- •Міністерство освіти і науки України
- •Пояснювальна записка
- •1.2. Зміст семінарських занять
- •1.3. Зміст самостійної роботи
- •Порядок підготовки наукового реферату:
- •Структура реферату:
- •Контрольна тека до першого модулю (письмово)
- •Рекомендована література
- •2.2. Зміст семінарських занять
- •2.3. Зміст самостійної роботи
- •КонтрольНа тека до другого модулю (письмово)
- •Рекомендована література
- •Лекційний зміст вступ. Значення, зміст та завдання предмету.
- •1. “Історія фізичної культури” як навчальна і наукова дисципліна.
- •Структура курсу, його зв’язок з іншими предметами.
- •3. Основні терміни і поняття дисципліни та еволюція їх розвитку.
- •4. Періодизація та джерела вивчення історії фізичної культури.
- •1. Передумови виникнення і розвитку фізичних вправ та ігор у первісному суспільстві
- •2. Теорії походження фізичної культури.
- •Особливості, провідні форми та суспільне значення фізичної культури стародавнього світу
- •Виховання у Спарті
- •Виховання в Афінах
- •Зміст античної гімнастики
- •3. Особливості фізичної культури Стародавнього Риму.
- •4. Особливості фізичної культури у країнах Стародавнього Сходу та Америки.
- •Стародавній Єгипет
- •Стародавній Китай
- •Фізична культура народів Америки у період до європейської колонізації
- •Фізична культура епохи середньовіччя
- •1. Особливості європейської фізичної культури в середні віки.
- •2. Особливості фізичного виховання у середні віки в країнах Сходу.
- •3. Лицарська система фізичного виховання.
- •4. Розвиток фізичної культури серед селян та ремісників-міщан європейських країн.
- •5. Вплив християнської релігії на розвиток фізичного виховання.
- •6. Зародження науково-методичної думки в галузі фізичного виховання.
- •Фізична культура нового часу
- •1. Передумови формування національних систем фізичного виховання у хvііі-хіх ст.
- •2. Особливості німецької, шведської, французької та сокільської систем фізичного виховання.
- •3. Утворення нових форм та структур фізичного виховання: релігійних, жіночих, робітничих. Скаутський рух.
- •1. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
- •2. Формування системи міжнародних змагань та організаційних структур міжнародного спорту.
- •3. Формування наукових основ розвитку спорту.
- •Олімпійські ігри стародавньої греції
- •1. Значення спорту у житті античних греків.
- •2. Передумови виникнення Олімпійських ігор у Стародавній Греції.
- •3. Програма, зміст, учасники Олімпійських ігор.
- •Зміна програми Олімпійських ігор Стародавньої Греції
- •4. Спортивні споруди Стародавньої Греції.
- •5. Причини занепаду давньогрецьких Олімпійських ігор.
- •Відродження олімпійських ігор сучасності. Діяльність п’єра де кубертена
- •1. Передумови відродження Олімпійських ігор сучасності. Піонери відродження Олімпійських ігор. Розкопки Олімпії.
- •2. Життя та діяльність п. Де Кубертена.
- •3. Атлетичний конгрес 1894 року та його значення.
- •4. Діяльність о.Бутовського.
- •1. Організація, проведення та значення Ігор I Олімпіади.
- •2. Хронологія та аналіз Олімпійських ігор сучасності.
- •3. Діяльність Міжнародного Олімпійського Комітету та його президентів.
- •Основні органи мок
- •4. Олімпійська символіка та атрибутика.
- •5. “Ода спорту” та її гуманістична цінність.
- •6. Параолімпійські ігри та їх значення.
- •Особливості розвитку міжнародного спортивного руху сучасності
- •1. Міжнародний робітничий рух 20-30-х років.
- •2. Регіональні та континентальні ігри як складова частина міжнародного спортивного руху.
- •3. Міжнародний студентський спортивний рух, Універсіади.
- •4. Розвиток неолімпійських видів спорту.
- •5. Проблеми та перспективи розвитку сучасного міжнародного спортивного та олімпійського рухів. Проблеми організації та проведення Олімпійських ігор
- •Комерціалізація олімпійського спорту
- •Професіоналізація олімпійського спорту
- •Олімпійський спорт і політика
- •Боротьба із застосуванням допінгу в спорті
- •Витоки фізичної культури в україні
- •1. Зародження фізичної культури на українських землях у період первіснообщинного ладу.
- •2. Особливості фізичної культури скіфо-сарматської доби.
- •3. Розвиток фізичного виховання та спорту в античних державах Північного Причорномор'я.
- •4. Значення фізичних вправ у житті стародавніх слов’ян.
- •5. Особливості, провідні форми та напрямки фізичного виховання у Київській Русі.
