Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З.Ґжицького

Кафедра мікробіології та вірусології

Спеціальність 6.051301 "Біотехнологія"

Джавала Олена Ігорівна

Студентка II курсу 2 п/г

Мікрофлора води та її методи дослідження

Курсова робота

Допущена до захисту

Завідувач кафедри

мікробіології та вірусології

….…………………………

доцент В.І. Семанюк

Керівниккурсовоїроботи

канд. біол. наук, доцент В.І. Семанюк

Студентка О.І. Джавала

ЛЬВІВ – 2015

Зміст

1.Вступ……………………………………………………………………..3c.

2.Мікрофлора води……………………………………………………….4c.

3.Сучасні методи знезараження питної води……………………………5-9c.

4.Очищення та підготовка води………………………………………….10-12c.

5.Методи очищення стічних вод…………………………………………13-15c.

6.Екологічна класифікація водних організмів………………………….16c.

61.Мікроорганізми водних екосистем………………………………..16-17c.

7.Мікрофлора водойм…………………………………………………….18-22c.

7.1.Сапробність………………………………………………………….21-22c.

8.Мікробне число(колі титр,колі індекс )………………………………..23-24c.

9.Висновки…………………………………………………………………..25c.

10.Список використаної літератури………………………………………26c.

Вступ

Мікрофлора — сукупність мікроорганізмів, що містяться в певному більш-менш однорідному середовищі (ґрунт, повітря, організм людини, певні харчові продукти тощо). До складу мікрофлори можуть входити різні групи мікроорганізмів – бактерії, мікроскопічні гриби, актиноміцети, мікроскопічні водорості, найпростіші.

Вода - є природним місцем існування багатьох мікробів. Основна маса мікробів надходить з грунту. Кількість мікробів у 1 мл води залежить від наявності в ній поживних речовин. Чим вода сильніше забруднена органічними залишками, тим більше в ній мікробів.Вода¬ постійний елемент середовища всіх організмів і відіграє в їх житті різнобічну роль

У грунтових водах ,озерах ,річках ,морях,океанах та інших водоймах завжди міститься значна кількість мікроорганізмів. Більшість з них потрапляє у воду з грунту та повітря. Особливий вплив на мікрофлору води (як і на мікробіотугрунту) справляють антропогенні,або фактори людської культури. Прісноводні екосистеми з питною водою є внутрішніми (континентальними)водоймами ,що утворені проточними і стоячими водами.

Актуальність теми полягає в тому, що патогенні мікроорганізми, які знаходяться в організмі хворих або носіїв, потрапляють в навколишнє середовище, що робить його факторомпередачі інфекції.

Цілі вивчення теми:

1.Зрозуміти,що собою представляє мікрофлора води. Вміти проводити бактеріологічне та вірусологічне дослідження води.

2.Дослідити різні методи очистки води.

Мікрофлора води

Вода є природним місцем існування багатьох мікробів. Основна маса мікробів надходить з грунту. Кількість мікробів у 1 мл води залежить від наявності в ній поживних речовин. Чим вода сильніше забруднена органічними залишками, тим більше в ній мікробів. Найбільш чистими є води глибоких артезіанських свердловин, а також джерельні води. Зазвичай вони не містять мікробів. Особливо багаті мікробами відкриті водойми та річки. Найбільша кількість мікробів у них знаходиться в поверхневих шарах (в шарі 10 см від поверхні води) прибережних зон. З віддаленням від берега і збільшенням глибини кількість мікробів зменшується. У чистій воді знаходиться 100 - 200 мікробних клітин в 1 мл, а в забрудненій - 100 - 300 тис. і більше.

Річки в районах міст часто є природними приймачами стоків господарських і фекальних нечистот, тому в межах населених пунктів різко збільшується кількість мікробів. Але в міру видалення річки від міста число мікробів поступово зменшується, і через 3-4 десятка кілометрів знову наближається до вихідної величини. Це самоочищення води залежить від ряду факторів: механічне осадження мікробних тіл, зменшення у воді поживних речовин, засвоюваних мікробами, дія прямих променів сонця, пожирання бактерій найпростішими та ін.

