Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

індз

.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
44.95 Кб
Скачать

На жаль, збірник відкривався некрологом на смерть засновника періодичного видання Ю. Ланге, що пішов із життя 20 січня 1928 року.     Нове видання складалося з кількох розділів. «Організаційний» починався з передмови, в якій наголошувалася важливість винахідництва як великого фактора технічного прогресу, а також висловлювалася надія, що обговорення на сторінках видання «низки принципово важливих питань... значно полегшить процес раціоналізації та реорганізації системи сприяння винахідництву».    Другий розділ мав назву «Оборона та винахідництво» і був присвячений технічним новаціям у військовій справі.    Розділ «Дослідження, винаходи та удосконалення» представляв пропозиції винахідників. Наприклад, Е. Швайцер виступив із пропозицією «Реалізація тари та упаковочних операцій як фактор зниження цін на фабрично-заводські вироби». Новатор вважав, що в умовах капіталістичного виробництва фабрикант розглядав тару не як накладні витрати, а як своєрідну продукцію, що збільшує обороти та прибутки. Натомість пропонувалося зменшити вагу тари, адже більших результатів можна досягти, відмовившись від тари: грузити матеріал чи вироби «насипом або в повалку прямо у вагони».    Розділ «Винахідницькі організації та стан винахідництва» висвітлював діяльність УАРВИН, зокрема підготовку І З’їзду винахідників України. Тут містилися повідомлення про діяльність регіональних організацій винахідників: про роботу Київського бюро з винахідницьких справ при Окружному комітеті місцевої промисловості, про Київську окружну конференцію робітників-винахідників у червні 1927 р., про проведення у Києві І Окружної виставки винаходів робітників, де за участю 45 установ було представлено 278 експонатів, а також 540 експонатів — за участю індивідуальних винахідників. Усі експонати були описані у спеціально виданому каталозі виставки. Також подавалася стисла хроніка винахідницької справи з підприємств країни.    Розділ «Офіційно-довідковий» знайомив читача з нормативними документами вищих інстанцій, з основними положеннями постанови ЦВК та РНК СРСР «Про патенти на винаходи» (1924), із постановами РНК СРСР «Про заходи зі сприяння винахідництву», «Про використання винаходів» (1928).    Розділ «Про організацію винахідницької справи в СРСР» розпочинався невтішною інформацією про результати обстеження вітчизняного винахідництва, проведеного Робітничо-селянською інспекцією СРСР 1926 р. Констатувалася майже цілковита безпритульність радянського винахідництва, відсутність централізованого обліку винахідницьких сил та їх досягнень.     Водночас журнал розпочав публікацію матеріалів про наслідки дієвої допомоги УАРВИН винахідникам у патентуванні й дуже скоро став наймасовішим друкованим органом, цілком присвяченим питанням винахідництва в Україні. Короткий перегляд змісту номерів журналу за період 1928–1938 рр. дає чітке уявлення не лише про десятилітній непростий період становлення винахідницької справи в Радянській Україні, а ще й віддзеркалює загальну ситуацію у країні в один із найнапруженіших і трагічних етапів її історії. Так 1929 р. на сторінках журналу ведеться полеміка щодо назрілої потреби у новому законі з охорони винаходів та удосконалень. Значну увагу приділено широкій критиці стану винахідництва з боку винахідницької громадськості, яка незмінно наголошує, що джерела бюрократизму у винахідницький справі — це «чиновники від старого режиму, некомпетентність, погана організація винахідників, шкідництво».     3–7 січня 1929 р. пройшов І Всеукраїнський з’їзд винахідників, який назвали «першим оглядом досягнень, невдач і похибок» руху винахідників. З’їзд об’єднав Українську асоціацію робітників-винахідників та Українське товариство робітничо-технічної ініціативи у Всеукраїнське товариство винахідників.

Тираж видання журналу на другому році випуску зріс і становив 3500 примірників. У журналі з’явилася рубрика «З далекого минулого», яка із часом стала традиційною, а першими героями рубрики стали художник-кераміст Паліссі, Архімед, Гуттенберг. А ще редакція запровадила рубрику «недоречностей», таких як «вертикальна залізниця», «метод розпізнавання статі зірки», заявки на патентування яких надходили до Комітету у справах винаходів. За даними Бюро сприяння винахідництву ВРНГ, із загальної кількості заявок, що подавалися на патентування винаходів, 4,2 % становили «вічні двигуни».     У перших числах 1930 р. редакція журналу ініціює створення у Харкові першого у світі Будинку робітників-винахідників за зразком дому-комуни, де були б бібліотека, консультація, «рисувальня», утримання — за рахунок відрахувань від економії на підприємствах, бо у багатьох винахідників незадовільні побутові умови.    У 1931 р. при журналі створено відділ консультацій з організаційних та юридичних питань робітничого винахідництва, який надавав безкоштовні послуги робітникам. Загалом 1931 рік пройшов під знаком обговорення постанов РНК СРСР від 4 жовтня 1930 р. «Про реалізацію пропозицій та винаходів, що надходять у порядку обговорення зустрічного промфінплану і всесоюзного збору пропозицій та винаходів» та закону «Про винаходи та технічні удосконалення 1931 року».    У № 7 за 1932 р. привертає увагу інформація про видання Всеукраїнською радою Товариства винахідників та журналом художнього альбому «Винахідники — ударники техніки», де вміщені фото винахідників, їхні біографії та зміст винаходів (наклад — 8000 примірників).     У № 1 1933 р. повідомлялося, що при Всеукраїнській раді Товариства винахідників утворено науково-технічну раду для технічної та юридичної допомоги винахідникам, створено технічну бібліотеку, устатковується технічна станція для виготовлення моделей винаходів.    За статистикою 1932 р. Всеукраїнське товариство винахідників налічувало 99 660 членів. У 1931 р. кількість зареєстрованих винаходів та рацпропозицій становила 150 190, із них того самого року було реалізовано 40 093, ефективність від реалізації винаходів та рацпропозицій — 12 525 130 крб.    У 1936 р. діяльність Комітету у справах винаходів та удосконалень при Раді праці та оборони СРСР була визнана вкрай негативною, а винахідницька справа стала прерогативою винятково промислових наркоматів, які повинні були займатися реєстрацією винаходів, видачею авторських свідоцтв винахідникам (до 1955 р.). На хвилі боротьби зі шкідництвом в СРСР були ліквідовані й товариства винахідників.

Список використаної літератури

  1. http://www.history.org.ua/?termin=Natsionalna_akademiia

  2. http://www.nas.gov.ua/

  3. История Академии Наук Украинской ССР. — К., 1979

  4. Кревецький І. Українська Академія Наук у Києві // Літературно-Науковий Вісник, V–VIII — Л., 1922

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]