№ 2. Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища.

Проблема розуміння факторів виникнення виховання та етапів його становлення не є новою. Вже у другій половині XІX століття у світовій цивілізації виникло декілька підходів щодо розуміння цього явища. Серед встановлених підходів досить чітко виділяються: біологізаторський, психологічний, релігійний та соціальний (трудовий). Перейдемо до короткого їх аналізу.

Основоположниками біологізаторськогопідходу щодо виникнення виховання є англійський філософ-соціолог Герберт Спенсер і французький етнограф Шарль Летурно (кінець XІX ст.). Доводили, що виховання не є специфічною, характерною особливістю людського суспільства. Виховання є біологічним явищем, властивим всім живим організмам: як хребетним, так і безхребетним.

Психологічнийпідхід обґрунтував у кінці XІX ст. американський історик педагогіки П.Монро. Він визнав відмінність психіки людини від зоопсихіки. Тому позицію Ш.Летурно він піддавав критиці. Разом з тим, П.Монро вважав, що в основі виховання лежить наслідування дітьми дорослих, хочуть цього останні чи не хочуть.

Автором релігійногопідходу до виникнення виховання був німецький історик педагогіки кінця XІXст. Карл Шмідт. За цим твердженням, у вихованні виявляється насамперед творча дія Духа Всемогутнього. У християнстві, як відомо, священною вважається Трійця ( Бог – Отець, Бог – Син і Бог – Дух Святий). Останній і освячує здатність батьків виховувати своїх дітей. За біблейською міфологією, у момент вигнання із Едему (Раю) перших людей – Адама і Єви – Бог-Отець через Святого Духа надав їм здатності до виховання дітей.

Соціологічнийпідхід (трудовий) започаткований у другій половині XІX ст. німецькими соціологами К.Марксом і Ф.Енгельсом. Останній показав, що причиною виникнення виховання була трудова діяльність первісних людей.

В останні роки в новітній українській історико-педагогічній науці поступово утверджується соціокультурнийпідхід до виникнення виховання (А.М.Бойко, О.А.Дубасенюк, І.Д.Звєрєва, Л.Г.Коваль, М.В.Левківський, О.В.Сухомлинська). За цього підходу виховання розглядається як результат накопичення досвіду соціальної, виробничої, мистецької та професійної культури. А головним його завданням стає інтеріоризація цих надбань зростаючою особистістю з тим, щоб забезпечити оптимальну її соціалізацію в суспільстві.

№3. Виховання у первісному суспільстві

Людство існує на Землі — за розрахунками вчених — близько мільйона років. І лише 4-5 тисячоліть тому в деяких місцях земної кулі окремі людські спільноти стали вступати в так звану епоху цивілізації, створюючи класовий устрій і державу. Період від створення людини до створення держави називається первіснообщинним чи періодом докласового суспільства.

Первісна епоха.

Основу первіснообщинного ладу складає суспільна власність на засоби виробництва. Низький рівень розвитку продуктивних сил та їх характер поряд із загальними умовами життя людини в цю епоху обумовлює необхідність спільної праці, а вона відповідно вела до колективної власності на продукти виробництва і до зрівняльного розподілу. Не існувало в цю епоху ні соціальної нерівності, ні майнової диференціації, ні експлуатації людини людиною.

Виділяються такі періоди первісного суспільства:

а) період первісного стада;

б) родовий лад (матріархат; патріархат);

в) період військової демократії.

Період первісного стада.

В первісному стаді виховання в сучасному розумінні ще не було.Процес присвоєння готових продуктів природи, вимагаючи, правда, великої затрати сил первісної людини, надзвичайно простий.Досвід дорослих настільки ще малий, що легко переймається дітьми через наслідування.Спонукувана голодом, дитина руками або палкою вириває коріння, збирає плоди, як і інші, старші, діти та жінки. Мати брала дитину з собою, і як тільки дитина починала бігати, вона наслідувала дорослих, засвоюючи їх примітивну мову, навчаючись разом з ними знаходити поживу (слимаки, плоди, горіхи, падло). Через безпосередню участь у полюванні і рибальстві діти здобували потрібні їм для життя навички і уміння. Беручи безпосередню участь в усіх видах діяльності дорослих, діти поступово вростали в суспільство. Виховання здійснювалосьв процесі трудової діяльності шляхом наслідування.