Metod_Medical_chem_1_Med_M-1

5.Основні способи одержання комплексних сполук. За допомогою яких

реакцій можна одержати: K4[Fe(CN)6], K2[HgI4], [Cu(NH3)4]SO4, Na3[Al(OH)6], K[Ag(CN)2], [Ag(NH3)2]Cl. Дати назви цим сполукам.

Написати вираз константи нестійкості комплексних йонів.

6.Що таке внутрішньокомплексні сполуки? Хелати? Навести хімізм реакції комплексонометричного визначення йонів металів.

б) Задачі для самоконтролю.

1. Алгоритми розв’язування типових задач

Задача 1. Розрахувати концентрацію йонів кадмію в 0,1 М розчині K2[Cd(CN)4], який містить, крім того, 6,5 г/дм3 KCN.

Алгоритм розв’язання

1. Знаходимо з таблиці константу нестійкості комплексного йона [Cd(CN)4]2–

Кнест= [Cd2+ ]×[CN− ]4 = 7,8 ×10−18 [Cd(CN)4 2− ]

2. Вторинна дисоціація комплексного йона відбувається за рівнянням: [Cd(CN)4]2– Cd2+ + 4CN–

У присутності надлишку йонів CN– , що утворюються при дисоціації KCN (яку можна вважати повною), ця рівновага зміщена вліво настільки, що кількістю йонів CN– , які утворилися при дисоціації комплексного йона, можна знехтувати. Тоді концентрація йонів CN– дорівнює концентрації KCN. З такої ж причини рівноважна концентрація йона [Cd(CN)4]2– може бути прирівняна до загальної концентрації комплексної солі (0,1 моль/дм3).

3. Підставляємо дані у вираз Кнест і знаходимо концентрації йонів:

[Cd2+ ]= 7,8 ×10−18 × 0,1 = 7,8 × 10–15 моль/дм3; (0,1)4

[CN– ] = 6,5/65 = 0,1 моль/дм3 (дорівнює загальній концентрації KCN); [Cd(CN)4]2– = 0,1 моль/дм3 (дорівнює загальній концентрації солі).

б) Задачі для самостійного розв’ язання

1.Константа нестійкості йона [Ag(CN)2]– становить 1×10–21 . Розрахувати концентрацію йонів срібла в 0,05 М розчині K[Ag(CN)2], який містить, крім того, 0,01 моль/дм3 KCN.

Відповідь: 5×10–19 моль/дм3.

2.На титрування 100 см3 води в присутності хромогену чорного витрачено 8,2 см3 0,05 н. розчину трилону Б. Обчислити загальну твердість води. Відповідь: 4,1 моль-екв/дм3.

3.Скільки грамів трилону Б необхідно взяти для виготовлення 0,5 дм 3 0,05 н. розчину?

21

Відповідь: 0,4653 г.

4. Матеріал для аудиторної роботи

Зміст і методика проведення заняття.

4.1. Перелік практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

–одержання комплексних сполук з катіонним комплексом;

–одержання комплексних сполук з аніонним комплексом

–комплексні сполуки у реакціях обміну;

–визначення твердості питної води із різних джерел.

4.2.Методики виконання практичних завдань

4.2.1. Одержання комплексних сполук з катіонним комплексом.

Добути осад купрум(ІІ) гідроксиду, добавивши у пробірку 2–3 см3 розчину купрум(ІІ) сульфату і такий же об’єм розчину натрій гідроксиду. До осаду додати 1–2 см3 25 % розчину амоніаку. Що відбувається? Порівняти забарвлення йонів Cu2+ у розчині купрум(ІІ) сульфату із забарвленням одержаного розчину. Написати рівняння реакцій утворення купрум(ІІ) гідроксиду і комплексного катіону.

4.2.2. Одержання комплексних сполук з аніонним комплексом.

У пробірку внести 2–3 см3 розчину меркур(ІІ) нітрату і додати надлишок розчину калій йодиду до повного розчинення оранжевого осаду меркур(ІІ) йодиду. Написати відповідні рівняння реакцій.

4.2.3. Комплексні сполуки у реакціях обміну.

У пробірку внести 2–3 см3 рорзчину купрум(ІІ) сульфату і додати по краплям розчин калій гексаціано(ІІ)ферату. Який колір утвореного осаду? Написати молекулярне та йонне рівняння реакції.

