Тема 4. Розробка документації при проектуванні сільськогосподарських машин

Лекція 7. Стадіії та етапи проектування машин

1. Технічне завдання та технічна пропозиція

2. Ескізний та технічний проекти

1. Розробка та постановка сільськогосподарської машини на виробництво в загальному випадку передбачають такі етапи: розробка “Технічного завдання”; розробка технічної та нормативно-технічної документації; виготовлення та випробування дослідних зразків сільгоспмашин; приймання результатів розробки; підготовка й освоєння виробництва.

Окремі з цих етапів (робіт) можна суміщати, а також змінювати їх послідовність та доповнювати іншими роботами залежно від специфіки сільгоспмашини та організації її виробництва.

Конструкторську документацію на сільськогосподарську машину розробляють за правилами, встановленими стандартами ЄСКД, якими передбачаються відповідні стадії проектування.

Процес створення конструкторської документації поділяють на певні стадії робіт для забезпечення послідовного наближення розробки до вимог замовника і можливості здійснення контролю за виконанням цих робіт.

Стандарти ЄСКД передбачають такі стадії розробки конструкції нової машини:

“Технічне завдання” (ТЗ) на розробку;

“Технічна пропозиція”,

“Ескізний проект”;

“Технічний проект”;

Розробка робочої конструкторської документації для дослідного зразка (дослідної партії) і серійного виробництва.

Виконання всіх перерахованих стадій не завжди є необхідним. Тому обов’язкові стадії проектування обумовлюються замовником і розробником у “технічному завданні”. Крім того, на розсуд розробника допускається суміщати або не проводити окремі види робіт різних стадій, які передбачені стандартом.

Вихідними документом для початку розробки нової сільгоспмашини є “Технічне завдання” – компромісний документ між спеціалістами сільськогосподарського виробництва (замовником) і спеціалістами-машинобудівниками (виконавцем) з виконання вихідних вимог, враховуючи конкретні умови виробництва техніки, яка замовляється, її ціну та ін. “Технічне завдання” повинно вміщувати техніко-економічні вимоги до сільгоспмашини, які визначають її споживчі властивості та ефективність використання, перелік документів, що потребують спільного розгляду, порядок здачі та приймання результатів розробки.

У “Технічному завданні” вказують:

- призначення машини;

- область використання;

- стадії розробки конструкторської документації, її склад, строки виконання, а також вихідні або інші особливі вимоги, обумовлені специфікою самої машини чи умовами її експлуатації.

Як правило, “Технічне завдання” складають на основі аналізу результатів попередніх досліджень (табл. 4.1). Конкретний зміст «Технічного завдання» визначають замовник та розробник, а при ініціативній розробці – розробник. «Технічне завдання» розробляють і затверджують у порядку, встановленому замовником та розробником. До розробки «Технічного завдання» можуть залучатись інші зацікавлені організації (підприємства): виробник, головна організація по даному виду сільгоспмашин, зовнішньо-торгівельна організація, організація-проектувальник та ін. Як «Технічне завдання» допускається також використовувати будь-який документ (контракт, протокол, ескіз та ін.), який вміщує необхідні і достатні вимоги

Таблиця 4.1.Порядок побудови, виклад та оформлення «Технічного завдання»

