- •Лекція №4 особливості рухової активності студентів (3 курс) План
- •Література:
- •1. Хар-ка вікових фізіолог. Та психологічних особливостей студентів
- •3. Ра студ. Молоді. Норми рухової активності.
- •3.Форми фізкультурно-оздоровчих занять
- •5. Методи, які застосовуються на фізкультурно-оздоровчих заняттях
5. Методи, які застосовуються на фізкультурно-оздоровчих заняттях
Методи проведення фізкультурно-оздоровчих занять визначають сукупність діяльності і засобів, які використовуються у визначений спосіб для досягнення визначеної мети.
Методи можуть бути різними, виконувати різні функції, зокрема до них належать:
Удосконалення функціонування різних систем організму з метою підвищення рівня фізичного стану і фізичної підготовленості;
Покращення рівня сформованих рухових вмінь;
Знайомства з новими формами фізкультурно-оздоровчих занять;
Контролю та оцінки ступеня засвоєння рухових вмінь, рівня бажаного фізичного стану.
Методи можна одночасно класифікувати наступним чином:
А) методи реалізації рухових функцій (форм активності)
Б) методи навчання – засвоєння рухових функцій (форм активності).
Ще один поділ методів, які дозволяють досягти оздоровчого ефекту, є наступним:
Методи занять безперервних (тренування аеробне)
Методи занять з перервами (тренування анаеробне).
В методах занять без перерви для відпочинку розрізняють два способи проведення. Перший полягає у використанні тривалого навантаження з стабільною інтенсивністю ( йога, плавання). Цей метод характеризують: помірна інтенсивність навантаження, довгий час тривання вправи із залученням значної кількості м’язових груп.
Другий спосіб удосконалення фізичного стану полягає у застосуванні в довготривалих заняттях навантаження змінної інтенсивності. Якщо використовуються вправи незначної інтенсивності – для організму створюються умови не повного відпочинку.
В методиці занять з перервами застосовуються два способи проведення:
А) повторний метод – навантаження повторюється після перерви під час якої є можливим відпочинок, унормування пульсу і дихання;
Б) інтервальний метод – використовуються довші серії навантажень, які розділяються короткими перервами, які забезпечують лише частковий відпочинок. Характерними рисами названої методики є: інтенсивність заняття, кількість серій, час і характер перерв між серіями.
До методів навчання – засвоєння рухових функцій (форм активності) належать:
Метод слова, який використовується для передачі інформації про дану форму активності, рухову функцію, основи систематичних занять і способи виконання та полягає у описанні руху та способів його виконання.
Метод показу базується на показі конкретного руху або його образу, який сприймається зоровим аналізатором (живий показ, показ ілюстрацій, планшетів, фільмів та ін.)
Методи практичного виконання рухових дій, які дозволяють швидке та вірне їх засвоєння.
В останній групі методів розрізняють три різновиди послідовності використання:
Навчання руховій дії по частинах, яке передбачає її розподіл на елементи та їх почергове засвоєння. Використовується при виконанні технічно складних завдань, або наявності не підготовлених учнів.
Цілісного навчання руховій функції, без ділення на складові елементи. Застосовується тоді, коли рухова дія є не складною, а учень підготовлений.
Комплексне навчання яке полягає у використанні одночасно першого і другого методів для засвоєння окремих елементів рухової дії.
На увагу заслуговують також методи, які використовуються в фізкультурно-оздоровчих заняттях, як процесі педагогічному (виховному). Вони допомагають у формуванні індивідуального та колективного ставлення до вільного часу, наповнення його руховою активністю у різних формах, які служать відпочинку, забавам, самореалізації, прагненню до активного, здорового способу життя. Ці методи зазвичай носять назву виховних. В їх числі можна назвати:
Методи особистого впливу (власний приклад, підказка, вказівка, вираз згоди або не згоди);
Методи ситуаційного впливу, сутність якого полягає в тому, що названа діяльність змінює стан стосунків між учасниками занять, змінює об’єктивні характеристики їх рекреаційної діяльності.
Методи суспільного впливу, який спирається на діяльність суспільних груп в рамках рекреаційних ситуацій, в ході яких порівнюється на оцінюється способи поведінки.
Методи керівництва самовихованням, де використовується рівень знань на вмінь учасника занять для самостійного керівництва власною рекреаційно-оздоровчою діяльністю.
Вищенаведені методи не вичерпують всього переліку методів які описані у фаховій літературі та мають застосування у практиці рекреаційно-оздоровчої діяльності, однак дають змогу скласти уявлення про найбільш розповсюджені.