4.2.4. Визначення твердості питної води із різних джерел.

Для проведення аналізу в конічну колбу на 250 см3 наливають 50 см3 досліджуваної води, додають 50 см3 дистильованої води, 5 см3 амоніачного буферного розчину і краплями – розчин індикатора хромогену чорного до одержання винно-червоного забарвлення розчину.

Після цього титрують вміст колби 0,05 н. розчином трилону Б до утворення зеленувато-синього забарвлення. Загальну кількість йонів Ca2+ і Mg2+ (загальна твердість води) обчислюють за формулою:

Тзаг= CN V ×1000 (моль-екв/дм3); де

V1

СN – нормальність розчину трилону Б;

V – об’єм розчину трилону Б, витраченого на титрування; V1 – об’єм води, взятої для аналізу.

5. Підведення підсумків та зарахування роботи

22

Заняття № 4

Тема: Поняття про біогенні елементи та їх класифікація. Основні класи сполук біоелементів

1. Актуальність теми

Більшість з 70-ти хімічних елементів, виявлених в організмі людини, відіграють важливу біологічну роль у життєдіяльності організму. Шість елементів – органогенів C, H, O, N, P, S – входять до складу білків, нуклеїнових кислот, гормонів тощо. S-елементи Na, K, Mg і Ca знаходяться у внутрішньоклітинній і позаклітинній рідинах, а Ca входить також до складу кісткової тканини. Вісім d-елементів відносяться до групи біогенних мікроелементів, а решта – відіграють важливу роль, входячи до структури активних центрів ферментів, впливають на функцію залоз внутрішньої секреції та сприяють обміну речовин.

2. Навчальні цілі:

–знати хімічні властивості макроелементів, виходячи з положення їх у періодичній системі;

–знати біологічну роль макроелементів і застосування їх сполук у медичній практиці;

–вміти проводити реакції, які характеризують кислотно-основні та окисновідновні властивості макроелементів;

–володіти технікою виконання якісних реакцій на йони Na+, K+, Mg2+, Ca2+, CO32– , PO43– , NO3– , NO2– .

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи

3.1. Засвоїти матеріал навчальної програми

Загальні відомості про біогенні елементи. Якісний та кількісний вміст біогенних елементів в організмі людини. Макроелементи, мікроелементи та домішкові елементи. Органогени. Поняття про вчення В.І. Вернадського про біосферу та роль живої речовини (живих організмів). Зв'язок між вмістом біогенних елементів в організмі людини та їх вмістом в довкіллі. Ендемічні захворювання, їх зв'язок з особливостями біогеохімічних провінцій (районів з природним дефіцитом або надлишком певних хімічних елементів в літосфері). Проблеми забруднення та очищення біосфери від токсичних хімічних сполук техногенного походження.

Електронна структура та електронегативність s- і р- елементів. Типові хімічні властивості s- та р- елементів та їх сполук (реакції без зміни ступеня окиснення). Зв'язок між місцезнаходженням s- та p- елементів в періодичній системі та їх вмістом в організмі. Застосування в медицині. Токсична дія сполук.

Якісні реакції на іони CO32– , SO42– , NO2– , S2O32– .

23

3.2.Блок інформації

До макроелементів належать 6 елементів-органогенів (C, H, O, N, P, S), а також чотири біометали Na, K, Ca, Mg. Всі органогени входять до складу живих тканин – білків, жирів, нуклеїнових кислот, а також гормонів та ферментів. Їх маса в організмі становить порядку 100 і більше грамів на 70 кг живої маси.

Головна роль в утворенні біосистем належить Карбону, який має 4 валентних електрони і здатний утворювати енергоємні прості, подвійні і потрійні зв’язки, а також довгі ланцюги або цикли. Він здатний сполучатися з іншими атомами, які називаються гетероатомами: N, O, S, утворюючи складні структури органічного походження, в яких всі вільні зв’язки комплексуються атомами Гідрогену. Фосфор, що входить в основному до складу кісткової тканини у вигляді кальцій фосфату, а також міститься в молекулах нуклеїнових кислот, утворюючи різні аденозинфосфати (АМФ, АТФ, АДФ), котрі є джерелом і акумулятором енергії в живому організмі.

