зволоження поверхні, і дати аналіз видового складу рослинних угрупувань, морфологічних властивостей грунтів і основних фауністичних комплексів території. Врахувати зональні особливості, показати роль цих компонентів у природному ландшафті і господарській діяльності людини. Дати оцінку сучасному станові та історичним змінам, які відбулися на даній території.
8. Характеристика природно-територіальних комплексів (ПТК). Визначити та дати характеристику об’єктивно існуючим природно-територіальним комплексам - фаціям, урочищам, місцевостям - та намітити рекомендації щодо народногосподарського використання виділених ПТК. Крім ландшафтної характеристики, в цьому ж розділі дати схему фізико- географічного районування досліджуваної території. Якщо територія охоплювала відносно невелику ділянку - один ландшафт (фізико-географічний район, то на карті і в звіті показують та визначають також і межі більш низьких ПТК (груп фацій та урочищ), тобто морфологічні частини ландшафту. Коли ж досліджувана територія охоплює декілька ландшафтів, то в такому разі, перш за все, виділяються відповідні їм фізико-географічні райони. Розділ варто доповнити ландшафтною таблицею.
Студенти IV курсу комплексні фізико-географічні дослідження проводять за такою ж методикою, поєднуючи результати фізико-географічних досліджень з економіко-географічними і на основі комплексних досліджень виділяють виробничо-територіальні комплекси.
До звіту по комплексних фізико-географічних дослідженнях слід ввести ще такі розділи:
9. Методика проведення шкільної географічної екскурсії. В цьому розділі необхідно показати вміння організувати і провести шкільну екскурсію, розкрити коло понять, яке необхідно передати учням під час їх безпосереднього ознайомлення з природою, визначити прийоми, пізнавальні і виховні моменти, які студент - майбутній вчитель географії буде використовувати.
10. Історико-краєзнавчі дослідження. Висвітлити, які пам’ятні місця з історії України були відвідані під час практики, розкрити їх значення, розповісти про зустрічі з досвідченими педагогами, видатними людьми; дати опис найкраще обладнаного географічного кабінету чи географічного майданчика, внести свої пропозиції щодо організації шкільних географічних досліджень і позакласної роботи з географії в школі.
11. Висновки. Узагальнити результати проведених комплексних фізико-географічних досліджень, дати рекомендації щодо раціонального використання виділених природно-територіальних комплексів (ПТК) і охорони природи.