Грабовой_теор-метод_засади2

21

грамотної поведінки в побуті й довкіллі, позбавляє «хемофобії» [119; 240; 241; 296]. Програмами з хімії [296, с.31] передбачено демонстраційні досліди, які висвітлюють вплив хімічних речовин, алкоголю, наркотичних речовин,

тютюнопаління на здоров’я людини.

Навчальний хімічний експеримент сприяє посиленню методологічної спрямованості шкільної хімічної освіти. В Державному стандарті базової і повної середньої освіти [161, с.5, 7] для хімічної компоненти змістової лінії

«Природознавство» хімічний експеримент визначено одним з методів наукового пізнання в хімії. В чинних навчальних програмах з хімії [296]

передбачено ознайомлення учнів з основними методами і формами наукового знання: спостереження й експеримент у хімії, значення експериментального методу в хімії, значення моделювання в хімії.

Водночас серед проаналізованих напрямів розв’язання навчально-

виховних завдань за допомоги навчального хімічного експерименту потребують, на нашу думку, висвітлення: роль експерименту у формуванні методологічних знань учнів з хімії, ключових та предметних компетенцій,

вмінь і навичок самоосвіти тощо.

Організовуючи навчальний процес, вчитель хімії має знати, які функції може виконувати навчальний хімічний експеримент як метод навчання. Слово

«функція» має кілька значень, одне з яких – призначення [60, с.1552].

Упедагогічній літературі [264, с.480] описуються загальнопедагогічні функції методів навчання: освітня, виховна, розвивальна, спонукальна. З огляду на це виникла потреба дослідити функції навчального хімічного експерименту як методу навчання хімії.

1.3.Функції навчального хімічного експерименту

Упроцесі наукового дослідження з’ясовано, що для навчального хімічного експерименту характерні три основні функції: пізнавальна – для засвоєння основ хімії, постановки і розв’язання практичних проблем, виявлення значення хімії в сучасному житті; виховна – для формування переконань,

підготовки до праці, орієнтації учнів на хімічні професії; розвивальна – для

22

набування і вдосконалення загальнонаукових і практичних вмінь і навичок

[246, с.5].

Навчальна функція хімічного експерименту полягає в тому, що за його допомоги учні одержують інформацію про речовини, їх властивості, перебіг хімічних реакцій, причинно-наслідкові зв’язки між ними, методи хімічної науки. Експеримент сприяє формуванню, вдосконаленню та контролю практичних вмінь і навичок учнів.

Навчальна функція хімічного експерименту виявляється в процесі реалізації змісту шкільної хімічної освіти, який зазвичай є чотирикомпонентним, тобто містить чотири види змісту: 1) систему наукових знань з основ хімії; 2) систему вмінь (спеціальних, інтелектуальних,

загальнонавчальних); 3) досвід творчої діяльності, нагромаджений людством у галузі хімічної науки і промисловості; 4) досвід ставлення до навколишньої дійсності, певні ціннісні орієнтації [238, с.38; 359, с.16-17]. Усі ці чотири види змісту взаємозв’язані. Так, не знаючи закономірностей перебігу хімічної реакції, неможливо здійснити її практично (1). Без експерименту неможливо набути повноцінних знань про оточуючі предмети і явища, як не можна їх добути, не вміючи працювати з підручником (2). Не володіючи досвідом творчої діяльності, учень буде спроможний лише на копіюючі дії, оскільки не вміє переносити свої знання в нові ситуації, не вміє бачити проблему (3). На основі емоційно-вольової сфери особистості, її ставлення до знань і вмінь,

знання переростають у переконання, формується світогляд (4).

Опанування учнями зазначеними видами змісту відбувається в процесі навчальної діяльності. В. В. Давидов [156, с.45] виокремлює основні характеристики навчальної діяльності, що вирізняють її серед інших форм діяльності: 1) вона спеціально спрямована на оволодіння навчальним матеріалом і розв’язання навчальних задач; 2) у ній засвоюють загальні способи дій і наукові поняття; 3) навчальна діяльність приводить до змін у самому суб’єкті; 4) продуктом навчальної діяльності є структуроване й актуалізоване знання, що визначає їх застосування на практиці. Навчальна діяльність

23

відтворює загальну структуру людської діяльності і має спільні з іншими видами діяльності елементи: суб’єкт, об’єкт, мета, мотиви, предметний зміст,

засоби діяльності, результат [159; 371]. Усі ці компоненти взаємозв’язані і взаємозумовлені.