- •6. Фізична підготовка запорізького козацтва.
- •1. Історичні передумови розвитку спортивного руху в Україні.
- •2. Особливості розвитку фізичної культури і спорту в Східній Україні у хіх-хх ст.
- •3. Особливості розвитку фізичної культури в Західній Україні (кінець хіх–30-і рр. Хх ст.).
- •4. Зародження та розвиток спортивно-гімнастичного руху в Західній Україні. Діяльність сокільських, січових, пластових, лугових та спортивних товариств Галичини.
- •5. Особливості спортивного руху в Закарпатті та Буковині у першій третині хх ст.
- •6. Роль Івана Боберського в розвитку західно-українського спортивно-гімнастичного руху.
- •7. Розвиток спорту за часів урср. Зародження організаційних, програмно-нормативних та науково-методичних основ системи фізичного виховання.
- •Україна в олімпійському русі. Проблеми та перспективи спортивного руху в україні
- •1. Україна в міжнародному олімпійському русі.
- •2. Виступи українських спортсменів у Олімпійських іграх.
- •3. Створення нок України та особливості його діяльності.
- •Теми для самостійного опрацювання спортивний рух української діаспори
- •1. Утворення та функціонування українських спортивних осередків у сша, Канаді, Австралії та інших державах.
- •Олімпіада «Ді-Пі» - як політичний прояв боротьби за незалежність України
- •Становлення та розвиток спортивного руху українців сша та Канади
- •Український спортивний рух у Венесуелі
- •2. Діяльність Української Спортової Централі Америки і Канади.
- •3. Роль української діаспори у становленні нок України.
- •4. Видатні діячі спортивного руху української діаспори. Піонер українського хокею в Австралії - Омелян Бучацький
- •Євстахій (Стах) Габа
- •Павло Пінкевич
- •Віктор Бубнів
- •Історія становлення та розвитку фізичної культури і спорту на Херсонщині
- •2. Херсонці на Олімпійських іграх.
- •3. Херсонці у Книзі рекордів Гінеса.
- •Література
5. Причини занепаду давньогрецьких Олімпійських ігор.
Починаючи з V-ІV ст. до н.е. в Стародавній Греції Олімпійські ігри поступово відходять від вимог релігії, все більша увага звертається на видовищний характер змагань, їх використання для підвищення авторитету міст-держав і їх правителів. Кількість спортивних святкувань постійно зростає і в період між Олімпійськими іграми проводиться багато інших змагань. Ці свята щедро фінансуються, в їх програми поруч із традиційними видами (біг, панкратіон та ін.), включаються видовищні види спорту – перегони на колісницях та конях, біг із запаленим факелом.
В Олімпійських іграх в цей період беруть участь представники багатьох країн європейського Середземномор’я і навіть країн Азії. Знімаються заборони, які діяли раніше: до змагань допускаються іноземці, а також вихідці із незаможних прошарків населення. Переможці змагань нагороджуються великими грошовими призами і цінними подарунками, одержують і матеріальні пільги у своїх містах. Поступово комерційний характер змагань, розкіш в якій вони проводилися, розмивають ідеали олімпізму, спорт набуває професіонального характеру.
З часом спортивна підготовка все більше орієнтувалася на успіх у змаганнях, що приносило славу, грошовий дохід і різні блага. Задачі виховання відходили на другий план, що в кінці кінців, стало однією із причин занепаду спортивного руху в Стародавній Греції.
Професіоналізація спорту в Стародавній Греції не була випадковим явищем, а прямим наслідком політичного, економічного та соціального життя суспільства, яке і визначало поступову трансформацію спорту, перегляд його цінностей та ідеалів.
Існує багато доказів тому, що переможці Ігор одержували величезні грошові призи – від 3000 до 6000 драхм, що було достатньо сім’ї із 3-4-х людей прожити протягом 5-10 років.
Однак кризові явища в давньогрецькому спорті набули особливої гостроти після завоювання грецьких держав римлянами в 146 р. до н.е. Із втратою незалежності відбуваються зміни політичної, економічної та соціальної сторін життя грецького суспільства, які дуже негативно сплинули на спорт. Багато змагань були припинені, різко понизився інтерес до спорту. Помітно падає і значення Олімпійських ігор. Як і на початку свого зародження, вони починають носити місцевий характер.
Однак у Стародавній Греції збереглися гімнасії, які виявилися не тільки центрами збереження спорту, його цінностей та ідеалів, але й свого роду духовним оплотом, центром збереження національного і культурного спадку. Проводилися і Олімпіади, які не були заборонені римлянами, хоча й були спроби перенести Ігри в Рим.