Основні розділи	Приблизний перелік питань, що розглядаються
Найменування та область використання виробу	Найменування й умовне позначення виробу (сільгоспмашини). Коротка характеристика області використання виробу. Його загальна характеристика
Основа для розробки	Повне найменування документа, на основі якого розробляється виріб; організація, яка затвердила цей документ та дата його затвердження
Ціль та призначення розробки	Експлуатаційне й функціональне призначення і перспективність виробу
Джерела розробки	Перелік науково-дослідних та інших робіт. Перелік експериментальних зразків або макетів
Технічні вимоги	Склад виробу та вимоги до його конструктивного виконання. Вимоги до надійності, технологічності, рівня уніфікації й стандартизації, техніки безпеки. Естетичні та організаційні вимоги, вимоги до патентної чистоти, складових часток виробу, сировини, вихідних і експлуатаційних матеріалів. Умови експлуатації. Додаткові вимоги. Вимоги до маркування та пакування, транспортування й зберігання. Спеціальні вимоги
Економічні показники	Орієнтовна економічна ефективність та термін окупності витрат. Лімітна ціна. Передбачувана річна потреба у виробі. Економічні переваги розроблюваного виробу порівняно з аналогами
Стадії та етапи розробки	Стадії розробки, етапи робіт і строки їх виконання (строки, які наведені у «ТЗ» є орієнтовними)
Порядок контролю і приймання	Перелік конструкторських документів, які підлягають узгодженню та затвердженню, і перелік організацій, з якими треба узгодити документи. Загальні вимоги до приймання робіт на стадіях розробки; кількість дослідних зразків виробу, що виготовляється
Додаток до «Технічного завдання»	Перелік науково-дослідних та інших робіт,які обґрунтовують необхідність проведення розробки, Креслення, схеми, опис, обґрунтування, розрахунки та інші документи, які повинні бути використані під час розробки. Перелік зацікавлених організацій, з якими узгоджують конкретні технічні рішення під час розробки виробу. Перелік нового технологічного устаткування, яке необхідне для випуску нового виробу

для розробки та визнаний замовником і розробником, а також зразок сільгоспмашини, призначеної для відтворення. При згоді замовника та розробника в «Технічне завдання» можуть бути внесенні зміни і доповнення.

Вихідні (агротехнічні) вимоги – це документ, складений спеціалістами сільськогосподарського виробництва з питання наближення до оптимальних природних умов стану оброблюваного середовища при механічних впливах на нього сільськогосподарським и машинами з мінімально допустимими матеріальними витратами, тобто не спеціальні вимоги до сільськогосподарських машин щодо якості вирощування сільськогосподарських культур з метою забезпечення їх високої врожайності при мінімальних затратах праці й коштів на одиницю продукції. Вихідні вимоги розробляються на визначений (обмежений) строк дії.

Технічну пропозицію розробляють для виявлення додаткових або уточнених вимог для сільгоспмашин (технічні характеристики, показники якості тощо), які не могли бути вказані в «Технічному завданні». Це доцільно робити на основі попередньої конструкторської проробки і аналізу різних варіантів сільгоспмашин. «Технічна пропозиція» є сукупністю конструкторських документів, які вміщують технічні й техніко-економічні обґрунтування доцільності розробки документації сільськогосподарських машин на основі аналізу «Технічного завдання» замовника і різних варіантів можливих конструктивних рішень сільгоспмашин, порівняльної оцінки рішень з урахуванням конструктивних і експлуатаційних особливостей розроблюваних та існуючих конструкцій, а також патентні дослідження.

У загальному випадку розробка «Технічної пропозиції» передбачає проведення таких робіт:

- виявлення варіантів можливих рішень, встановлення особливостей варіантів (принцип дії, розміщення функціональних складових частин тощо), їх конструкторська проробка. Глибина останньої має бути достатньою для порівняльної оцінки варіантів, які розглядаються;

- перевірка варіантів на патентну чистоту і конкурентоспроможність, оформлення заявок на винаходи;

- перевірка відповідності варіантів вимогам техніки безпеки та виробничої санітарії;

- порівняльна оцінка варіантів, які розглядаються;

- вибір оптимального варіанта (варіантів) конструкції сільгоспмашин, обґрунтування вибору.

«Технічна пропозиція» після погодження та затвердження в установленому порядку є основою для розробки конструкції виробу і виконання наступних погоджених стадій робіт.

2. Ескізний проект розробляють для встановлення принципових (конструктивних, схемних та інших) рішень сільгоспмашин, які дають загальне уявлення про принцип роботи і будову виробу, коли це доцільно зробити до розробки «Технічного проекту» або робочої документації. «Ескізний проект» розробляють по самохідних і складних сільськогосподарських машинах. «Ескізний проект» - це сукупність конструкторських документів, які повинні вміщувати принципові конструктивні рішення, що дають загальне уявлення про будову і принцип роботи машини, а також дані, які визначають призначення, основні параметри і габаритні розміри машини, що розробляється.

