51. Аденоїди. Методи визначення наявності і величини глоткової мигдалини. Клініка. Лікування.Аденоїди – захворювання, що характеризується гіпертрофією горлового мигдалика, який розміщений у носоглотці.Це найчастіша причина порушення носового дихання у дітей 3-6-річного віку.Фактори, що сприяють розвитку аденоїдів:1. Конституційна схильність.2. Повторні інфекції верхніх дихальних шляхів.3. Харчування переважно м’ясними стравами.Клініка:1. Утруднення носового дихання через обидві половини носа.2. Постійне чи періодичне виділення з носа слизового або слизисто-гнійного секрету, який може сприяти запаленню шкіри біля входу до носа.3. Гугнява мова.4. Поверхневий сон з відкритим ротом, що супроводжується хропінням.5. Ранкове блювання через заковтування слизу під час сну.6. Відсутність апетиту.7. Відставання у навчанні.Через порушення розвитку лицевого черепа діти з аденоїдами мають характерний аденоїдний тип обличчя (зовнішній аденоїдизм):1. Згладження носо-губних складок.2. Вип’ячені очі.3. Постійно відкритий рот.4. Видовжене обличчя.5. Тонкі,рухомі крила носа.6. Відвисання нижньої губи.

Діагностика:1) Передня риноскопія (її проводять після видалення слизу з порожнини носа)Коли хворий промовляє “ку-ку” або ковтає, через компенсаторно розширений правий або лівий загальний носовий хід можна бачити кливання аденоїдної тканини в носоглотці. 2)Задня риноскопія Наявність горбкуватої м’якої тканини на склепінні носоглотки, яка в тією чи іншою мірою перекриває задній край перегородки носа разом з просвітом хоан.3)Пальцеве дослідження носоглотки проводять, якщо шляхом передньої чи задньої риноскопії встановити діагноз не вдається. Для цього через порожнину рота заходять пальцем за м’яке підне­біння у носоглотку та пропальповують її стінки і вміст. За наявності аденоїдів лікарю не вдається промацати пальцем задній край перегородки носа, оскільки цьому перешкоджає збільшений глотковий мигдалик.

Лікування: У початковій стадії захворювання та за наявності протипоказань до операції (захворювання крові, тяжкий загальний стан дитини тощо) вдаються до консервативних методів лікування. Застосовують в’яжучі краплі до носа, загальноукріплювальні засоби: вітаміни, препарати заліза, кальцію, ультрафіолетове опромінення глотки, санаторно-курортне лікування (курорти з теплим морським кліматом) тощо.

Аденотомію – оперативне видалення збільшеного глоткового мигдалика – проводять при значній його гіпертрофії, а також у хворих з наявністю ускладнень при неефективності їх консервативного лікування та відсутності протипоказань до операції.Спеціальним кільцеподібним ножем Бекмана (аденотомом), переважно під місцевим знеболюванням або під наркозом, видаляють аденоїдні розростання. Шпателем відтискають язик донизу, заводять аденотом за м’яке піднебіння – в носоглотку, підтягують його вперед та по задньо­му краю перегородки носа підносять догори так, щоб завести аденоїди у просвіт кільця аденотома. По­тім швидким рухом спереду назад і донизу по склепінню і задній стінці носоглотки зрізають аденоїдну тканину, яка защемлюється в кільці аденотома. Якщо після таких дій залишились рештки лімфоїдної тканини, що звисають у глотку позаду м’якого піднебіння, то їх видаляють конхотомом. Кровотеча звичайно буває незначною і швидко припиняється самостійно або після введення в носоглотку марлевих кульок.

52. Гострий і хронічний фарингіт. Етіологія, фарингоскопічна картина, симптоми, лікування.

ГОСТРИЙ ФАРИНГІТ.Етіологія: Початок запального процесу викликають віруси, а далі як збудники домінують стрептококи або інші бактерії. Серед неінфекційних чинників виникненню гострого фарингіту найчастіше сприяють шкідливі фізичні та хімічні фактори, в тому числі й побутові.Клініка: Спочатку з’являються відчуття дряпання, сухості, паління в глотці, неприємні відчуття при ковтанні, болючий “порожній” ковток (стадія вірусного запалення). Через 1-2 доби сухість в глотці змінюється рясними слизовими, а потім гнійними виділеннями (стадія бактеріальної інфекції). У дітей – висока t, у доросл.-субфебр..Орофарингоскопія:1)Почервоніння слизової оболонки.2)Червоно-пурпурові утвори розміром 2-5 мм (набряклі та гіперемовані лімфоїдні фолікули).3) Наявність слизу або гною.4) Виражений судинний малюнок – застійні вени.Лікування: інгаляції гідрокарбонатно-хлоридно-натрієвими мін.водами,водним р-ном фурациліну 1:5000,настій листя шавлії. Препарати: Умкалор (до 30 крапель), трахісан, декатилен, гівалекс.Підв. темп призн: сульфаніламідні препарати (етазол, сульфадимезин), протигістамінні засоби (діазолін, кларитин), інг.ментол. олії, лізоциму, левамізолу, УФопр

ХРОНІЧНИЙ ФАРИНГІТ– тривале дифузне запалення слизової оболонки глотки, що протікає переважно без загальних проявів.причини: порушення носового дихання (викривлення перегородки носа, аденоїди), інфекція, неінфекційні чинники (пара, гази, пил, гаряче сухе повітря, функціо­нальне перевантаження глотки: тривалий кашель, неправильна постановка співочого голосу тощо).КлінікА: 1. Відчуття сухості в глотці.2. Відчуття “клубка” в горлі.3. “Липкий” кашель, особливо вранці.4. Неприємні відчуття при “порожньому” ковтку.5. Вимушене покашлювання або кашель.6. При сильному кашлі можуть бути невеликі кровотечі (домішки крові в харкотинні).Катаральна форма – найлегша, проявляється царапанням та відчуттям стороннього тіла у глотці, надмірне виділення секрету, який постійно треба відхаркати.ОФ-пія:На гіперемованій слизовій задньої стінки глотки виражений судинний малюнок та почервонілі лімфатичні фолікули розміром 1-3 мм.Гіпертрофічна форма включає боковий і гранульозний фарингіт. потовщення, почервонінням слизової оболонки, появою тягучого секрету; часто спостерігається підвищення глоткового рефлексу.ОФ-скопія:При боковому фарингіті бокові валики, що розміщені позаду задніх піднебінних дужок, стають потовщеними, ковбасоподібними, поширюються у носову і гортанну частини глотки. Атрофічна (суха) форма. Внаслідок хронічного запалення виникають метаплазія епітелію (ороговіння), атрофія залоз і лімфоїдної тканини.Оф-скопія:Слизова оболонка задньої стінки глотки гладка, стоншена, суха, часто блискуча, вкрита незначною кількістю жовто-зеленого гнійного нальоту. Лікування кат. і гіпертроф. формах заст полоск-я 1-2% р-ом харчової соди та кухонної солі, для змащ. Викор. Р-н Люголя, йодинол. Призначають також фонофорез прополісу, інгаляції 1 % розчину декарису. Окремі скупчення гранул припікають 40% розчином трихлороцтової кислоти, зрізають конхотомом, виконують гальванокаустику, кріодеструкцію або лазерокоагуляцію. При атроф. формі для полоскання чи аплікацій використовують 1% розчин йодинолу, бікармінт (2 таблетки на 1 склянку води). Застосовують змащування глотки спиртово-гліцериновим розчином прополісу. Всередину призначають 3% розчин калію йодиду (3 рази на день по 1 столовій ложці на молоці).