Нітроген входить до складу амінокислот, які за рахунок пептидних зв’язків утворюють поліпептиди.

Біометали Na, K, Mg, Ca мають валентні електрони на зовнішньому шарі, легко віддають їх і вступають у реакції відновлення. Всі вони знаходяться в біологічних рідинах, причому Калій у внутрішньоклітинній рідині, а Натрій – у позаклітинній. Mg і Ca крім кісткової тканини входить ще в біологічні рідини. Вони беруть участь у процесах збудження і гальмування центральної нервової системи, а також стимулюють деякі обмінні процеси. На основі макроелементів створена значна кількість лікарських засобів.

3.3. Література

1.Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія.– Вінниця: НОВА КНИГА, 2006.– С.211–224, 257–282, 284–292, 301–313.

2.Карнаухов А.И., Безнис А.Г. Бионеорганическая химия. – К.: Вища школа, 1992.

3.Хухрянский В.Г., Цыганенко А.Я., Павленко Н.В. Химия биогенных элементов. – К.: Вища школа, 1990.

4.Машковский М.Д. Лекарственные средства. – М.:Медицина, 1996.

3.4. Матеріали для самоконтролю

а) Дати письмові відповіді на контрольні запитання.

1.Які хімічні елементи називаються біоелементами, і на які групи вони поділяються за біологічним значенням та за вмістом у організмі людини?

2.Вкажіть конкретну біологічну роль s-елементів та їх добові потреби.

3.Який біометал входить до складу хлорофілу і яка його функція в розвитку рослин?

4.Перечисліть мінеральні буферних систем крові та вкажіть їх склад.

5.Які речовини називаються краун-ефірами або йонофорами і яка їх функція в тканинах організму?

24

б) Задачі для самоконтролю.

1. Алгоритми розв’язування типових задач

Задача 1. У кістках тварин міститься 2,12 % Фосфору, 7,56 % Кальцію і 1,51 % Магнію. Знайти масову частку цих елементів у золі кісток, яка становить 27 % їх маси.

Коротко записуємо умову задачі.

Дано:	Вважаємо, що у процесі озолення Фосфор, Кальцій і
ω(P)кіст. = 2,12 %	Магній не втрачаються, тобто не є леткими.
ω(Ca)кіст.=7,56 %	За умовою, з 100 г кісток одержимо 27 г золи.
ω(Mg)кіст.=1,51 %	Отже, масова частка елементів у золі буде становити:
ω(золи) = 27 %	ω(P) = 2,12 : 27 = 0,0785 або 7,85 %
ω (елементів) – ?	ω(Ca) = 7,56 : 27 = 0,28 або 28 %
	ω(Mg) = 1,51 : 27 = 0,056 або 5,6 %
	Відповідь: масова частка елементів становить:
	Р – 7,85 %; Са – 28 %; Mg – 5,6 %.

б) Задачі для самостійного розв’ язання

1.Вміст Магнію у плазмі та клітинних елементах крові становить відповідно 1,33 і 2,125 ммоль/кг. Дана кров складається з 58 мас.% плазми і 42 мас.% клітин. Знайти вміст Магнію у цільній крові (у ммоль/кг).

Відповідь: 1,66 ммоль/кг.

4. Матеріал для аудиторної роботи

4.1. Перелік практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

–взаємодія оксидів макроелементів з водою;

–гідроліз солей, що утворюють макроелементи;

–якісна реакція на йон Na+;

–якісна реакція на йон К+;

–якісні реакції на йони Са+2;

–забарвлення полум’я газового пальника солями Na+, K+, Ca2+, Li2+;

–реакція ідентифікації ортофосфат-іону;

–якісна реакція на нітрит-іон;

–відкриття сульфід-іонів.

4.2.Методики виконання практичних завдань

4.2.1. Взаємодія оксидів макроелементів з водою.

Біля 0,1 г порошків оксидів СаО, МgО, Р2О5 поміщають в пробірки і додають 3–5 см3 дистильованої води, добре збовтують і за допомогою універсального індикаторного папірця визначають рН середовища. Напишіть відповідні реакції, назвіть одержані сполуки. Чи розчиняються вказані оксиди

25

у кислотах і лугах?

