- •2. Зв’язок вікової та педагогічної психології з іншими науками
- •1. Предмет, завдання та структура вікової психології
- •2. Зв’язок вікової та педагогічної психології з іншими науками
- •3. Історичний розвиток в. Та п. Психологія
- •4. Методи вікової та педагогічної психології за Ананьєвим
- •5. Вимоги до проведення досліджень з вікової і педагогічної психології
- •6. Проблеми розвитку психіки й особистості
- •7. Вчення про психічний розвиток. Фактори психічного розвитку
- •8. Рушійні сили психічного розвитку психології
- •9. Діалектичний взаємозв’язок навчання вих. І розвитку
- •10. Закономірності психічного розвитку
- •11. Вікова періодизація психічного розвитку особистості
- •12. Особливості психічного розвитку немовляти
- •13. Психічний розвиток дитини у ранньому дитинстві
- •14. Гра як провідна діяльність у дошкільнят
- •15. Продуктивні види діяльності дитини
- •16. Розвиток пізнавальних процесів дошкільнят
- •17. Розвиток особистості дошкільників
- •18. Психологічна готовність дитини до навчання
- •19. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
- •20. Психологічна перебудова, пов’язана зі вступом дитини до школи
- •21. Особливості психічного розвитку дітей 6-річного віку
- •22. Характерні особливості учбової діяльності молодших школярів
- •23. Особливості ігрової та трудової діяльності
- •24. Розвиток пізнавальних інтересів
- •25. Розвиток особистості молодшого школяра. Потребово-мотиваційна сфера
- •26. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка
- •27. Характеристика основних теорій розвитку особистості
- •28. Провідна діяльність у підлітковому віці
- •29. Новоутворення підліткового віку
- •30. Взаємовідносини підлітків та дорослих
- •31. Проблема кризи підліткового віку
- •32. Становлення до учбової діяльності та розвиток пізнавальних процесів
- •33. Особливості психосексуального розвитку
- •34. Психологічні основи навчально-виховної роботи з важкими підлітками
- •35. Значення трудової діяльності для формування особистості
- •36. Розвиток особистості підлітка. Потребово-мотиваційна сфера
- •37. Фізичний розвиток в юнацькому віці та його психологічні наслідки
- •38. Характеристика учбово-професійної діяльності як провідної у період ранньої юності
- •39. Основі психічні новоутворення у ранньому юнацькому віці
- •40. Розвиток пізнавальних процесів у старшокласників
- •41. Формування особистості старшокласника
- •42. Психологічні особливості вибору професії
- •43. Особливості розвитку пізнавальних процесів (18-25р.)
- •44. Особливості психічного розвитку дорослої людини
- •45. Особливості психічного розвитку людини літнього віку
- •46. Предмет, завдання та структура педагогічної психології
- •47. Сутність та структурні компоненти процесу учіння
- •48. Мотиви учіння та їх класифікації
- •49. Психологічні фактори, що визначають успіхи та невдачі в навчанні
- •50. Розвиток самостійності особистості в учінні
- •51. Психологічні засади оцінювання знань учнів
- •52. Психологічна сутність та механізм навчання
- •53. Діалектичний зв’язок навчання і розумового розвитку
- •54. Класифікація видів навчання
- •55. Психологічна характеристика форм передачі знань
- •56. Теорія поетапного формування розумових дій
- •57. Шляхи інтенсифікації та оптимізації навчання
- •58. Сутність процесів виховання і самовиховання
- •59. Психологічні механізми і умови формування особистості під впливом виховання
- •60. Мотиви поведінки школярів та шляхи їх формування
- •62. Психологічні основи виховного впливу праці
- •63. Психологічне обґрунтування виховних впливів
- •64. Особливості виховання дітей з асоціальною поведінкою
- •65. Самовиховання як вища форма самоуправління у вихованні
- •66. Психологічна сутність і структура педагогічної діяльності
- •67. Педагогічні здібності, їх структура і розвиток
- •68. Педагогічні вміння та навички
- •69. Стилі педагогічного спілкування
- •70. Психологічні основи педагогічного такту
- •71. Психологічні проблеми самовдосконалення вчителя
57. Шляхи інтенсифікації та оптимізації навчання
Інтенсифікація та оптимізація навчального процесу вимагає використання нових форм їхньої побудови. 1. організуються екскурсії в природу, де проводяться короткі бесіди. 2. Використання наочності та малюнків учнів на тему предмету 3. Оформлення кожної теми в альбомах регулярно контролюється викладачем у присутності учня й оцінюється за якістю роботи, змістом коротких відповідей учня, повнотою реалізації завдання. 3. використання інтерактивних уроків. 4. використання ТЗН. 5. використання програмового навчання. 6. використання ігрової діяльності. 6. використання діалогового навчання. 7. використання діалогового навчання.
