- •Економіка підприємства (Покропивний с.)
- •1.2. Правові основи функціонування
- •1.3. Класифікація і структура підприємств
- •2.2. Договірні взаємовідносини і партнерські зв’язки
- •2.3. Міжнародна підприємницька діяльність
- •3.1. Сутність і функції процесу управління
- •3.3. Організаційні структури управління підприємствами
- •3.4. Вищі органи державного управління підприємствами
- •4.1. Поняття, класифікація і структура персоналу
- •4.2. Визначення чисельності окремих категорій працівників
- •4.3. Кадрова політика й система управління персоналом
- •5.1. Характеристика матеріальних активів
- •5.2. Оцінка, класифікація і структура основних фондів
- •6.3. Оцінка вартості нематеріальних активів
- •7.1. Загальна характеристика й нормування
- •7.2. Ефективність використання
- •8.1. Поняття, склад і структура інвестицій
- •8.2. Визначення необхідного обсягу і джерел фінансування
- •8.3. Формування й регулювання фінансових інвестицій
- •8.5. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій
- •8.5. Чинники підвищення ефективності використання
- •8.7. Інвестиційні проекти підприємств та організацій
- •9.1. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •9.4. Оцінка ефективності технічних та організаційних
- •10.1. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва
- •10.2. Організаційно-економічне управління технічним
- •10.3. Лізинг як форма оновлення технічної бази
- •11.1. Структура і принципи організації виробничого процесу
- •11.2. Організаційні типи виробництва
- •11.3. Організація виробничого процесу в часі
- •11.4. Методи організації виробництва
- •11.5. Підготовка виробництва
- •11.6. Суспільні форми організації виробництва
- •12.1. Поняття, види і значення інфраструктури
- •12.2. Система технічного обслуговування
- •12.4. Відтворення й розвиток інфраструктури
- •13.1. Державне економічне регулювання діяльності
- •13.2. Прогнозування розвитку підприємств
- •13.3. Методологічні основи планування
- •13.4. Стратегія розвитку підприємства і бізнес-планування
- •13.5. Тактичне та оперативне планування
- •14.1. Загальна характеристика продукції (послуг)
- •14.2. Маркетингова діяльність і формування програми
- •14.3. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •14.4. Якість і конкурентоспроможність продукції (послуг)
- •14.5. Стандартизація і сертифікація продукції (послуг)
- •14.6. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий
- •15.2. Мотивація трудової діяльності
- •15.3. Сучасна політика оплати праці
- •15.6. Участь працівників у прибутках підприємства
- •16.1. Загальна характеристика витрат на виробництво
- •16.2. Управління витратами на підприємстві
- •16.3. Сукупні витрати і собівартість продукції (послуг)
- •16.4. Собівартість окремих виробів
- •16.5. Ціни на продукцію (послуги): сутнісна характеристика,
5.1. Характеристика матеріальних активів
(виробничих фондів та іншого майна)
Під матеріальними активами підприємства (організації) заведено розуміти сукупність усіх ресурсів матеріального характеру, що завжди фіксуються в щорічному його (її) балансі за виключенням первинних активів. До складу матеріальних активів входять переважно виробничі фонди й майно соціального призначення.
Виробничі фонди підприємства
Виготовлення продукції (виконання роботи, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Склад і взаємозв’язок засобів виробництва та виробничих фондів.
Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.
Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обгрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.
Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.
Оборотні фонди — частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг).
Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних та оборотних фондів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва. Уся сукупність наявних виробничих фондів становить найбільшу за питомою вагою частину (близько 60 відсотків) національного багатства країни. Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію продукції, що виготовляється (сировина, конструкційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні допоміжні матеріали — мастила, фарби тощо; тара).
Майно соціального
призначення
Кожне підприємство володіє також майном (матеріальними цінностями) невиробничого призначення. Зокрема до основних фондів відносять житлові будинки, будівлі дитячих садків і ясель, поліклінік, їдалень, будинки відпочинку, профілакторії, палаци культури, спортивні споруди та інші культурно-побутові об’єкти. Чинна в Україні система обліку і статистики зараховує такі об’єкти на баланс підприємства під умовною назвою невиробничих основних фондів. Це некоректно з погляду економічної теорії, оскільки суперечить економічній природі й сутності основних фондів взагалі. Такі об’єкти слід вважати майном суто соціального призначення, або об’єктами соціальної інфраструктури.
За умов роздержавлення власності та розвитку ринкових відносин в економіці урізноманітнення та збільшення обсягу майна соціального призначення стає нагальною потребою кожного підприємства. У народному господарстві України вартість об’єктів соціальної інфраструктури становить приблизно третину, а на підприємствах різних галузей виробничої сфери коливається в межах 10—20 відсотків від загального обсягу майна і має тенденцію до відносного зро-стання.