Родовий лад

Слово «воспитание» з давньоруської мови, має корінь «питать» ( годувати) і префікс «вос», що означає ріст вгору. Дитинство дітей обох статей протікало в одних і тих же умовах: хлопчики і дівчатка жили на половині своїх матерів, ходили з ними збирати рослинну їжу, а у вільний час грали у спільні ігри. Коли їм виповнювалось 10-12 років (тобто починався період статевого дозрівання), вони розділялись: дівчата-підлітки йшли в стан жінок, а хлопці — в стан неодружених чоловіків і вдівців.

Дівчат і хлопців виховували старці.З цього моменту починалось їх роздільне життя і виховання.

Мета виховання: діти мають стати повноцінними членами цієї культури, частиною якої були батьки; бути образом-дзеркалом старших; продовжувати культуру за існуючим зразком.

Виховання в первісному суспільстві носить суспільний характер і разом з тим залишає значне місце самостійності дитини. Воно, з одного боку, має дуже м'який характер, і відсталі племена майженіколи дітей не б'ють, з другого боку, воно набирає дуже суворих форм. З раннього віку діти, особливо хлопчики, стають в значній мірі самостійними: з 3-4 років починають полювати, ставлять капкани на птахів, вміють керувати човном, в 6-8 років ловлять рибу, полюють, проявляючи при цьому чудову витримку і винахідливість (лежачи на спині, на долоні руки тримають годинами кілька зерен, доки не прилетить птах, щоб в той момент затиснути його в руці). В 8-9 років дівчинка починала шити, доїти, тобто робити майже все, що робить жінка в господарстві. До 13-14 років більшість юнаків ставали самостійними мисливцями, які не боялися виступити навіть проти великого звіра(трудове виховання).

Правила поведінки подавалися у численних обмеженнях і заборонах (табу).

Коли підростаюча людина досягала певного віку, набувала життєвого досвіду і трудових навичок, то переходила в групу повноцінних трудівників. Такий перехід з часом у багатьох племен супроводжувався посвяченням підлітка у повноцінні члени роду. Юнак чи дівчина, які повинні були стати повноправним членом роду, піддавалися спеціальному обряду — ініціації (своєрідна церемонія посвячення, екзамен на зрілість).

На останніх етапах розвитку матріархатуз'явились«будинки молоді»— перші заклади для життя і виховання підростаючих людей, окремі для хлопчиків і для дівчат. Будинки молоді — це перші виховні заклади в історії людства, в яких працювалиперші вихователі,

Подальший розвиток продуктивних сил приводить до нової організації родового суспільства — патріархату.На стадії патріархальної родової общини виникланеобхідність в більш організованому вихованні:родова община доручала виховання підростаючого покоління найбільш досвідченим,спеціально виділеним людям. Здійснення виховання особливими людьми, виділеними родовою общиною, розширення і ускладнення його змісту і програми випробувань, якими воно завершувалося, — все це свідчило про те, що в умовах родового ладу виховання почало виділятися як особлива форма суспільної діяльності.

№4.

Найдревнішими у людській цивілізації вважаються піктографічні школи ( від гр. pіctos – писаний фарбою, мальований і gramma – пишу; мальоване письмо ). Ці школи виникли за 7 тис. років до н.е. на території нинішньої Мексики. У той час там проживали племена інків та майя. Тому у деяких історичних дослідженнях цей період називають культурою майя.

Неминучим наслідком появи регулярного додаткового продукту і приватної власності було виникнення соціально-економічної диференціації. Багатства і привілеї знаті вимагали охорони від зазіхання з боку бідних і рабів — виникає держава.

Перші держави виникли на Стародавньому Сході (рабовласницькі деспотії) в басейнах великих рік: Шумерія, Вавілонія, Асірія — в долині Тігра і Єфрата, Єгипет — на берегах Нілу, Індія -- в басейні Інда і Ганга, Китай — на ріках Янцзи і Хуанхе. Основними функціями держав були: збирання податків; створення постійного війська; організація суспільних робіт: будівництво храмів, пірамід, каналів; підготовка чиновників і жерців тощо.

Виховання в державі Шумерів (шумери зVтисячоліття до н.е. жили в південній Месопотамії, в кінціIIтисячоліття до н.е. вони злились з вавілонянами і асірійцями і припинили своє самостійне існування).

