Самостійна / 8 катетеризація сечового міхура

Катетеризація сечового міхура

Покази

Необхідність точної оцінки діурезу (у важкохворих, наприклад, гемодинамічно нестабільних, або якщо контакт із пацієнтом є утрудненим), кома, затримка сечі, кровотеча із сечового міхура, внутрішньоміхурова хіміотерапія, забір сечі для дослідження (якщо інші способи неможливі), уродинамічні дослідження.

Протипокази

Гострі запалення передміхурової залози, значне звуження сечовивідного каналу (уретри), розрив сечовивідного каналу (уретри) (підозра напр., при травмі органів малої миски [тазу]).

Ускладнення

Пошкодження уретри, передміхурової залози та сфінктера сечового міхура; інфекція.

Підготовка пацієнта

Свідома згода пацієнта. Положення хворого: (мужчини) чоловіка – на спині із випрямленими нижніми кінцівками, жінки – на спині із розведеними та зігнутими у колінах нижніми кінцівками

Забезпечення

Катетер Фолея розміром (зазвичай) 18 F (French; 1 F = 1 Charriere [Ch] = 1/3 мм) у (мужчини) чоловіка та 16 F у жінок, гель із лідокаїном (стерильний гліцерин, стерильна вазелінова олія), антисептичний розчин, стерильний перев’язувальний матеріал, стерильні рукавички, шприц 10 мл, вода для ін’єкцій, ємність для збору сечі.

Техніка

1. Катетеризація у мужчин. Візьми статевий член у руку, зсуне донизу крайню плоть та оброби головку антисептиком. Нанеси на кінцівку катетера гель (стерильний гліцерин), а також введи незначну кількість гелю у вічко сечовипускального каналу. Перевір щільність балончика катетера, заповнивши його водою для ін’єкції, після чого спорожни балончик. Встанови член перпендикулярно до тулуба, підтягуючи його легко догори. Вводь катетер в уретру плавними рухами аж до появи відтоку сечі, потім заповни балончик і насунь крайню плоть. З’єднайте катетер із сечоприймачем, переконайся, що сеча й надалі відходить.

2. Катетеризація у жінок. Розведи малі статеві губи, протри салфетками, змоченими дезінфікуючим розчином зовнішнє вічко сечовипускального каналу. З допомогою конусної накладки введи гель у вічко сечовипускального каналу, а також нанеси на кінчик катетера гель (стерильний гліцерин). Перевір щільність балончика катетера, заповнивши його водою для ін’єкції, після чого спорожни балончик. Вводь катетер на глибину 10‑12 см або до появи сечі, потім заповни балончик. З’єднай катетер із сечоприймачем, переконайся, що сеча й надалі відходить.

Опір, який унеможливлює введення катетера, особливо у мужчин, можна побороти, застосувавши катетер більшого діаметра (20 F). У разі невдачі можна спробувати застосувати катетер Тіманна, який є значно жорсткіший, має викривлений кінчик і не має балончика. Катетер слід вводити дуже обережно, скеровуючи вигин катетера уверх. Якщо не вдається ввести катетер у сечовий міхур, виклич лікаря-уролога.

Після операції

Утримуй катетер у міхурі по можливості якнайменше. Дренажну трубку від’єднуйте лише з метою промивання катетера. Невеликі порції сечі для аналізу набирай, проколюючи стерильною голкою зі шприцом дистальний відрізок катетера після його дезінфекції. Більші порції сечі набирай із сечоприймача, попередньо дезінфікувавши місце сполучення системи катетер-дренаж-сечоприймач. Не замінюй катетер через довільно встановлені проміжки часу. Змінюй катетер закритим (якщо промивання є неуспішним), або якщо з’являться ознаки інфекції сечовивідної системи, а присутність катетера є й надалі необхідною.