7. Державний стандарт загальної середньої осві­ти

Необхідність забезпечення достатнього рівня за­гальної середньої освіти в країні вимагає стандартизації змісту (від англ. standart - зразок, еталон, модель). Під стандартом освіти при­йнято розуміти систему основних показників, що є складовими дер­жавної норми освіченості. Така система була визначена "Концепцією державного стандарту загальної середньої освіти в Україні" (1996). Реалізується вона в державному стандарті загальної середньої осві­ти — зводі норм і положень, що визначають державні вимоги до осві­ченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти, здобуття яких гарантується державою.

Державний стандарт, узгоджуючись із Законом України „Про за­гальну середню освіту" (1999), містить:

1. Базовий навчальний план середньої школи. Він визначає зміст навчання і співвідношення на­вчальних предметів за роками навчання, тривалість їхнього вивчен­ня, тижневе навантаження учнів на різних ступенях навчання та його структуру (державний компонент як інваріантна частина базового плану і регіональний та шкільний компоненти як варіативна його частина; додаткові години на освітні галузі, індивідуальні та групові заняття; курси за вибором і факультативні заняття тощо)

2. Освітні стандарти галузей знань (навчальних предметів). Це змістова конкретизація цілей загальноосвітньої підготовки учня середньої школи в навчальних програмах з предметів, що входять до інваріантної частини базового навчального плану, а також система вимог, що визначає обов'язковий для кожного учня рівень засвоєння змісту освітньої галузі чи предмета.

3. Державні вимоги до рівня засвоєння змісту середньої освіти за ступенями навчання (початкова, основна і старша школа). Вони засвідчують досягнення учнем мети загальноосвітньої підготовки на певному віковому етапі свого розвитку і містять критерії у вигляді типових завдань і форм оцінювання рівня освіченості конкретної особи відповідно до державного стандарту.

Державний стандарт загальної середньої освіти розробляють Міністерство освіти та науки України разом з Національною академією наук України та Академією педагогічних наук України. Затверджує стандарт Кабінет Міністрів України. Переглядають його не менше як один раз на 10 років.

8. Поняття про навчальні плани

Основоположним документом державного стандарту загальної середньої освіти є базовий навчальний план. Як розглядалось вище, базовий навчальний план середньої школи визначає зміст навчання і співвідношення на­вчальних предметів за роками навчання, тривалість їхнього вивчен­ня, тижневе навантаження учнів на різних ступенях навчання та його структуру (державний, регіональний та шкільний компоненти; додат­кові години на окремі освітні галузі, індивідуальні та групові заняття; курси за вибором, факультативні заняття тощо).

Інваріативна складова змісту цього плану є спільною для всіх загаль­ноосвітніх закладів України і, таким чином, визначає її загальнодержав­ний компонент.

Варіативну складову формує сам навчальний заклад на основі власних можливостей та інтересів і побажань батьків та учнів.

На основі Базового навчального плану Міністерство освіти і науки України розробляє та затверджує типові навчальні плани для різний типів загальноосвітніх навчальних закладів. В умовах державного суверенітету нашої держави і створення національної системи освіти, Міністерство освіти України, опрацьовуючи нові навчальні плани, з 1994/95 навчального року запропонувала основні, базові варіанти для масових шкіл, гімназій та ліцеїв.

Навчальний план – державний документ, що визначає структуру навчального року, у якому визначено перелік навчальних предметів, їх розподіл за роками навчання, кількість годин на тиждень на всі предмети і на кожен зокрема.

Навчальний план дає концентроване уявлення про загальну концепцію освіти, яка постійно оновлюється. Питання побудови навчальних планів належить до дискусійних в усьому світі. Зокрема, дискутуються питання про те, як доцільніше складати плани – за окремими предметами чи комплексами й інтегрованими курсами, які з предметів обов’язкові, які вибіркові тощо.

Науково-педагогічні основи навчального плану:

1. Чітка цілеспрямованість навчання і виховання.

2. Всебічний і гармонійний розвиток особистості.

3. Науковість, систематичність і доступність ЗУН.

4. Наступність і послідовність вивчення навчальних предметів.

5. Зв’язок навчання з життям суспільства.

6. Передбачає всебічну підготовку вчителя.

Навчальні плани мають створювати передумови для здобуття всіма учнями повноцінної освіти з урахуванням державних умов, особливостей регіону і школи. Цьому сприяє виділення в плані двох компонентів:

1. державного;

2. шкільного.

Державний компонент – має забезпечити соціально необхідний для кожного школяра рівень і обсяг ЗУН, потрібних для всебічного розвитку.

Він включає:

Мовно-літературну освіту.

Математику (з основами інформатики).

Суспільні.

Природничі.

Естетичні.

Оздоровчо-трудові дисципліни.

Час між предметами “Музика” і “Образотворче мистецтво” кожна школа розподіляє самостійно. Замість “Образотворчого мистецтва” і “Праці” може бути інтегральний курс “Художня праця”, замість “Музики” і “Фізичного виховання” – “Музика і рух”.

Шкільний компонент складається з вибірково-обов’язкових предметів, курсів за вибором учнів і факультативів, додаткових занять і консультацій.

Його мета – сприяти диференціації навчання, врахуванню регіональних умов та індивідуальних особливостей школярів. Ці предмети визначаються шкільною радою з урахуваннями інтересів та потреб учнів, а також кадрового та навчально-методичного забезпечення.

На основі базових та одного із типових варіантів навчальних планів, розроблених Міністерством освіти України, кожна школа складає і затверджує на своїй раді робочий навчальний план на навчальний рік.

Творчо працюючі колективи можуть розробляти індивідуальні та експериментальні варіанти навчальних планів, затверджують їх у Міністерстві освіти – альтернативний навчальний план.