Гангліошт шийних симпатичних вузлів

ЕтіологіяОсновними етіологічними чинниками, які призводять до розвитку цього захворювання, є хронічні інфекції.

Клініка. Захворювання характеризується наявністю тріади:

1. виражених больових пароксизмів симпаталгічного характеру (печіння, яке хворі порівнюють з опіком, дією електричного струму, окропу). Частіше біль поширюється на всю відповідну половину тіла, що пояснюється втягненням до патологічного процесу всього симпатичного ланцюжка. Пароксизми тривають від кількох хвилин до 4 — 5 год. Провокуються переохолодженням, перевтомою, стресовими ситуаціями;

2. регіонарних вегетативних порушень (зниження темпера­ тури шкіри, потовиділення, слиновиділення, гіперпігментація шкіри, синдром Бернара — Горнера: гіперемія та набряк м'яких тканин відповідної половини обличчя, закладення та сухість половини носа, гіпотрофія тканин обличчя, наявність на боці ураження більшої кількості зморшок, підвищення інтенсивності кольору райдужної оболонки ока біля зіничного краю, птоз пові­ ки, міоз, енофтальм або синдром Пюрфюр-дю Пті (екзофтальм, мідріаз);

3. трофічні зміни у тканинах (інколи виявляються тільки під час електроміографічного дослідження).

Діагностика. Під час дослідження неврологічного статусу інколи виявляється анізорефлексія (на боці ураження підвищені сухожилкові рефлекси). Виявляється біль під час пальпації точок виходу всіх трьох гілок трійчастого нерва, потиличного нерва, проекційних точок симпатичних вузлів шиї.

Можуть виявлятися різні порушення чутливості, але встановити тип частіше не вдається.

Якщо під час больового нападу вдається провести реоенце-фалографічне дослідження, то на боці ураження виявляють підви­щення тонусу судин головного мозку.

Лікування. У гострий період використовують анальгетики, нестероїдні протизапальні препарати, якщо є показання, — антибіотики.

Для підвищення знеболювального ефекту застосовують транк­вілізатори (реланіум, феназепам).

Можна використовувати препарати кальцію (кальцію глюконат, кальцію хлорид) з метою десенсибілізації.

За наявності вегетативних змін призначають піроксан (фенгол-амін) по 0,025 г 3 рази на день, якщо є набряк, — ескузан по 15 крапель 3 рази на день, еуфіліну 2,4 % розчину — 10 мл внутріш­ньовенно, діакарб.

Якщо у хворого спостерігаються трофічні зміни, використову­ють біогенні стимулятори (алое, ФіБС, плазмол), розсмоктувальні препарати (лідазу), вітаміни (тіамін, ціанокобаламін, токоферол), анаболічні стероїди (неробол, ретаболіл по 2 мл 1 раз на тиждень).

Для знеболювання використовують аплікації 25 — ЗО % розчину димексиду з 10 — 20 % розчином новокаїну на проекцію шийних симпатичних вузлів.

З електропроцедур можна призначати електрофорез новокаїну, нестероїдних протизапальних препаратів, йодиду калію на проек­цію шийних симпатичних вузлів, синусоїдальні модульовані струми, діадинамотерапію.

Міофасціальний больовий дисфункцюнальний синдром

Дуже часто лицевий біль пов'язаний з патологією щелепно-м'язової системи або з наявністю міофасціального больового синдрому.

ЕтіологіяМ'язове напруження, що виникає внаслідок пору­шення прикусу, психоемоційного стресу, травм або інших станів, які порушують нейром'язові механізми рухів нижньої щелепи, зумовлює надмірне перевантаження м'язових волокон у деяких ділянках м'язів, що призводить до їх ушкодження, внаслідок чого саркоплазматичний ретикулум втрачає можливість виводити іони кальцію. Таким чином у цій ділянці м'яза підтримується локальний спазм, порушується метаболізм, що і замикає порочне коло.

У більшості випадків захворювання має доброякісний характер. Але якщо воно триває довго, то у м'язах виникають вогнища фіброзу, порушується структура зубів, відбуваються органічні зміни у скронево-нижньощелепному суглобі. У зв'язку з цим у хворих спостерігається тривалий біль, який не піддається ніяким засобам лікування.

Клініка. Для міофасціального больового синдрому характерна поява хрусту в скронево-нижньощелепному суглобі, надмірна або обмежена його рухомість, зигзагоподібний рух нижньої щелепи, виникнення болю у жувальних м'язах, а також наявність у м'язах та фасціях під час пальпації ділянок, які генерують біль.

Частіше біль виникає під час навантаження на м'язи обличчя: розмови, їди, сміху, позіхання.

Діагностика. Обстеження складається із зовнішнього огляду пацієнта (вираз обличчя, наявність та локалізація деформацій, патологія прикусу), пальпації (головки нижньої щелепи у спокої та під час відкривання рота, жувальних м'язів з виявленням локалізації тригерних ділянок), додаткових методів дослідження (рентгенографії суглоба, томографії, ортопантомографії, електроміографії), пункції суглобової порожнини.

Треба пам'ятати, що міофасціальний больовий синдром виникає частіше у жінок клімактеричного віку, а також у людей з неурівноваженою психікою без яких-небудь змін у суглобі, тому під час огляду потрібно уважно стежити за поведінкою пацієнта.

Лікування повинно проводитися разом з ортопедом-стомато-логом з метою раціонального протезування, проводиться також міогімнастика під наглядом лікаря ЛФК.

Разом з цим застосовують симптоматичне лікування. Для знебо­лювання використовують нестероїдні протизапальні препарати: індометацин або вольтарен у таблетках по 0,025 г 2 рази на день, а також у вигляді мазі на суглоб; месулід — по 100 мг 2 рази на день; транквілізатори, седативні препарати та антидепресанти: ново-пасит — по 1 столовій ложці 3 рази на день, діазепам —по 5 мг 2 -3 рази на день, екстракт валеріани — по 1 таблетці З рази на день, амітриптилін — по 25 мг 2 рази на день. Застосовують фізіотерапевтичне лікування: фонофорез гідрокортизону на ділянку суглобової головки, електросон.