Патогенні мікроби потрапляють у річки та водойми зі стічними водами. Збудники таких кишкових інфекцій, як черевний тиф, паратифи, дизентерія, холера та ін, можуть зберігатися у воді тривалий час. У цьому випадку вода стає джерелом інфекційних захворювань.

Особливо небезпечне потрапляння хвороботворних мікробів у водопровідну мережу. Тому за станом водойм і подається з них водопровідної води встановлений санітарно-бактеріологічний контроль.

Сучасні методи знезараження питної води

Серед багатьох галузей сучасної техніки, вкладених у підвищення рівень життя людей, благоустрою населених місць й розвитку промисловості, водопостачання займає велика й чільне місце. Адже вода – це неодмінна частина всіх живих організмів, життєдіяльність яких без води неможлива. Для нормальної течії фізіологічних процесів в людини й у створенні сприятливих умов життя людей дуже важливо гігієнічне значення води. Нині забезпечення населення водою високої якості стало справжньої проблемою.

Проблема питного водопостачання зачіпає чимало сторін життя людського суспільства, протягом всієї історії його існування. Нині проблема соціальна, політична, медична, географічна, і навіть інженерна ні економічна. На питні і побутові потреби, комунальних об'єктів, лікувально-профілактичних установ, і навіть на технологічні потреби підприємств харчової промисловості витрачається близько 5-6% загального водоспоживання. Технічно забезпечити подачу такої кількості води неважко, але потреби мають задовольнятися водою певної якості, так званої питної води.

Питна вода – це вода, відповідальна за своєю якістю у природній змозі або після обробки (очищення, знезараження) встановленим нормативним вимогам, і призначена для питних і побутових потреб людини. Найвища вимога до якості питної води: бути безпечною в епідемічному і радіаційному відношенні, бути нешкідливою за хімічним складом, мати сприятливі органолептичні властивості. Для задоволення цих вимог щодо часу використовується ціле пасмо заходів з підготовки питної води.

Звісно, у річках та інших водоймах відбувається природний процес самоочищення води. Але він протікає надто повільно. Ріки віддавна не справляються зі скидами стічних вод та іншими джерелами забруднення. Адже рівень бактерицидного впливу на стічних водах часто стає більше норми в тисячі і мільйони раз.Стоки потрапляють у річки йозера, а більшість міських водоканалів беруть воду саме їх. Отже, обов'язковими процесами підготовкою питної води є якісна очищення і знезаражування стічні води.

Обеззараженняводи називається процес знищення що є там мікроорганізмів. У процесі первинного очищення вод затримуються до 98% бактерій. Але навіть серед решти бактерій, і навіть серед вірусів можуть бути патогенні (хвороботворні) мікроби, знищення яких потрібна спеціальна обробка води – її знезаражування.

При повному очищенні поверхневих вод знезаражування потрібно завжди. Але практичне використання для пиття і підземних, і поверхневих вод практично завжди без знезараження неможливо.

1. Гігієнічні завдання знезараження питної води

Вода природних джерел питного водопостачання, зазвичай, відповідає гігієнічним вимогам до питної води і вимагає перед подачею населенню підготовки — очищення, знезараження.

Очищення води, куди входять її очищення і знебарвлення , є першим етапом підготовки питної води. Через війну її із води видаляються зважені речовини, яйця гельмінтів і значної частини мікроорганізмів. Але певну частину патогенних бактерій і вірусів проникає через очисні спорудження та міститься у фільтрованій воді. До сформування надійного і керованого бар'єра по дорозі можливої передачі з водою кишкових інфекцій та інших щонайменше небезпечних хвороб застосовується її знезаражування, тобто, знищення живих патогенних мікроорганізмів – бактерій і вірусів. Адже саме мікробіологічні забруднення води займають перше місце оцінці ступеня ризику здоров'ю людини. Сьогодні доведено, що створює небезпеку захворювань від присутніх у питній воді хвороботворних мікроорганізмів в тисячі разів вище, аніж за забруднення води хімічними сполуками різної природи. Тому знезаражування до меж, відповідальних встановленим гігієнічним нормативам, є обов'язковою умовою отримання води питної якості.

