4. Характеристика стилів педагогічного керівництва
Виділяють такі основні стилі педагогічного керівництва:
-
Автократичний (самовладний) – при такому стилі педагог одноосібно розв'язує всі питання, які стосуються життєдіяльності класного колективу, визначає кожну конкретну мету виходячи лише з власних установок, чітко і суворо контролює розв'язання будь-якої задачі і суб'єктивно оцінює досягнуті дітьми результати. Учням не надається право на обговорення проблем, які стосуються їх прямо, безпосередньо. Будь-яка ініціатива школярів сприймається таким педагогом як акт свавілля, як посягання на авторитет і гідність вчителя.
-
Авторитарний (вкладний) – схожий на автократичний стиль, проте при авторитарному стилі керівництва вчитель допускає учнів до обговорення тих проблем, які прямо, безпосередньо їх стосується, але рішення такий вчитель приймає лише одноосібно, не враховуючи висловлення думок учнів. Педагоги з автократичним і авторитарним стилями характеризуються низьким рівнем розуміння учнів, оцінка особистості школярів в основному залежить лише від показників їх успішності. Такий вчитель розглядає учня виключно як об'єкт своїх педагогічних впливів, не оцінюючи учня як особистість, не розрізняючи його індивідуальність.
-
Ліберальний (анархічний, ігноруючий) стиль. Ігноруючий стиль керівництва характеризується прагненням педагога максимально полегшити свої завдання і не брати на себе відповідальність. Формально виконуючи свої обов'язки, такий вчитель насправді прагне самоухилитись від керівництва колективом школярів, уникнути ролі вихователя, обмежившись виконанням лише викладацької функції. Наслідком такого підходу вчителя до розв'язання своїх професійно-педагогічних завдань є втрата ним контролю над учнями, відсутність у нього адекватних знань про взаємини в учнівському колективі, нездатність позитивно впливати на становлення особистості учнів. Успішність і дисципліна у класах, якими керує такий вчитель, як правило, незадовільні.
На перший погляд, ліберальний стиль керівництва прямо протилежний автократичному і авторитарному. Проте насправді у них багато спільного:
-
явна відокремленість, відчуженість вчителя від дітей;
-
демонстративне підкреслювання вчителем особливостей положення в учнівському колективі.
-
Демократичний стиль. При демократичному стилі керівництва вчитель орієнтований на підвищення активності учнів, на залучення кожного на розв'язання спільних справ. Основним засобом управління, який використовує такий вчитель, є опора на колектив класу. В результаті відкритого і вільного обговорення виникаючих проблем учні колегіально (спільно) приходять до повного рішення, яке набуває силу закону, якщо його схвалює вчитель. Демократичний стиль керівництва – єдино можливий спосіб організації реального співробітництва педагога та школярів. Таким педагогам характерними є активно-позитивне ставлення до учнів, адекватна оцінка їх можливостей, успіхів і невдач, глибоке розуміння школярів, здатність виявити провідні цілі і мотиви їх поведінки, вміння прогнозувати розвиток особистості дітей.
-
Непослідовний стиль. Вчитель в залежності від власного настрою реалізує у взаєминах з учнями то один, то інший стиль педагогічного керівництва. Якщо у такого педагога гарний настрій, він реалізує ліберальний чи навіть демократичний стиль керівництва, якщо ж настрій знижений, то такий вчитель демонструє авторитарний або навіть автократичний стиль. Непослідовний стиль педагогічного керівництва є самим несприятливим для встановлення оптимальних стосунків з учнями і для успішного розв'язання завдань навчання, виховання та розвитку учнів.