Висновки:
Вода є природним і досить сприятливим середовищем для існування багатьох мікроорганізмів . Мікроорганізми потрапляють у водоймища з різними стоками з поверхні грунту, повітря. Джерелом бактеріального забруднення водоймищ є стічні води населених пунктів і промислових підприємств,забруднені побутовими і виробничими відходами ,дощові води,викиди суден,трупи загиблих тварин та ін.
Вода- постійний елемент середовища всіх організмів і відіграє в їх житті різнобічну роль. Вона є не тільки розчинником чи транспортним засобом поживних речовин ,але й структурним елементом цитоплазми клітин,від вмісту якого залежить їх колоїдні властивості
В цій курсовій роботі ми ознайомились з різними методами дослідження води.
Дізналися,що з метою поліпшення якості води за бактеріологічними показниками проводять її знезаражування. На сьогодні найбільш розповсюдженими методами є :
Хлорування-найпоширеніший і перевірений спосіб дезінфекції води – первинне хлорування. Нині цим методом знезаражується 98,6 % води.
Озування-перевага озону над іншими дезінфектантами залежить від властивих йому дезінфікуючих і окисних властивостей, обумовлених виділенням за хорошого контакту з органічними об'єктами активного атомарного кисню, руйнівні ферментні системи мікробних клітин та що окисляє деякі сполуки, які дають воді неприємного запаху
Опромінення ультрафіолетовими променями_обробка УФ-випромінюванням- перспективний промисловий спосіб дезінфекції води. У цьому застосовується світ із довжиною хвиль 254 нм ,яку називають бактерицидною.
Список використаної літератури:
1.Мікробілогія,Львів 2008,Р.Й.Кравців,О.Я.Захарів,В.І.Семанюк,І.Б.Турко.
2.Основи імунології та вірусології,2002 рік;
3.Л.В. Баль-Прилипко – Підручник – К., 2010 – 469 с.
4. Яковлєв С.В, Воронов Ю.В.Водоотведение очищення стічні води / Підручник для вузів: - М.:АСВ, 2002 - 704 з.
5..Водоснабжение. Проектування систем і водоканалізаційних споруд: У 3-х т. – Т. 2. Очищення і кондиціювання природних вод /Научно-методическое керівництво і загальна редакторадокт.техн. наук, проф. Журби М.Г.Вологда-Москва:ВоГТУ, 2001. – 324 з.
6.Большой практикум по микробиологии. Под ред. Г. Л. Селибера. — М.: Высшая школа, 1962. С. 492.
7.Тимаков В. Д. Микробиология. — М.: Медицина, 1973. — 432.
8.Технічна енциклопедія