Ампіцилін

Склад: кожен флакон містить ампіцилін- натрій Брит. Ф, еквівалентний ампіциліну 0,5 г або 1,0 г.

Показання для застосування.Ампіцилін показаний для лікування інфекцій, викликаних чутливими штамами мікробів, таких як:

інфекції сечостатевої системи, включаючи гонорею, а також викликаніE.coli, P.mirabilis, Еnterococci, Shigella, S.typhosa та інші Salmonellaе, щоне продукують пеніцилін азу N.gonorrhoeae; інфекції дихальних шляхів, викликані не продукуючими пеніцилін азуH.influenzae та стафілококами, стрептококами, включаючи Streptococcuspneumoniae та Рneumococci, стрептококовий фарингіт, викликаний бета-гемолітичними стрептококами групи А, стрептококова пневмонія, викликана Strp.pneumoniae, бронхіт, викликаний Haemophilus influenzae, синусит, викликаний бета-гемолітичними стрептококами групи А та Strp. Pneumoniae; інфекції шлунково-кишкового тракту, викликані Shigella, S.typhosa,Salmonella, E.coli, P.mirabilis та ентерококами; отит, викликаний Strp. Pneumoniae, бета-гемолітичними стрептококами групи А та Haemophilus influenzae; інфекції шкіри та м’яких тканин, викликані бета-гемолітичними стрептококами групи А або коагулазо-позитивними стафілококами (чутливими до пеніциліну); санація носіїв тифу, що переносять Salmonella typhi та paratyphi; менінгіт, викликаний Neisseria meningitidіs.

Спосіб застосування та дози.Ампіцилін має гнучку систему дозування залежно від тяжкості захворювання, локалізації збудника та шляху введення. Середня доза: дорослим – від 250 мг до 500 мг кожні 6 годинвнутрішньом’язово або внутрішньо венно. Дітям – залежно від віку, тяжкості татипу інфекцій – від 50 до 100 мг на кг маси тіла на добу в 4-х розподілених рівних дозах внутрішньом’язово або внутрішньо венно. Від 150 до 200 мг на кгмаси тіла на добу при важких інфекціях.

Від 200 до 300 мг на кг маси тіла на добу при менінгіті. Максимальна добова доза для дітей становить 400 мг на кг маси тіла. Тривалість курсу лікування – 7 – 14 днів. Для приготування розчину для внутрішньом’язовоговведення до порошку у флаконі додають 2 мл води для ін′ єкцій. Длявнутрішньо венного струминного введення разову дозу препарату (але не більше 2г) розчиняють у 5 – 10 мл води для ін′ єкцій або 0,9% розчину натрію хлориду та вводять внутрішньо венно повільно.

Побічна дія. З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, стоматит, нудота, блювання, ентероколіт, псевдомембранозний коліт та діарея. Реакції гіпер чутливості: еритематозна свербляча шкірна висипка, свербіж, кропив’янка, різні види еритеми та іноді дерматит. Анафілаксія вважається найсерйознішою реакцією та, як правило спостерігається при застосуванні парентеральних доз препарату. Кропив’янка, інші типи шкірної висипки та анафілактичні реакції можуть бути проконтрольовані за допомогоюантигістамінних заходів або, у разі необхідності, за допомогою системних кортикостероїдів. Коли спостерігаються такі реакції, слід припинити терапіюампіциліном, за винятком тих випадків, коли є загроза для життя та інфекція піддається лікуванню виключно цим препаратом. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування епінефрену, інгаляцій кисню, внутрішньо веннихстероїдів, штучного дихання, включаючи інтубацію. З боку печінки: можливе збільшення активності трансаміназ крові. З боку кровоносної та лімфатичної системи: анемія, тромбоцит опенія, пурпура, зозинофілія, лейкопенія та агрунолоцитоз.

Протипоказання.Гіпер чутливість до пеніциліні в та інших бета-лактамних антибіотиків. Інфекційний мононуклеоз та лімфолейкоз. Не слід використовувати ампіцилін, коли відомо, що етіологічний агент є резистентним до ампіциліну.

Передозування.При передозуванні збільшуються прояви симптомів побічних ефектів та загальна інтоксикація. Лікування – симптоматичне. Гемодіаліз. Перитонеальнийдіаліз неефективний.