4.2.2. Якісна реакція на йон Na+.

До 5–6 крапель солі натрію додають таку ж кількість калій дигідрогенантимонату KH2SbO4. Пробірку охолоджують у струмені водопровідної води і одночасно потирають стінки пробірки скляною паличкою. Що спостерігається? Складіть рівняння реакції і відмітьте умови її виконання (досить висока концентрація йонів Na+, нейтральне середовище, охолодження розчину).

4.2.3. Якісна реакція на йон К+.

До 5–6 крапель солі калію додають таку ж кількість натрій гідрогентартрату NaHC4H4O6. Пробірку охолоджують і потерають стінки пробірки скляною паличкою для утворення центрів кристалізації. Що спостерігається? Написати рівняння реакції.

4.2.4. Якісні реакції на йони Са2+.

Провести реакції на йони Са+2 з амоній оксалатом (NH4)2C2O4 і амоній карбонатом (NH4)2CO3, додаючи до солі кальцію вказаних реагентів. Відмітити колір осадів, написати рівняння реакцій.

4.2.5. Якісна реакція на йон Mg2+.

До 2–3 краплин розчину солі магнію додати 3–4 краплі 2 н. розчину HCl і 2–3 краплі розчину натрій гідрогенфосфату Na2HPO4. До суміші додати розбавленого розчину NH4OH, перемішуючи скляною паличкою. Спостерігається утворення осаду MgNH4PO4. Відмітити колір і скласти рівняння реакції.

4.2.6. Забарвлення полум’я газового пальника солями Na+, K+, Li+, Ca2+.

У полум’я газового пальника послідовно внести сухі солі, що містять йони Na+, K+, Ca2+, Li2+. Відмітити колір полум’я.

4.2.7. Реакція ідентифікації ортофосфат-іону.

До розчину сполуки, що містить РО43– йон, додати 2 см3 молібденової рідини і нагріти на полум’ї газового пальника. Які видимі зміни відбуваються? Складіть рівняння реакції, вкажіть назву отриманої сполуки.

4.2.8. Якісна реакція на нітрит-іон.

2–3 см3 розчину натрій нітриту додати таку ж кількість 1 М розчину оцтової кислоти та 5–6 крапель розчину КІ. Що спостерігається? Напишіть рівняння реакції.

4.2.9. Відкриття сульфід-іонів.

До 2–3 см3 розчину, що містить сульфід-іон додати розчин плюмбум ацетату або кадмій нітрату. Які зміни спостерігаються? Напишіть хімізм реакції.

26

5. Підведення підсумків та зарахування роботи

Заняття № 5

Тема: Хімічні властивості та біологічна роль мікроелементів

1. Актуальність теми

Біологічна роль хімічних елементів в організмі тварин і людини багатогранна. Мікроелементи входять до складу значного числа ферментів, деяких вітамінів та гормонів. Вони беруть участь у процесах кровотворення, розмноження, росту та обміну речовин. У дозах, необхідних організму, мікроелементи позитивно впливають на імунну систему і тривалість життя людини.

Крім того, ці елементи у вигляді простих речовин мають велике значення для народного господарства. Так, залізо є основою чорної металургії (виробництво чавуну та різних марок сталі), кобальт, нікель, мідь, манган є незамінимими компонентами для одержання спеціальних сплавів.

2. Навчальні цілі:

–знати основні типи реакцій, що характеризують хімічні властивості мікроелементів;

–знати біологічну роль мікроелементів та лікарські засоби, в склад молекул яких входять мікроелементи;

–знати токсичну дію деяких ксенобіотиків;

–вміти проводити якісні реакції, які дали б можливість визначати йони мікроелементів у біорідинах та сумішках.

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи

3.1. Засвоїти матеріал навчальної програми

Метали життя. Електронна структура та електронегативність d-елементів. Типові хімічні властивості d-елементів та їх сполук (реакції зі зміною ступеня окиснення, комплексоутворення).

Біологічна роль. Застосування в медицині. Токсична дія d-елементів та їх сполук.

Якісні реакції на йони MnO4– , Fe3+, Cu2+, Ag+.

3.2.Блок інформації

До мікроелементів відносяться 8 найважливіших елементів, їх концентрація в організмі встановлена і їх специфічна біологічна роль доведена. Це хімічні елементи з родини d-елементів: Fe, Cu, Zn, Mn, Co, Ni, Cr, Mo.