Однією з відомих і фундаментальних теорій навчання є теорія поетапного формування розумових дій, яка спирається на розгляд навчання як людської діяльності і запропонована П. Я. Гальперіним [84; 85]. Згідно теорії поетапного формування розумових дій для повноцінного формування знань необхідна така послідовність етапів, яка повинна дотримуватися під час формування будь-

якого принципового нового знання:

I етап – ознайомлення учнів з метою дій і створення у них необхідної мотивації. II етап – пояснення шляху виконання дій і складання орієнтовної основи дій (ООД). III етап – виконання і формування дії в матеріальній або матеріалізованій формі. Матеріальна дія – це дія з реальними предметами

(реактиви, прилади, обладнання). Матеріалізована дія – це дії за допомоги деяких знаково-символічних засобів (моделі кристалічних ґраток). IV етап – оформлення дії як зовнішньомовної (у формі усної або письмової мови). V етап – формування дії в мові про себе. VI етап – виконання дії розумово,

мисленно (внутрішня мова переходить в думку).

Виховна функція хімічного експерименту полягає в тому, що він дає змогу розкрити перед учнями ряд положень, важливих у світоглядному відношенні:

матеріальну єдність у різноманітності сполук, взаємозв’язок між ними,

обумовленість перетворення речовин дією законів природи, пізнання хімічних явищ, роль практики у пізнанні, показати дослід як інструмент пізнання;

здійснювати естетичне, екологічне, трудове виховання учнів.

Важлива роль навчального хімічного експерименту у реалізації трудового виховання учнів. Практика показує, що трудове виховання школярів реалізується завдяки: 1) виконання системи лабораторних дослідів та практичних робіт;

2) правильної постановки хімічного експерименту; 3) висвітленню історичного аспекту хімічного експерименту; 4) залучення учнів до суспільно корисної праці

24

з обладнання хімічного кабінету [23; 28; 113; 135; 233]. Виконуючи лабораторні досліди, практичні роботи, учні не тільки ознайомлюються з хімічним посудом,

приладами, матеріалами, реактивами, що використовуються в хімічних лабораторіях підприємств, а й набувають умінь і навичок монтувати прилади,

виконувати різноманітні хімічні операції. Виконуючи хімічні операції, учні глибше й свідоміше засвоюють основи хімії і набувають елементарних трудових умінь. Правильна постановка хімічного експерименту при цьому сприяє вихованню в учнів загальної культури праці: уміння планувати роботу, тримати в чистоті робоче місце, додержувати правил техніки безпеки, ретельно виконувати трудовий процес, контролювати результати роботи, економно витрачати матеріальні ресурси, дбайливо до них ставитися.

Працьовитість можна виховувати і на прикладах ставлення до праці видатних вчених-хіміків, зокрема на прикладі історичних дослідів, пов’язаних з творцями хімічної науки й техніки.

Важливим засобом трудового виховання у процесі навчання хімії є залучення учнів до суспільно корисної праці з обладнання кабінету хімії саморобними приладами, колекціями сировини і хімічної продукції певної галузі промисловості тощо.

У процесі дослідження з’ясовано можливості навчального хімічного експерименту для естетичного виховання учнів: 1) демонстрування наочних і цікавих дослідів; 2) чіткий порядок у веденні лабораторного господарства;

3) культура записів на дошці і в зошитах; 4) використання на уроках хімії спеціально підібраних уривків з художньої і науково-популярної літератури [2; 4; 16; 256; 280; 302]. Охайність, прагнення підтримувати чистоту виховується в учнів чітким порядком у веденні лабораторного господарства. Чистота хімічного посуду, реактиви з чітко написаними етикетками, порядок на демонстраційному столі вчителя – все це допомагає виховувати в учнів охайність, привчає до організованості в роботі, стає наочним прикладом справжньої культури праці.

