9.Відносні величини, їх види і форми вираження?

Відносна величина – це узагальнюючий показник, який характеризує кількісне співвідношення двох порівнюваних величин. Порівнюватися мо­жуть або абсолютні, або відносні, або середні величини. Найчастіше в пра­вовій статистиці порівнюють абсолютні величини. При проведенні порів­няння (обчислення відносної величини) середніх або відносних величин слід обов`язково перевірити їх та впевнитися в тому, що їх обчислювали за однаковою методикою, а якщо це не так, то їх порівнювати не можна.

Поняття відносної величини якраз підкреслює те, що її ми завжди одер­жуємо в результаті ділення однієї величини на іншу. При обчисленні відно­сних величин одна із порівнюваних величин (знаменник дробу) має назву ос­нови або бази порівняння. Чисельник дробу – це величина, яка порівнюється. Результат ділення показує, яка частина однієї величини входить до складу ін­шої, або в скільки разів одна величина більше за іншу, або яке співвідношен­ня між ними.

Основними формами вираження відносних величин є цілі і дробові числа коефіцієнти і проценти, промілле. Цілі та дробові числа показують, у скільки разів одна величина більша від другої прийнятої за базу порівняння, або яку частину її становить. Коефіцієнти і відсотки - найбільш зручна і легко зрозуміла форма вираження відносних величин, тобто відношення чисел, при яких базисне число приймають за одиницю або за 100. Промілле (0/00) обчислюють, якщо базисну величину приймають не за 100, а за 1000. В промілле виражають коефіцієнти народжуваності, природного приросту населення, показники, що характеризують рівень охорони здоров’я освіти і т.д. Розрізняють такі види відносних величин: 1) динаміки; 2) виконання плану; 3) планового завдання; 4) структури; 5) інтенсивності; 6) координації; 7) порівняння. Найбільш поширеними є відносні величини динаміки (темпи росту) одержані шляхом рівняння абсолютних або середніх величин порівнюваного періоду (поточного або звітнього ) з аналітичними показниками базисного.

10.Поняття середня величина і умови її використання?

Варіація тієї чи іншої ознаки, притаманної елементам статистичної сукупності, формується під впливом багатьох факторів.

Певна частина цих факторів є визначальною, тобто саме ці фактори формують типовий рівень ознаки. Інша частина факторів – випадкові, нехарактерні для всієї сукупності, але вони теж впливають на рівень ознаки окремих елементів сукупності.

Середня величина в статистиці – це узагальнюючий показник, що характеризує типовий рівень варіюючої ознаки в якісно однорідній сукупності.

При вивченні будь-якої статистичної сукупності центральною проблемою є визначення узагальнюючих характеристик і вивчення з їх допомогою закономірностей розподілу. Саме такою узагальнюючою характеристикою і є середня величина.

Характерними рисами середньої як показника є те, що вона є характеристика типова, узагальнююча і водночас абстрактна (значення середньої може не співпасти з жодним індивідуальним значенням показника).

Не дивлячись на те, що вона абстрактна, середня характеризує рівень ознаки в конкретних умовах місця і часу.

Умовами наукового застосування середніх величин в соціально-економічному аналізі слід вважати такі:

· якісно однорідна сукупність;

· наявність достатньо  великої чисельності  елементів  сукупності;

· поєднання методу середніх з методом групувань, що дозволяє виділити якісно однорідні групи.

Основні напрями використання середніх в соціально-економічному аналізі такі:

1) характеристика  типового рівня масових суспільних явищ;

2) здійснення порівняльного аналізу;

3) вимірювання взаємозв’язків між явищами;

4) вивчення тенденцій розвитку явищ;

5) вибіркове спостереження.