В подальшому багато намісників римських імператорів в Стародавній Греції стали прибічниками відродження різних місцевих і регіональних змагань, будівництва стадіонів і гімнасіїв. Відродилися популярність і колишня велич святкувань в Олімпії – Олімпійських ігор.
Велику увагу Олімпіадам приділяв римський імператор Август (30-14 рр. до н.е.). Дещо пізніше імператор Нерон (54-68 рр. до н.е.) також проявляв підвищений інтерес до Олімпіад і навіть приймав участь в одній із них (211-та Олімпіада). В ті ж роки Олімпія знову перетворилася в процвітаюче місто. В Іграх уже приймали участь не тільки греки та римляни, але й багато представників країн Африки й Азії.
Однак в римський період стали ще більше розмиватися ідеали давньогрецького спорту. Не дивлячись не те, що деякі імператори Риму, які симпатизували олімпійським цінностям стародавніх греків, пробували сприяти розвитку спорту, це не давало бажаних результатів, так як римляни не зуміли проникнути в суть олімпізму. Змагання набули більш жорсткого характеру, особливо у боксі, боротьбі, панкратіоні. Більш того, в програмах багатьох змагань з’явилися бої гладіаторів, поєдинки із дикими тваринами, що відбулося під впливом римлян. Саме в цей період з’явилися перші професіональні союзи атлетів, які користувалися заступництвом і матеріальною підтримкою імператорів. Члени професіональних союзів приймали участь у різних змаганнях, де головними їх конкурентами були представники інших професійних союзів.
Цілком природно, що створення і суперництва професіональних союзів сприяло росту майстерності атлетів, удосконаленню підготовки, впровадженню передового досвіду та знань в практику. Однак професіональний спорт розмивав ідеали та цінності олімпізму, спорт все більше відходив від міфологічних коренів, розривав природні зв’язки із іншими сторонами життя.
Історичні дані свідчать, що реєстрація переможців Олімпійських ігор припинилася в 267 році. Починаючи з цього часу і майже до 361 року яких-небудь відомостей про проведення змагань атлетів документально не відзначено. Лише в 369 і 373 роках появилися деякі відомості про атлета на ім’я Фіоуменос з Філадельфії, що в Малій Азії, який переміг у змаганнях з боротьби, а також про останнього чемпіона Олімпійських ігор, яким став вірменський цар Вараздат, який переміг у змаганнях борців на 291-й Олімпіаді в 385 році.
Доля Ігор була вирішена в період з 392 по 395 роки, і ми не знаємо, чи були проведені останні Ігри уже в 389 році. Відомий лише едикт 392 року, підписаний імператором Феодосієм І та його синами Аркадієм і Гонорієм, який суворо засуджував язичницькі традиції: жертвопринесення богам і духам, гадання по нутрощам тварин та інші обряди; додержання звичаїв минулих віків розглядалося як великий державний злочин. Олімпійські ігри також могли попасти під заборону, адже вони були присвячені Зевсу і починалися із принесення жертв. Але чому не могли продовжуватися Ігри після того, як їх позбавили релігійного, язичницького елементу, якщо відомо, що сам Феодосій І не був противником спортивних змагань як таких і що в Антіохії ігри, які носили назву олімпійських, проводилися майже до 520 року? Можливо, що в Антіохії, місті багатолюдному. Багатому і незалежному за духом, імператор не рішився відміняти популярні спортивні святкування , боячись невдоволення жителів і відкритого заколоту. Зате в Олімпії, яка була розташована далеко від крупних міських центрів, повстань можна було не остерігатися, адже постійних жителів там майже не було. Не обов’язково було прямо забороняти самі Ігри спеціальним едиктом, достатньо було заборонити учасникам і глядачам проживати довгий час там, де вони звикли розташовуватися на час Ігор. Не виключено також, що Ігри були припинені попросту через недостатність коштів на їх регулярне проведення. Місцевість, де знаходилася Олімпія, була однією із найбідніших в Елладі, населяли її прості пастухи. Грошові фонди Ігор, що існували колись давно вже перейшли в руки місцевого римського уряду чи християнської церкви. Ще задовго до кінця ІV ст. н.е. організатори Олімпійських ігор не раз відчували фінансові труднощі, і часто здавалося, що знамениті Ігри ось-ось припиняться.
В 395 році на берегах Алфея на території Олімпії відбулося велика битва візантійців і готів, у результаті якої сильно постраждали спортивні споруди та інші об’єкти, які використовувалися при проведенні Олімпійських ігор. Завершили руйнування Олімпії сильні землетруси, які відбулися в VІ ст. н.е., а також спалення залишків язичницьких храмів за наказом Феодосія ІІ (426 р.). В подальшому Олімпія була повністю похована під товстим прошарком піску та намулу після великого паводку – розливу річок Алфей і Кладей.