Хімічні рівняння, що ілюструють хімічні процеси, записуються на дошці в такому порядку, який забезпечував би найкращу наочність сприймання.

25

Значний виховний вплив, у тому числі й естетичний, справляє на учнів використання на уроках хімії спеціально підібраних уривків з художньої і науково-популярної літератури, поетичних творів, які розкривають сутність хімічних процесів.

Важлива роль навчального хімічного експерименту в екологічному вихованні школярів. Практика та наукові дослідження [240-243] показують,

що хімічний екологічний експеримент сприяє: 1) розкриттю ролі хімічних процесів в життєдіяльності живих організмів і в неживій природі; в цьому разі відмічається позитивна роль хімії в житті живої і неживої природи;

2) показу згубного необдуманого вторгнення хімії в оточуюче середовище і до яких важких наслідків це може привести; 3) вихованню бережливого,

гуманного ставлення до природи, прагнення до набуття хімічних знань про природні процеси і чинники, які можуть на них вплинути.

Чимала роль навчального хімічного експерименту в реалізації завдань загальнокультурного контексту шкільної хімічної освіти. Він посилює загальнокультурну компоненту шкільної хімічної освіти завдяки історико-

пізнавальним відомостям про наукові відкриття, особистісні якості й досягнення вчених-хіміків [61; 150].

Розвивальна функція хімічного експерименту полягає в тому, що він забезпечує розвиток розумових здібностей учнів та їх умінь користуватися логічними прийомами мислення, спостерігати й пояснювати хімічні явища, що відбуваються в природі, лабораторії, на виробництві і в повсякденному житті,

логічно і доказово описувати спостережувані явища, самостійно добувати і застосовувати знання; розвивати творчі здібності учнів; викликати в них інтерес до вивчення хімії.

Важливою функцією навчального хімічного експерименту є розвивальна функція. За визначенням І. С. Якиманської [376, с.5], навчання,

яке забезпечує повноцінне засвоєння знань, формує навчальну діяльність і тим самим безпосередньо впливає на розумовий розвиток, і є розвивальне навчання.

26

Розвивальне навчання постійно перебуває в центрі уваги педагогів,

психологів. Л. В. Занков [174] сформулював теорію розвивального навчання. Суть основних положень цієї теорії зводяться до такого:

1. Побудова навчання на високому, але посильному рівні складності.

2.Вивчення матеріалу швидким темпом, але з врахуванням доступності.

3.Різке підвищення питомої ваги теоретичних знань. 4. Усвідомлення учнями процесу учіння.

Практика показує, що навчання учнів за даною системою створює умови для напруженої роботи учнів в процесі набуття ними глибоких і міцних знань і сприяє їх розумовому розвитку. Ці принципи покладаються в основу навчання різним предметам, в тому числі й хімії, наприклад комбінована (лекційно-

семінарська) система навчання [154].

Ідея формування науково-теоретичного мислення школярів покладена в основу системи розвивального навчання, розробленої групою психологів під керівництвом Д. Б. Ельконіна та В. В. Давидова [157; 158]. У програмах і підручниках для старших класів, в тому числі і з хімії, враховані дидактичні вимоги даної системи розвивального навчання. Вони виражаються в основних принципах побудови шкільного курсу хімії – принципи оптимального наближення теоретичних питань до початку курсу, принципи розвивального навчання [40, с.63-65; 238, с.31]. Більш раннє звертання до теорії дає можливість глибше вивчати наступний матеріал і успішніше навчати школярів застосуванню теоретичних знань, реалізації прогностичної функції теорії.

Під час дослідження з’ясовано, що навчальний хімічний експеримент в умовах розвивального навчання виконує, окрім основних функцій (навчальна,

виховна, розвивальна) залежно від поставленої мети, ще й такі функції:

евристичну, коригувальну, узагальнювальну та дослідницьку [180, с.61].

Евристична функція навчального хімічного експерименту пов’язана зі встановленням учнями нових фактів, формуванням хімічних понять.

Коригувальна функція дозволяє виправляти помилки учнів, здійснювати

27

контроль здобутих знань, вносити корективи у процес набування учнями експериментальних умінь та навичок. Узагальнювальна функція пов’язана зі створенням передумов для висновків, узагальнень. Дослідницька функція

пов’язана з розвитком дослідницьких умінь та навичок учнів з аналізу і синтезу речовин, конструювання приладів та установок, опанування доступних для

школи методів науково-дослідної роботи.