У загальному випадку при розробці «Ескізного проекту» виконуються такі роботи:

- виконання варіантів можливих рішень, встановлення особливостей варіантів (характеристика варіантів складових частин тощо), їх конструктивна проробка. Глибина такої проробки повинна бути достатньою для порівняння варіантів, які розглядаються;

- попереднє вирішення питань упакування і транспортування сільгоспмашини;

- виготовлення та випробування макетів для перевірки принципів роботи сільгоспмашин і (або) її складових частин;

- розробка і обґрунтування технічних рішень, спрямованих на забезпечення показників надійності, які встановлені «Технічним завданням» і «Технічною пропозицією»;

- оцінка сільгоспмашин на технологічність і метрологічність;

- оцінка сільгоспмашин за показниками стандартизації й уніфікації;

- оцінка виробу щодо його відповідності вимогам ергономіки, технічної естетики;

- перевірка варіантів на патентну чистоту і конкурентоспроможність, оформлення заявок на винахід;

- перевірка відповідності варіантів вимогам техніки безпеки і виробничої санітарії;

- порівняльна оцінка варіантів, що розглядаються;

- вибір оптимального варіанта (варіантів) конструкції машини, обґрунтування вибору, прийняття принципових рішень;

- виявлення на основі прийнятих принципових рішень нових виробів до сільгоспмашини, що розробляється, в тому числі засобів вимірювання і матеріалів, які повинні бути розроблені іншими підприємствами (організаціями), складання технічних вимог до цих виробів і матеріалів;

- складання переліку робіт, які потрібно провести на наступних стадіях розробки в доповнення або уточнення переліку робіт, передбачених “Технічним завданням” і “Технічною пропозицією”;

- проробка основних питань технології виготовлення (при необхідності).

“Ескізний проект” розробляють з метою виявлення кінцевих технічних рішень, які дають повне уявлення про будову розробленого виробу, і вихідні дані для розробки робочої конструкторської документації.

Технічний проект розробляють для виявлення кінцевих технічних рішень, які дають повне уявлення про конструкцію сільгоспмашин, коли це доцільно зробити до розробки робочої документації. Технічний проект” – це сукупність конструкторських документів, які повинні вміщувати кінцеві технічні рішення, що дають повне уявлення про будову машини, яка розробляється, і вихідні дані для розробки робочої конструкторської документації.

У загальному випадку при розробці “Технічного проекту” виконують такі роботи:

- розробка конструкторських рішень сільськогосподарської машини та її основних складових частин;

- виконання необхідних розрахунків, у тому числі тих, які підтверджують техніко-економічні показники, що встановлені “Технічним завданням”;

- виконання необхідних функціональних схем, схем з’єднань та ін.;

- розробка і обґрунтування технічних рішень, які забезпечують показники надійності, встановлені “Технічним завданням” і попередніми стадіями розробки (якщо ці стадії розроблялися);

- аналіз конструкції сільгоспмашин на технологічність з урахуванням відгуків підприємств-виробників щодо забезпечення технологічності в умовах конкретного виробництва;

- розробка, виготовлення та випробування макетів;

- оцінка сільгоспмашини щодо відповідності вимогам ергономіки, технічної естетики;

- оцінка експлуатаційних даних машини (взаємозамінність, зручність обслуговування, ремонтопридатність, стійкість проти впливу зовнішнього середовища, можливості швидкого усунення відмов, контролю якості роботи, забезпеченість засобами контролю технічного стану та ін.);

- кінцеве оформлення заявок на розробку і виготовлення нових виробів для машини, яка розробляється, у тому числі засобів вимірювання і матеріалів, що використовуються в розроблюваній машині;

- проведення заходів щодо забезпечення заданого в “Технічному завданні” рівня стандартизації та уніфікації машини;

- перевірка конструкції сільгоспмашини на патентну чистоту і конкурентоспроможність, оформлення заявок на винаходи;

- виявлення номенклатури покупних виробів, узгодження використання покупних виробів;