Вміст перелічених елементів в організмі знаходиться в межах 10-2 – 10 -6 (мас.%). Найбільше в живих системах: Феруму (4–5 г), Цинку ( 3 г), Купруму ( 0,2 г) у перерахунку на 70 кг маси тіла.

Біологічна роль хімічних елементів визначається, у першу чергу, будовою

27

їх атомів. d-Елементи четвертого періоду періодичної системи мають електронну конфігурацію [Ar]ns2(n–1)d 1–10 , і відрізняються ступенем заповнення електронами d-орбіталей. Усі ці елементи, за винятком Цинку, мають незавершені d-орбіталі і виявляють змінну валентність та проявляють різні ступені окислення. Тому їх називають перехідними елементами.

Від будови атомів хімічних елементів залежать властивості самих елементів та їх сполук, що виявляються у здатності вступати у різноманітні хімічні реакції: кислотно-основні, окисно-відновні, комплексоутворення тощо.

Кислотно-основні властивості d-елементів виявляються у відношенні їхніх оксидів, гідратних сполук цих оксидів та солей до води, кислот і основ. Окисно-відновні властивості пов’язані з здатністю віддавати або приєднувати електрони, тобто змінювати у процесі реакції ступінь окиснення. Всі перехідні метали мають, як зазначалось вище, незавершену d-електронну оболонку і тому характеризуються перемінною величиною ступеня окиснення і здатністю до ОВР.

Біологічні функції мікроелементів тісно пов’язані з процесами комплексоутворення між біолігандами та йоном відповідного металу. Усі d- елементи мають здатність до утворення комплексних сполук з різними лігандами за рахунок вільних атомних орбіталей. У структурі координаційних сполук мікроелементи входять до складу великої кількості ферментів (металоферментів), деяких вітамінів (вітамін В12) та гормонів (інсулін).

Так, йони Феруму входять до складу гемовмісних білків (гемоглобін, метгемоглобін), цитохромів та ферумсульфуровмісних білків. Відомо до 30 білків і ферментів, у яких виявлено йони Cu+ і Cu+2 . У складі ферменів ці йони беруть участь в процесах дихання тканин, росту та кровотворення. Цинк входить до складу активних центрів більш як 70 різних ферментів, найактивнішими з яких є карбоксилаза і карбоксипептидаза.

Манган входить до складу ферментних систем, які прискорюють окисновідновні процеси внутріклітинного обміну речовин. Кобальт(ІІ)-іон утворює складний хелатний комплекс з кориновим циклом, який називають ціанокобаламіном, або вітаміном В12. Молібден є незамінним складником і активатором ферментів, які приймають участь у фіксуванні і зв’язуванні Нітрогену та відновленні нітратів, наприклад, нітрат-редуктази. У складі ксантиноксидази та деяких ферментів флавонової групи Молібден впливає на метаболізм пуринів.

Хімічний елемент Ніколь виявлений в ферменті уреаза, яка каталізує розклад сечовини до амоніаку і вуглекислого газу. Хром впливає на обмін вуглеводів, ліпідів, нуклеїнових кислот, активує дію інсуліну, входить до складу ферментів – трипсину і трисферину, сповільнюючи, як виявилось, процеси старіння організму

Отже, біологічна роль мікроелементів, або «металів життя», як їх ще називають, полягає в тому, що вони, включаючись у складні структури білкових молекул, впливають на функціонування значної кількості ферментів,

28

посилюють дію вітамінів та гормонів і тому є життєво необхідними. Визначено добові потреби мікроелементів, вивчено вплив надлишку і

нестачі мікроелементів, що призводить до порушення металолігандного гомеостазу і захворювання організму.

3.3. Література

1.Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія.– Вінниця: НОВА КНИГА, 2006.– С.225–254, 292–300.

2.Карнаухов А.И., Безнис А.Г. Бионеорганическая химия. – К.: Вища школа, 1992.

3.Хухрянский В.Г., Цыганенко А.Я., Павленко Н.В. Химия биогенных элементов. – К.: Вища школа, 1990.

4.Лабий Ю.М., Тойнацкий М.Н., Вивчар Д.П. Химия. Задачи и упражнения.

