Лекція № 5 Тема: методи діагностики інтересів, цінностей та установок особистості

1. Методи діагностики інтересів.

2. Методи діагностики установок.

3. Методи діагностики цінностей особистості.

Мета:розкрити сутність діагностики інтересів, цінностей та установок особистості.

Основні поняття теми: опитувальники інтересів, професійні інтереси, професійна спрямованість, реалістичний тип, інтелектуальний тип, соціальний тип, конвенційний тип, підприємницький тип, реалістичне професійне середовище, інтелектуальне професійне середовище, соціальне професійне середовище, конвенційне професійне середовище, підприємницьке професійне середовище, артистичне професійне середовище, опитувальники установок, опитувальники цінностей.

Обрані методи: лекція.

Професійна спрямованість:знання даної теми дозволять майбутнім педагогам усвідомити сутність самосвідомості як об’єкту психодіагностики та забезпечувати індивідуальний підхід при організації навчально-виховного процесу.

Основна література:

1. А.Анастази. Психологическое тестирование. – М., 1982.

2. Общая психодиагностика /Под. Ред. Бодалева А.А. Столипа В.В. – М., 1987 – гл 9.

3. Психология личности. Тесты, опросники, методики. Составители Н.В.Коршева, Н.В. Кобчикова. – М., 1995. – гл 8. С. 99 – 134.

4. Соколова Е.П. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. М., 1976.

5. Липкина А.И. Самооценка школьника. – М., 1976.

6. Р.Бернс. Развитие «Я – концепции» и воспитание. – М., 1986.

7. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь – справочник по психологической диагностике. – К.: Наукова думка, 1989 – 200 с.

Додаткова література:

1. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. К.: Здоров'я, 1995.

2. Психологическая диагностика детей и подростков. Учебное пособие для студентов / Под ред. К.М. Гуревича, Е.М. Борисовой. – М.: Международная педагогическая академия, 1995.

3. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В. Дубровиной. М.: Просвещение, 1991.

1. Опитувальники інтересів– група опитувальників, призначених для вимірювання інтересів. Опитувальники інтересів, як і опитувальники установок, в залежності від ступеня «насиченості» особистісними показниками, можуть бути віднесені як до особистісних опитувальників, так і до опитувальників-анкет. Розробка перших опитувальників інтересів була пов’язана безпосередньо з вирішенням достатньо вузького завдання – виявити, чи погодиться досліджуваний на конкретний вид діяльності чи відмовиться від нього. В подальшому дані, отримані за допомогою опитувальників інтересів, розглядаються у взаємозв’язку з різноманітними особистісними особливостями, більш того, в них вводяться особистісні шкали.

Одним із найпопулярніших зарубіжних опитувальників інтересів є розроблений Е.Стронгом «Бланк професійних інтересів». Початок розробки опитувальника відноситься до 20-х р.р., він неодноразово перероблявся і вдосконалювався. Перше видання відбулося в 1938 році. Автором були створені 400 завдань, згрупованих у 8 рубриках, таких як «професії», «шкільні предмети», «розваги» тощо.

«Бланк професійних інтересів» Е.Стронга виявляє чотири «параметри» інтересів:

1. подібність інтересів досліджуваного з інтересами осіб, які досягнули успіху в певній професії (тій, що стосується завдання);

2. подібність інтересів досліджуваного з типово чоловічими і типово жіночими інтересами;

3. ступінь зрілості інтересів (шляхом порівняння результатів осіб різного віку, але з однаковими інтересами);

4. ступінь професійної підготовки.

Теоретичним посиланням Е.Стронга було припущення про те, що представники окремих професійних груп володіють подібними інтересами, пристрастями, навичками тощо. Ці особливості можна виявити при порівнянні відповідей на одні і ті ж питання (завдання) представників певної професійної групи з відповідями «людей взагалі».

Не менш поширеними в зарубіжних дослідженнях є опитувальники інтересів, запропонований Г.Кьюдером (1963, 1966). Із них найбільш відомими є чотири форми А, В, С, D. На відміну від Е. Стронга, який прагнув встановити специфіку інтересів представників різних професійних груп, Г.Кьюдер перш за все вивчав інтереси «взагалі». Основне завдання дослідника полягало у встановленні інтересу досліджуваного до достатньо широких галузей діяльності, а не до конкретних професій. Тільки формаD, подібно опитувальнику Е.Стронга, вимірює ступінь інтересу до певних професій.

У зарубіжних працях вказується на достатньо високу надійність і валідність опитувальників інтересів Е.Стронга і Г.Кьюдера. Вивчення за допомогою цих опитувальників поведінки окремих груп досліджуваних дозволило встановити взаємозв’язки між професійними інтересами і деякими особливостями особистості. Опитувальник Е.Стронга є предметом неперервних досліджень, додаються нові професійні шкали, рестандартизуються старі. В 1974 році опитувальник суттєво переробив Д.Кембелл і описав під назвою «Стронга-Кембелла опитувальник інтересів», обробка результатів якого можлива лише з допомогою комп’ютера.

Відомостей про використання в теперішній час в СНГ немає.

До методик діагностики професійних інтересів належать:

1. Орієнтаційно-діагностична анкета інтересів(ОДАНІ-2) – створена С.Я. Карпіловською і Б.О. Федоришиним на основі модифікації анкети інтересів А.Є. Голом штока і О.І. Мешковської.

На основі методики ОДАНІ-2 можна виявити групи профільних інтересів учня або сфери визначення ним переваг чи відмов від певних профілів і професій. Методика дозволяє розглянути профіль інтересів, виявити їх широту, виділити певний перелік інтересів , а в ньому – провідні і супутні інтереси. Оцінка прояву того чи іншого інтересу здійснюється кількісно, що дає можливість рангувати інтереси, порівнювати їх. Методика не включає можливості якісного аналізу виявлених інтересів.

ОДАНІ-2 складається з трьох частин – бланку запитань, бланку відповідей та бланку дешифратора. Включає в себе 102 питання.

2.Як додаток до орієнтовно-діагностичної анкети інтересів доцільно використовувати широко відому спеціальнутестову таблицю схильностей, яку запропонував Є.М. Климов. Відповідаючи на її питання, можна визначити профільні та загальні професійні інтереси і схильності дитини за п’ятьма напрямами:

1. Людина – Природа;

2. Людина – Техніка;

3. Людина – Знак;

4. Людина – Художній образ;

5. Людина – Людина.

Дана таблиця включає в себе 31 твердження, кожне з яких представляє схильність досліджуваного до одного із п’яти вказаних вище типів професій. Досліджуваний повинен виразити свою згоду чи незгоду з відповідним твердженням. Обробка результатів полягає у підрахуванні алгебраїчних сум відзначених чисел у кожному із 5 стовпчиків. Найбільш позитивні суми будуть у стовпчиках, що відповідає тим групам професій або профілям, які найбільш відповідають схильностям досліджуваного. Малі ж суми, а тим більше негативні, відповідають професіям і профілям, які не підходять досліджуваному.

Отримавши результати щодо мотиваційної готовності учня до вибору й опанування того чи іншого профілю, сам учень та його батьки й вчителі мають краще усвідомити, а може й уточнити сформовані до цього перспективи професійного самовизначення юної особистості і рахуватися з ними. Адже саме той профіль, який цікавить дитину, має найбільші шанси для успішного опанування і зрештою виступити плацдармом для подальшого професійного навчання у вищому навчальному закладі освіти й плідної професійної діяльності у перспективі.