- узгодження із замовником або основним споживачем габаритних. Установчих та приєднувальних розмірів;

- оцінка технічного рівня та якості машини;

- розробка креслень складальних одиниць і деталей, якщо це викликано необхідністю прискорення видачі завдання на розробку спеціалізованого обладнання для їх виготовлення;

- перевірка відповідності рішень, які приймаються, вимогам техніки безпеки і виробничої санітарії;

- складання переліку робіт, які треба провести на стадії розробки робочої документації, з метою доповнення та (або) уточнення переліку робіт, передбачених “Технічним завданням”, “Технічною пропозицією” та “Ескізним проектом”.

“Технічний проект” розробляють на складні машини. Після узгодження та затвердження в установленому порядку він є основою для розробки робочої конструкторської документації. Слід зазначити, що на стадіях “Ескізного проекту” та “Технічного проекту” не повторюють роботи, проведені на попередніх стадіях, якщо вони не можуть дати додаткових даних. У цьому випадку результати раніше виконаних робіт відображають у пояснювальній записці.

Питання для самоконтролю

1. З чого починають проектування конструкторські організації?

2. Що таке технічне завдання?

3. Що таке технічне пропонування?

4. Що таке ескізний проект?

5. Що таке технічний проект?

Лекція 8. Розробка документації на виготовлення машин

1. Схемне зображення сільськогосподарських машин

2. Види і комплектність конструкторської документації (КД)

3. Випробування сільськогосподарської техніки

1. Після того як розраховані основні показники розроблюваної машини та відомі вихідні дані, розробляються структурна і функціональна схеми машини, на яких вказуються розміщення робочих органів, напрямок руху матеріалу та інші дані. При розробці схеми вибирається тип робочих органів, які використовуються в машині. Як правило, це завдання вирішується з урахуванням нових винаходів у конкретній галузі техніки і конструкції машин-аналогів. Схеми можна розробляти в кількох варіантах. Паралельно з цим за вихідними даними розраховують параметри робочих органів, діючих сил, умов рівноваги і кінематичних параметрів. Враховуючи результати розрахунків, проводять аналіз варіантів схем і вибирають один або два найбільш припустимих. Потім розробляються кінематична і принципова схеми машини.

Маючи готові схеми, приступають до виготовлення креслень загального виду вузлів і деталей, паралельно виконуючи розрахунки параметрів, механізмів, вузлів і деталей, розрахунки на міцність. Вирішуються питання зрівноважування, проводяться перевірні розрахунки, вказується термічна обробка деталей, чистота поверхонь тощо. Одночасно аналізують результати проектування, уточнюють конструкцію, вносячи до неї зміни. При цьому може виникнути необхідність зміни конфігурації деталей, деяких їх розмірів та інших параметрів. Таким чином, розрахунки і конструювання органічно пов’язані та обумовлені. Багато параметрів, необхідних для розрахунку, беруться з креслення, тоді розрахунок часто набуває перевірного характеру.

Проектуючи вузли і деталі, слід урахувати їх технологічність, коли на виготовлення і складання їх в умовах конкретного виробництва вимагаються мінімальні затрати праці та засобів. Це означає, що необхідно забезпечити простоту та доцільність конструкції, застосувати раціональні способи отримання заготовок і деталей тощо.

При проектуванні, виробництві, експлуатації та ремонті машин набули широкого використання схеми.

Залежно від елементів і зв’язків схеми поділяють на види: електричні, гідравлічні, пневматичні, газові, кінематичні, вакуумні, оптичні, енергетичні, поділу, комбіновані тощо. За призначенням на типи: структурні, функціональні, принципові, з’єднання (монтажні), підключення, загальні, розміщення, об’єднані.

Структурна схема визначає основні функціональні частини машини, їх призначення та взаємозв’язки. Вона розробляється при проектуванні машин для загального ознайомлення з ними, а також служить базою для розробки інших схем.

Функціональна схема пояснює процеси, що проходять у машині і використовується для вивчення роботи машини, при налагодженні, регулюванні, контролі та ремонті її.