У середині III тисячоліття до н.е. у шумерів образне чи піктографічне письмо перетворюється вієрогліфічне (від грецьк. Иегоз — священний і діірпо — вирізаю, вирізаний на камені священний знак), у якому фіксовані знаки означали окремі слова чи, як в наших сучасних ребусах, їх важливі склади. Дещо пізніше воно поступається місцемієратичному письму(Єгипет, Шумерія, Вавілон, Ассірія, Аккадія, Індія тощо). Воно нагадує нинішнє арабське письмо.

З появою письма з метою підготовки писців виникають школи. Завданням першої в історії людства школи стала передача учням того рівня наукових знань, якого зміг досягти народ на перших ступенях розвитку цивілізації (з ботаніки, зоології, географії і мінералогії, математики, граматики, літератури), і не лише передача, а й прагнення навчити і виховати покоління, яке в майбутньому вдосконалить ці знання і буде сприяти їх засвоєнню наступними поколіннями.

Приблизно у ІV тисячолітті до н.е. відбулося об’єднання невеличких держав на берегах річки Ніл. Так виникає рабовласницька держава Єгипетна чолі з фараоном. Саме у цей період і з’являються два типи шкіл:школи жерців(їх називали школами каліграфічного письма) та школи писців (школи ієратичного письма).

Загалом в школах жерцівнавчалися хлопчики із жрецьких родин. Кількість учнів становила не більше 10. Вони вивчали ієрогліфи (читання), письмо, рахунок, арифметику, астрономію, астрологію, давньоєгипетський релігійний культ. Школи ці влаштовувалися при храмах і називалисярамессеум. Термін навчання сягав до десяти років, оскільки надто складно давалося оволодіння магією, чаклунством, народною медициною, а також навичками зображення ієрогліфів. Всіма цими знаннями, уміннями володіли жерці, що становили пануючу касту у Єгипті. Оволодіння грамотою, науками набувало тут кастового й релігійного характеру.

Однак потреби господарського, суспільного життя, управління державою спонукали до створення у ІІІ-му тисячолітті шкіл писців. Саме у цих закладах готували майбутніх державних чиновників Єгипту. У зв'язку з існуванням розвинутого бюрократичного апарату при палаці фараона, а потім і при храмах, з'явилися школи писців, в яких навчалися хлопчики з 5 до 16 років, причому, починаючи з 12 років, вони паралельно працювали в канцеляріях, виконували обов'язки писців (скрибів).

Виховання в Стародавній Індії(III тис. до н.е.) В Індії, з її кастовою системою та культурою і сильним впливом релігії, виховання носило кастовий характер. Індійську культуру оформили брахмани — найвища священна каста; тільки вони могли мати відповідне виховання, і як" свита каста, що служить богу, мали магічне, таємне життя. Вони присвячували своє життя вивченню святих книг — «Веди»,^;які є джерелом індійської культури. Це привело до раннього розвитку мовних та літературних студій, бо мова цих книг (санскрит) та їх алегоричний зміст вимагали значних коментарів.

Навчання дітей вищої касти відбувалося у школі брахманів (жерців).З приходом до школи відбувався акт прийняття дитини до релігійної спільноти і відбувався акт опоясування святим шнуром

Виховання нижчих каст — шляхетської, військової — здійснювалося в школах кшатріїв і охоплювало науку володіння зброєю, їзду верхи, гімнастичні вправи, а також математику, поезію, музику, етику і танці.

Плати за навчання не було. Батьки дарували вчителю подарунки.

Найнижчі касти не одержували подібного виховання.

У Древньому Китаїперші навчальні заклади з’явилися на початку періоду Шань-Інь (1766 р. до н.е.). У ці часи школи мали назви: Сян, Сюй, Сюе. Зміст навчання у школах древнього Китаю передбачав оволодіння такими знаннями: мистецтвом “Лю-і”, етикетом, письмом, лічбою, музикою, стрільбою з лука, керуванням колісницею. Загалом, навчалися у школах понад 15 років. Лише біля 10 років хлопчики витрачали для того, щоб навчитися читати й писати ієрогліфи (потрібно було завчити 3–4 тисячі знаків ). Методи навчання: запам'ятовування, наслідування, обмеження свободи та ініціативи. Навчання вимагало від учнів великої старанності. У школах панувала сувора дисципліна, застосовувались фізичні покарання.

5