58. Сутність процесів виховання і самовиховання
Процес виховання — система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
Він має свою специфіку, передусім цілеспрямований характер. Наявність конкретної цілі робить його систематичним і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності та хаотичності у проведенні виховних заходів. Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об'єктивних чинників. У процесі виховання формується внутрішній світ дитини, проникнути в який дуже важко. Виховання — процес виховання складається з мети і завдання, змісту й методики організації виховного впливу, а також його результату та корекції. Щодо формування особистості структура процесу виховання має такі компоненти: свідомість особистості, емоційно-почуттєва сфера, навички та звички поведінки. Провідну роль відіграє розвиток її свідомості. 1. Визначають сукупність рис і властивостей особистості, які слід сформувати у вихованця, тобто формують ідеал. 2. Вивчають індивідуальні особливості вихованця (або колективу), його позитивні риси, недоліки в характері й поведінці, визначають, які риси не сформовано, а які перебувають у стадії зародження. 3.Реалізовується програма виховання, тобто заплановані виховні заходи, що передбачає залучення вихованців до різних видів діяльності, участь в яких сприяє формуванню в них досвіду поведінки відповідно до ідеалу. 4.Спонукання учнів до самостійної роботи з розвитку особистості. Коли учень починає займатися самоосвітою і самовихованням, можна вважати, що у вихованні досягнуто четвертого етапу. Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних. Процес виховання передбачає і подолання негативних рис, тобто перевиховання і виправлення.
59. Психологічні механізми і умови формування особистості під впливом виховання
Фізичний розвиток безпосередньо впливає на самооцінку і погляди дитини. Фізичні здібності і вродлива зовнішність є запорукою успіху підростаючої дитини в складному світі. Розумовий розвиток відіграє головну роль у розвитку інтересів, поглядів і інтелектуальних здібностей дитини. Емоційний розвиток є також невід’ємною частиною, оскільки любов батьків або її відсутність на довгий час залишає відбиток на особистості дитини. Підростаюча дитина піддається також зовнішньому емоційному впливу. Наведена структура особистості є досить загальною. Розглянемо структуру, яку запропонувала психолог Валерія Сергіївна Мухіна. Вона ставить акценти на окремих ланках самосвідомості. Ланки самосвідомості дитини: 1. Перша ланка структури самосвідомості являє собою кристал особистості, що включає ім'я, ідентифіковане з тілесною і духовною індивідуальністю. 2. структури самосвідомості — зазіхання на визнання — одна із найзначніших людських потреб. Вона грунтується на прагненні дістати високу оцінку своїх досягнень, що відповідають соціальним вимогам суспільства. 3. структура самосвідомості несе в собі ціннісні орієнтації на свою стать як на соціальну роль і фізичну і психічну сутність. Статева ідентифікація — ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати прийнятим у культурі, насамперед — у родині, стереотипам чоловічої або жіночої поведінки. 4. структура самосвідомості несе в собі ціннісні
орієнтації на індивідуальний життєвий шлях людини. У цьому випадку мова йде про психологічний час особистості. Психологічний час особистості — індивідуальне переживання своєї фізичної і духовної зміни протягом часу, представленим у самосвідомості особистим минулим, сьогоденням і майбутнім. 5. структура самосвідомості несе в собі ціннісні орієнтації на соціальний простір, представлений у суспільній свідомості правами й обов'язками. Соціальний простір — умови розвитку і буття людини, що визначаються значеннями і змістом прав і обов'язків людини.