У практиці комунального водопостачання використовуютьреагентні (хлорування,озонування, вплив препаратами срібла),безреагентні(ультрафіолетові промені, вплив імпульсними електричними розрядами, гамма-променями та інших) і комбіновані методи знезараження води. У першому випадку належний ефект досягається внесенням в воду біологічно активних хімічних сполук.Безреагентні методи знезараження розуміють обробку води фізичними впливами. На комбінованих методах використовують одночасно хімічний та фізичний вплив.

При виборі методу знезараження треба враховувати небезпеку обману здоров'я залишкових кількостей біологічно активних речовин, що застосовуються знезараження чи які виникають у процесі знезараження, можливість зміни фізико-хімічних властивостей води (наприклад, освіту вільних радикалів). Важливими характеристиками методу знезараження є також наявність його ефективність у відношенні різних видівмікронаселення води, залежність ефекту та умовами середовища.

При хімічних засобах знезараження питної води задля досягнення стійкогознезаражувального ефекту необхідно вірно знайти дозу яку вводимо реагенту й забезпечити достатню тривалість його контакту із жовтою водою. Доза реагенту визначається пробним знезараженням чи розрахунковими методами. Задля підтримки необхідного ефекту при хімічних засобах знезараження питної води доза реагенту розраховується з головою (залишковий хлор, залишковий озон), гарантує знищення мікроорганізмів, які у воду кілька днів після знезараження.

При фізичних засобах необхідно підвести до одиниці обсягу води задану кількість енергії, обумовлену як твір інтенсивності впливу (потужності випромінювання) тимчасового контакту.

Є й решта обмежень використання того чи іншого методу знезараження води. Цими обмеженнями, і навіть на достоїнствах і недоліках методів знезараження ми докладно зупинимося нижче.

2.Реагентні (хімічні) методи знезараження питної води

2.1Хлорування

Найпоширеніший і перевірений спосіб дезінфекції води – первинне хлорування. Нині цим методом знезаражується 98,6 % води. Причина цього в підвищеній ефективності знезараження води та економічності технологічного процесу, порівняно коїться з іншими існуючими способами. Хлорування дозволяє як очистити воду небажаних органічних і біологічних домішок, а й цілком видалити розчинені солі заліза і марганцю. Інше найважливіша перевага цього способу – його спроможність забезпечити мікробіологічну безпеку води у її транспортуванні користувачеві завдяки ефекту післядії.Суттєвий недолік хлорування – присутність у обробленою воді вільного хлору, що погіршує її органолептичні властивості і що є причиною освіти побічнихгалогеновміснихсполук (ГСС).Більша частинаГСС становлять тригалометан ТГМ) – хлороформ,дихлорбромметан,дибромхлорметанібромоформ. Їх освіту зумовлено взаємодією сполук активного хлору з органічними речовинами природного походження. Цей процес відбувається розтягнуте за часом за кілька десятків годин, а кількість які виникаютьТГМ за інших рівних умов то більше вписувалося, що стоїть рН води. Для усунення домішок потрібно доочищення води на вугільних фільтрах. Нині гранично припустимі концентрації для речовин, є побічними продуктами хлорування, прописані у різних розвинених країнах у межах від 0,06 до 0,2 мг/л і відповідають сучасним науковим уявленням про рівень їх на небезпеку здоров'ю.

Для хлорування води використовуються такі речовини як власне хлор (рідкий чи газоподібний), діоксид хлору та іншіхлоровмісні речовини.

3. Фізичні методи знезараження питної води

3.1. Кип’ятіння

З фізичних способів знезараження води найпоширенішим і був надійним (зокрема, за домашніх умов) є кип'ятіння.

При кип'ятінні відбувається знищення більшості бактерій, вірусів, бактеріофагів, антибіотиків та інших біологічних об'єктів, які найчастіше зберігають у відкритих водо джерелах , та й у системах центрального водопостачання.

З іншого боку, під час кипіння води видаляються розчинені у ній гази і зменшується жорсткість. Смакові якості води під час кипіння змінюються мало. Щоправда для надійної дезінфекції рекомендується кип'ятити води протягом 15 - 20 хвилин,т.к. при короткочасному кип'ятінні деякі мікроорганізми, їх суперечки, яйця гельмінтів можуть зберегти життєздатність (якщо мікроорганізми адсорбовані на твердих частинках). Проте застосування кип'ятіння в промислових масштабах, ясна річ, неможливо через високу вартість методу.