Downloads / Kazka_pro_rozdilovi_znaki

Казка про розділові знаки

Розділові знаки дуже любили Пунктуацію. Кожен з них хотів бути її правою рукою. І засперечались якось, хто з них найважливіший.

- Я! – голосно заявив Знак Питання. – Я після речення вмощуся, схожий на гачок. Всіх вас примушу запитати, а сам ні пари з уст – мовчок. А без питань люди не можуть розмовляти.

А ось виступив знак, стрункий, мов спис, він над крапкою завис, спонукає нас до поклику, а звемо його – Знак Оклику.

- Це не ви, а я головний! Це я даю людям радість!

Знітилась маленька Крапка і шепоче про себе:

- Маленька, менша від мачини, ні з ким не стану на борню. А при читанні, коли треба, й людини мову зупиню.

Маленькі сестрички Коми переглянулись між собою.

Збентежилися Тире і Двокрапка:

- Як це без нас зможе обійтися королева Пунктуація?

Лапки посміхнулися:

- Спробуйте без нас? Ага не вдається!..

Тут у суперечку Розділових Знаків втрутився король Синтаксис…. 

- Як ви вважаєте, що сказав король Синтаксис? (Усі розділові знаки важливі. Людині без них не обійтися. А крім того, треба знати, коли який використовувати.)

Лінгвістична казка «Бережіть розділові знаки»

Один чоловік загубив кому та крапку з комою і почав боятися складних речень, шукав фрази, щоб були простіші. За нескладними фразами прийшли й нескладні думки. Потім він загубив знак оклику і почав говорити тихо, з однією інтонацією. Його ніщо не хвилювало, не радувало, до всього ставився байдуже. Згодом чоловік загубив знак питання і перестав запитувати. Жодні події не викликали у нього цікавості. Через деякий час він загубив двокрапку та тире, тому перестав пояснювати людям свої вчинки, щось заперечувати. Нарешті у нього залишилися одні лапки. Він не міг висловити жодної власної думки, ідеї, завжди когось цитував.

• Які думки викликала у вас ця казка?

• Яку ж роль відіграють розділові знаки у нашому мовленні?

Лінгвістична казка "Звертання".

Літнього теплого дня збирали працелюбні бджоли нектар. Перелітали з квітки на

квітку, наспівували свою бджолину пісню.

Раптом підлетіла маленька бджола і вигукнула: " Тривога! Тривога!"

- Що трапилось? - спитали хором бджілки.

- Джмелик захворів. Не їсть, не п 'є, тільки зітхає, з жалем промовила

трудівниця.

Підлетіли до хворого бджілки и загули: "Що з тобою трапилося? "

-  Я закохався в ромашку, але, як тільки до неї звернувся, підлітають

метелики, сідають біля неї і не дають мені дивитися їй в личко, промовив,

схлипуючи, джміль.

- Та це ж коми близнючки' вигукнули бджілки. Вони завжди

звертання виділяють. Дивись: ми зараз звернемось до тебе, і вони стануть

поруч.

Так і вийшло. Зрадів джмелик і весело підлетів до ніжної красуні квітки. А вона

повернула своє біле личко до джмелика, і її жовтенькі вуста посміхнулися.

- На кого були схожі коми - близнючки? (на метеликів)

- Коли метелики підлітали до ромашки9 (коли джмелик звертався до ромашки)

- Отже, на письмі слово - звертання виділяється комами. А під час читання

виділяємо це слово з більшою силою голосу і робимо невеличку паузу.

1. Лінгвістична казка « День народження Прямої мови».

Про існування країни «Пунктуації» ви знаєте ще з початкових класів. Пригадайте, які знаки населяють цю країну (кома, тире, двокрапка,?!).

І сьогодні на вас цікава подорож у країну «Пунктуація», де нас чекають незнайомі мешканці.

Жителі країни «Пунктуація» були дуже дружніми та доброзичливими, тому любили ходити один до одного в гості.

Одного разу сама правдива Пряма мова запросила на свій день народження друзів. Підійшли друзі до паркану і зупинилися. Хто перший привітає Пряму мову? Як встановити чергу? Адже кожен з гостей має свій характер!

Першою пішла Кома, тому що вона була найкращою подругою!

Далі протиснулося довге Тире.

Слова автора, як справжні джентльмени зайшли останніми. Сіли друзі за святковий стіл ось так:

«П», - а.

Тоді вони помітили, що запізнилася пані Двокрапка. Слова автора відчинили двері й довелося їм сісти так:

А: «П». З того часу друзі більше не сваряться, а завжди так шикуються.

ЯК ПОСВАРИЛИСЯ СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ  я переклала з рос мови то там може бути якась неточнысть Сталася ця історія в дуже красивій і багатій країні Російської мови. У старому замку, біля стін якого ростуть білі і червоні троянди, жили-були брат і сестра - Синтаксис і Пунктуація.Синтаксис дуже любив порядок, і в його кімнаті все словосполучення і пропозиції були розкладені в певному порядку по поличках.Пунктуація теж була дуже акуратною, і всі її домашні тварини - крапки, коми та інші розділові знаки були виховані і слухалися господарку. Жили Синтаксис і Пунктуація дружно, і в замку їх завжди панував мир і порядок, і троянди біля стін замку ніколи не в'янули.  Але одного разу Синтаксис і Пунктуація посварилися. Пунктуація стверджувала, що вона найголовніша в Російському мовою, адже варто їй наказати, і всі крапки і коми розбіжаться з пропозицій, а без них в будь-якому тексті буде плутанина. Синтаксис же вважав, що якщо він перестане прибиратися в пропозиціях, то жодна точка не зможе надати тексту і крапельку сенсу. Довго сперечалися Синтаксис і Пунктуація і так і не могли помиритися. Кожен вважав себе головним. А тим часом в країні Російської мови творився безлад, слова мінялися місцями, так як їм захочеться, розділові знаки ставали в пропозиціях по десять штук поруч або зовсім тікали з тексту, а бідні жителі країни не могли нічого зрозуміти. І було б так і до цих пір, якби одного разу Синтаксис і Пунктуація не вийшли на вулицю і не побачили, що їх прекрасні червоні і білі троянди зів'яли. Тоді вони подивилися навколо і побачили, що всі квіти в країні Російської мови більше не цвітуть, а всі будинки зруйновані. І зрозуміли тоді Синтаксис і Пунктуація, що причина всього безладу в їх сварці, і обнялися вони, і помирилися. І знову в країні Російської мови настав мир, розцвіли квіти, а люди стали розуміти тексти. З тих пір Синтаксис і Пунктуація ніколи не сваряться, адже в Російському мовою кожен важливий і потрібний.