Проблему розвитку учнів під час навчання хімії досліджувала М. В. Зуєва

[181; 182]. Нею розроблена система вправ щодо розвитку вміння фіксувати хімічний експеримент в усній і письмовій формі, які забезпечують розвиток учнів і водночас сприяють реалізації розвивальної функції навчального хімічного експерименту [182, с.133]. М. В. Зуєва [182, с.22] відмічає три основні шляхи здійснення вчителем розвивального навчання на уроках хімії.

Перший з них полягає у формуванні глибших знань з предмету; другий шлях – навчання прийомам розумових дій (прийомам мислення) і третій шлях – широке використання прийомів і методів навчання, що максимально активізують навчальну діяльність учнів, виховують у них самостійність і пізнавальний інтерес, сприяють осмисленню, застосуванню знань в різних

видах навчальної і позакласної роботи.

Г. М. Чернобельська [359, с.51-52] виокремлює основні засоби розвитку учнів під час вивчення хімії: 1) система курсу хімії, в основі якої лежить

поступовий розвиток	понять;	2) активний характер навчального	процесу;
3) системність знань	учнів;	4) узагальнення як вищий рівень	розумової

діяльності; 5) проблемне навчання; 6) широке використання засобів наочності,

в тому числі хімічного експерименту, комп’ютерної та мультимедійної техніки;

7)	систематичний	контроль	знань;	8) система	хімічних	задач;
9)	диференційований підхід до учнів.
	Ми поділяємо	думки вчених щодо		функцій навчального		хімічного

експерименту. Але, в літературних джерелах не висвітлюється стимулювальна функція експерименту. Оскільки навчальний хімічний експеримент є метод навчання, то він і виконує функцію стимулювання [13, с.110].

28

Таким чином, реалізація функцій навчального хімічного експерименту забезпечує якісне виконання експериментальної частини програми з хімії,

сприяє успішному формуванню практичних умінь і навичок учнів.

Використовуючи в навчальному процесі хімічний експеримент, учитель має знати не тільки його пізнавальне значення, функції, але й класифікацію. Це спричинює потребу дослідити класифікацію навчального хімічного експерименту, його види.

1.4. Класифікація навчального хімічного експерименту

Класифікація навчального хімічного експерименту достатньо висвітлена в методичній літературі [15; 35; 40; 69; 75; 195; 238; 246; 250; 254; 259; 353; 359;

364; 367].

В. Н. Верховський [69, с.8] виокремлював демонстраційні та лабораторні досліди. Цей підхід щодо класифікації шкільного хімічного експерименту

відображений в програмах з хімії [287] та підручниках з хімії

В. Н. Верховського [70; 71].

В. Н. Верховський та А. Д. Смирнов [75, с.10] розрізняють чотири види хімічного навчального експерименту в середній школі: 1) демонстраційні досліди; 2) лабораторні досліди; 3) практичні заняття; 4) тематичні практикуми.

К. Я. Парменов [259, с.126] виокремлює такі види навчального експерименту з хімії: 1) демонстраційний експеримент; 2) лабораторний експеримент учнів, який поділяється на а) фронтальні лабораторні досліди;

б) практичні заняття. Цієї точки зору притримуються Н. М. Буринська [40,

с.103, 122], Г. М. Чернобельська [359, с.73, 83], С. Г. Шаповаленко [364, с.285],

Г. І. Шелінський та А. Д. Смирнов [367, с.44].
	Водночас, Г. І. Шелінський та А. Д. Смирнов [367, с.44] конкретизують
види хімічного		експерименту	в школі:	1. Демонстраційні досліди.
2.	Лабораторні досліди. 3. Практичні заняття. 4. Експеримент змішаного типу.
5.	Експеримент	на позакласних	заняттях.	6. Домашній експеримент та

спостереження. Суть експерименту змішаного типу полягає в тому, що під час використання деяких складних і небезпечних дослідів на столи учнів видають

29

вихідні речовини і кінцеві продукти реакцій, а сам дослід виконується на

демонстраційному столі вчителя [259, с.127].

