18.Базаліома(базальноклітинна карцинома) (230)

Базаліома- пухлина з місцеводеструюючим ростом,що походить з клітин базального шару епітелію. Пухлинні клітини- мономорфні. Базаліома росте на шиї, лиці, не метастазує.

Базальноклітинний рак - характеризується утворенням поліморфних пухлинних епітеліальних комплексів, що складаються з клітин, які нагадують клітини базального шару багатошарового плоского епітелію. Клітини дрібні, призматичної або полігональної форми, з гіперхромними ядрами і вузьким обідком цитоплазми. Клітини розташовуються у вигляді частоколу перпендикулярно до базальної мембрани, мітози иерідкісні. При локалізації на шкірі росте поволі, часто покривається виразками з формуванням глибокої виразки (ulcus rodens). Відрізняється повільним перебігом, пізно дає метастази. При локалізації у внутрішніх органах прогноз менш сприятливий.

19. Фіброаденома грудної щалози (223) Аденома- доброякісна пухлина з залозистого епітелію. Характеризується тканинним атипізмом (неправильне співвідношення клітинних та стромальних компонентів). Пухлинні клітини- зрілі, не відрізняються від клітин звичайної тканини. Фіброаденома зустрічається в будь-якому віці, але частіше від 20 до 50 років. Макроскопічно мас вигляд вузла з чіткими контурами, тобто росте експансивно. Консистенція його щільна. За гістологічною структурою це тубулярна фіброаденома. У фіброаденомі виражений тканинний атипізм: залози не будують часточок, вони різного діаметру і форми. Строма представлена щільною волокнистою сполучною тканиною з невеликою кількістю щілинних судин (в нормальній молочній залозі строма представлена ніжноволокнистою, пухкою сполучною тканиною, її мало, а багато жирової клітковини). Залежно від діаметру пухлинних проток, який зумовлений взаємовідно- шенням епітеліального і сполучнотканинного компонентів, розрізняють периканалікулярну та інтраканалікулярну фіброаденому.

Периканалікулярна фіброаденома характеризується концентричним розростанням сполучної тканини навколо базальної мембрани протоки. Просвіт протоки звужений, але збережений.

Інтраканалікулярна фіброаденома характеризується видовженням залозистих проток, впинанням в їхній просвіт пучків колагенових волокон, які розміщені перпендикулярно до базальної мембрани протоки, внаслідок чого просвіт протоки стає щілинним. Деякі автори вважають, що інтраканалікулярна фіброаденома частіше, ніж периканалікулярна, піддається малігнізації.

На практиці, як правило, зустрічається змішаний тип тубулярної фіброаденоми з домінуванням в різних ділянках будь-якого з варіантів.

20. Міхурцевий занесок (155) Повний (класичний) МЗ характериз. значним набряком –гідропічною дистрофією більшості ворсин хоріонаі дифузною проліферацією трофобласту. Частковий МЗ характ.значним набряком поодиноких ворсин хоріона і вогнищевою проліферацією трофобласта. Пухлина виявляє ендокринну активність, синтезує хоріонічний гонадотропін. Пухлина асоційовується в великим ризиком (50%) розвитку злоякісної пухлини-хоріонкарциноми. Міхуровий занос (mola hydatiosa) — плацента з гідропічним та кістозним перетворенням ворсин хоріону, що супроводжується проліферацією епітелію і синцитію ворсин, різким збільшенням їх кількості та перетворенням в конгломерат кіст, які нагадують грона винограду (плід при цьому гине). Такий вид патології вагітності зустрічається у молодих жінок. При вростанні ворсин у глибокі шари матки, особливо у вени, а іноді й проростанні всієї стінки матки, мова йде про деструюючий міхуровий занос. У таких випадках можлива плацентарна емболія легеневих судин. Причина виникнення міхурового заносу невідома. Можливо, він є наслідком порушення гормональної функції яєчників; в останніх при міхуровому заносі знаходять фолікулярні кісти. Іноді міху- ровий занос перетворюється в хоріонепітеліому. В останній час міхуровий занос, деструюючий міхуровий занос та хоріонепітеліому об’єднують поняттям «трофобластична хвороба».

21.Лейоміома (219) Лейоміома — пухлина з гладких м’язів. Пучки гладком’язових клітин в пухлині розташовані хаотично. Строма утворена прошарками сполучної тканини, в якій проходять кровоносні й лімфа- тичні судини. Якщо строма розвинена надмірно, пухлину називають фіброміомою. Лейоміома може досягати значних розмірів,особливо в матці. Досить часто в ній з’являються вторинні зміни (некроз, гіаліноз, утворення кіст та ін.).

22.Лейоміосаркома (215) Лейоміосаркома (злоякісна лейоміома) — злоякісна пухлина з гладком’язових клітин. Від лейоміоми відрізняється значним клітинним і тканинним атипізмом, великою кількістю клітин з типічними і атипічними мітозами. Іноді атипізм досягає такого рівня, що не можна встановити гістогенез пухлини.

23. Ліпома (203) Ліпома — поодинока або множинна пухлина, яка розвивається з жирової тканини. Зовні має вигляд вузла (вузлів), побудована з жирових часточок неправильної форми і різних розмірів.

Зустрічається скрізь, де є жирова тканина. Іноді ліпома не має чітких меж та інфільтрує міжм’язову сполучну тканину; при цьому м’язи атрофуються (внутрішньом’язова, або інфільтруюча ліпома).