– М.: Высшая школа, 1981.

5.Машковский М.Д. Лекарственные средства. – М.:Медицина, 1996.

3.4. Матеріали для самоконтролю

а) Дати письмові відповіді на контрольні запитання.

1.Напишіть електронно-графічні формули атомів та йонів: Fe, Mn, Mo, Fe3+, Mn2+, Mo6+. На основі цих формул поясніть валентні можливості атомів та координаційне число йонів.

2.Які реакції d-елементів відносять до кислотно-основних? Чому розчинні солі біоелементів з родини d-елементів підлягають гідролізу? Покажіть це на прикладі FeCl3, CuSO4 та Zn(NO3)2.

3.На яких властивостях базується біологічна роль мікроелементів Мангану, Купруму, Хрому та Цинку?

4.Закінчити рівняння окисно-відновних реакцій, використовуючи метод напівркеакцій:

а). MnO4– + Mn2+ + H2O ® MnO2 + ×××

б). CrO2– + Br2 + OH– ® CrO42– + ×××
в). Zn + ClO3–	+ OH– ® [Zn(OH)4 ]2– + ×××
г). MnO2 + Br–	+ H+ ® Br2 + ×××

д). Cr2O72– + H2S + H+® Cr3+ + ×××

5.Які структурні одиниці входять до складу молекули гемоглобіну? Опишіть механізм зв’язування кисню гемоглобіном та поясніть хімізм токсичної дії чадного газу.

6.Вкажіть наслідки зниження рівня Феруму у крові людини. Якими чином можна запобігти цьому? Які ферумвмістні препарати використовуються у медицині?

7.Охарактеризуйте біологічну роль мікроелементів Купруму, Цинку, Мангану і Молібдену, вкажіть їх вміст в організмі та добову потребу.

8.З яких компонентів складається молекула вітаміну В12? Яка роль цього

29

вітаміну у життєдіяльності організму?

9.Чому баланс макро- і мікроелементів є важливим чинником нормального функціонування організму? Як він підтримується?

10.Назвіть найважливіші лікарські препарати з родини d-елементів, вкажіть їх хімічний склад, умови, за яких вони призначаються для лікування.

б) Задачі для самоконтролю.

1. Алгоритми розв’язування типових задач

Задача 1. Кров людини містить 60 % плазми і 40 % клітин крові. Знайдіть масову частку води у крові, якщо її масова частка у плазмі дорівнює 92 %, а у клітинах – 64 %.

Коротко записуємо умову задачі.

Дано:	Позначимо масову частку води в крові – w.
w (пл.) = 60 %	За умовою, у 100 г крові міститься 60 г плазми і 40 г
w (кл.) = 40 %	клітин. Маса води у 100 г крові дорівнює 100×w і ця

w(Н2О)пл. =91 % маса складається з води, що міститься у плазмі 60×0,91

w(Н2О)кл.= 64 % і води у клітинах 40×0,64.

w(Н2О) кр. – ? Отже, 100 × w = 60 × 0,91 + 40 × 0,64 ,

звідки w = 0,802 Відповідь: w(Н2О) кр. = 80,2 %

б) Задачі для самостійного розв’язання

1.Вирахувати молекулярну масу гемоглобіну, якщо до складу його макромолекули входять чотири йони Fe2+, які становлять 0,33 % від її загальної маси.

Відповідь: 67878 г/моль.

2.Кров становить 7 % від маси організму людини. Після мінералізації у 100 мг золи виявлено 8 мг феруму. Вирахувати вміст феруму у крові людини масою 70 кг, якщо вихід золи становить 1 %.

Відповідь: 3,92 г.

4. Матеріал для аудиторної роботи

4.1. Перелік практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

–одержання та властивості гідроксидів купруму, цинку і хрому;

–гідроліз солей феруму і купруму;

–відновні властивості йонів d-елементів з нижчими ступенями окиснення;

–окисні властивості йонів d-елементів з вищими ступенями окиснення;

–одержання і властивості комплексних сполук;

–якісні реакції на йони ферум(II) і ферум(III);

–якісні реакції на йони ніколу(ІІ) і кобальт(ІІ);

–якісна реакція на хромат-іон;

–якісна реакція на йони мангану(II);

30