М. С. Пак [254, с.85] виокремлює декілька типів шкільного хімічного експерименту за їх дидактичним призначенням: 1. Демонстраційний хімічний

експеримент.	2. Лабораторні хімічні	досліди.	3. Лабораторна	робота.
4. Практична	робота. 5. Лабораторний	практикум.	6. Домашній	хімічний

експеримент. 7. Цікавий хімічний експеримент.

Т. С. Назарова, О. А. Грабецький, В. М. Лаврова [246, с.7-8] розрізняють:

1) демонстраційний експеримент; 2) лабораторні досліди; 3) практичні заняття;

4) розв’язування експериментальних задач; 5) практикум; 6) експеримент на факультативних та позакласних заняттях.

В. П. Гаркунов [238, с.101-102] виокремлює такі види шкільного хімічного експерименту: 1) демонстраційний експеримент; 2) лабораторні роботи; 3) практичні заняття; 4) лабораторний практикум.

В. С. Полосін [250, с.127], М. В. Зуєва [182, с.116] класифікують шкільний хімічний експеримент на 1) демонстраційний експеримент;

2) лабораторні досліди; 3) практичні роботи.

Л. О. Цвєтков [353, с.16-19] виділяє такі різновиди навчального хімічного експерименту: демонстраційний, лабораторні досліди, практичні заняття,

експеримент на позакласних заняттях, домашні експериментальні завдання.

Розглядаючи погляди вчених щодо класифікації шкільного хімічного експерименту, звертаємо увагу на розбіжності в термінах «лабораторні досліди» і «лабораторні роботи», «практичні заняття» і «практичні роботи».

На цю особливість звертає увагу і К. Я. Парменов, зазначаючи, що «чіткої термінології щодо видів хімічного шкільного експерименту на даний час ще не визначено. … Ще більший термінологічний різнобій трапляється, якщо співставити той зміст, який вкладають в однакові терміни викладачі різних предметів – фізики, хімії, біології та інші» [259, с.124].

Д. М. Кирюшкін [197, с.110] зазначає, що учнівський експеримент ввійшов в практику навчання хімії в середній школі у вигляді репродукцій тих

30

практичних занять, які проводились у вищій школі. Вони і називались практичними або лабораторно-практичними заняттями.

Отже, використання терміну «практичне заняття», «лабораторно-

практичне заняття» має свої корені у вищій школі [209, с.268].

У підручниках з педагогіки [208, с.132; 263, с. 277; 341, с.131; 342, с.205;

374, с.340] зазначається, що до практичних методів навчання належать лабораторна робота, практична робота.

Найбільш повне визначення методів лабораторна і практична робота, на нашу думку, знаходимо в посібнику П. І. Підкасистого [263, с.272]:

лабораторна робота – це проведення учнями за завданням учителя дослідів або вивчення будь-якого об’єкта чи явища за допомоги спеціального обладнання;

практична робота – це застосування учнями знань на практиці, а саме: уміння користуватися теорією на практиці, оперування об’єктами з метою глибшого їх вивчення.

Проведемо літературне дослідження щодо тлумачення видів шкільного хімічного експерименту.

К. Я. Парменов [257, с.12] зазначає, що експеримент називають демонстраційним, якщо він проводиться в класі (або аудиторії) самим учителем

(або лектором) перед всим складом учнів (слухачів). В. С. Полосін [250, с.127]

конкретизує і уточнює дане визначення: демонстраційний експеримент – експеримент, який виконується безпосередньо вчителем або викликаним для цього учнем, за активної розумової діяльності учнів всього класу.

Як відомо, В. Н. Верховський [69, с.16] в практику навчання хімії запровадив лабораторний урок як основну форму викладання хімії в середній школі. Основним складником лабораторного уроку є короткочасні учнівські досліди, які включались у виступ учителя замість демонстрації. З

огляду на це Д. М. Кирюшкін [197, с.73] зазначає, що уроки, які містили виклад учителя, який переривався на короткий час учнівськими дослідами,

одержали назву «лабораторні уроки», а короткочасні досліди – «лабораторні досліди».