Принципова схема відображає повний склад елементів машини та зв’язок між ними і дає детальну уяву про машину. Вона є основою для розробки конструкторських документів і для складання інших схем. Даною схемою користуються також для вивчення роботи машини, її налагодження, контролю і ремонту.

Схема з’єднань показує з’єднання складових частин.

Схема підключення – зовнішнє підключення машини.

Загальна схема відображає складові частини комплексу і з’єднання їх між собою на місці експлуатації.

Схема розміщення показує відносне розташування складових частин машини або комплексу. Вона необхідна при розробці конструкторських документів, виготовленні та експлуатації машини чи комплексу.

Для комбіновано -сукупних схем спочатку вказується вид, а потім тип схеми, наприклад електрогідравлічна принципова. Відповідно вони характеризуються шифрами, які складаються з букви і цифри. Види схем позначаються буквами: електрична – Е, гідравлічна – Г, пневматична – П, газова – Х, кінематична – К, вакуумна – В, оптична – П, енергетична – Р, комбінована – С. Типи схем позначають цифрами: структурна – 1, функціональна – 2, принципова – 3, з’єднання – 4, підключення – 5, загальна – 6, розміщення – 7, об’єднана – 8. Наприклад, П2 – пневматична функціональна.

У сільськогосподарському машинобудуванні, в основному, розробляються структурні, функціональні, кінематичні та принципові схеми. Інші схеми розробляються в міру необхідності.

Структурна схема виконується, щоб показати всі основні функціональні частини виробу, їх призначення та взаємозв’язки між ними. Функціональні частини (елементи, пристрої, функціональні групи) показуються у вигляді прямокутників або умовних графічних позначень. Схема повинна дати наочне уявлення про послідовність взаємодії функціональних частин виробу. Кожна функціональна частина виробу показана прямокутником, у який вписуються її найменування. На схемі також зображаються лінії взаємозв’язків між прямокутниками, а на них стрілками позначається напрямок руху процесів, що відбувається у виробі. Приклад структурної схеми сівалки зображений на рис 4.2.

Рисунок 4.2 Структурна схема сівалки

Функціональна схема виконується для роз’яснення процесів, що проходять у машині, і одержання даних, необхідних для складання інших схем. За допомогою функціональної схеми розробляються варіанти конструкції робочих органів для здійснення робочого процесу, встановлюються параметри механізмів і режими роботи, взаємне їх розміщення.

Стандартами не встановлено, як зображувати елементи механізмів на функціональних схемах. Здебільшого схеми позначаються на основі схематичного розрізу із зовнішніми обрисами машини, всередині дається спрощене позначення кожного елемента відповідно до його конструкції. На схемі робляться написи, які пояснюють призначення елементів, вказуються розміри робочих органів, режими їх роботи, показники, що характеризують зміну оброблюваного матеріалу, та дані, необхідні для побудови інших схем.

Як вихідні дані для побудови функціональної схеми виступають вихідні властивості і стан матеріалу, інші властивості і стан, яких повинен набути матеріал після обробки. При складанні схеми використовуються схеми машин-аналогів, що піддаються всебічному аналізу.

Для побудови кінематичної схеми необхідно мати вихідні дані, якими є результати, одержані при побудові функціональної схеми, а саме: розміри робочих органів, їх взаємне розміщення та режим роботи.

Перед тим, як перейти до побудови кінематичної схеми, слід вибрати джерело енергії. Це може бути автономний двигун, вал відбору потужності трактора, ходове колесо машини чи інше джерело. Необхідно також вибрати тип механізму з урахуванням можливого його навантаження, потрібної кінематичної точності та міжцентрових відстаней, допустимих передаточних чисел, дотримання технологічності, забезпечення довговічності, техніки безпеки і ергономіки. При вирішенні цих питань проводяться необхідні силові та міцності розрахунки, розрахунок роботоздатності.

Кінематичну схему, на який подається вся сукупність кінематичних елементів та їх з’єднань, показується джерело енергії, викреслюють як розгортку. Допускається креслити її всередині контуру машин, а також в аксонометричних проекціях. Механізми, які складаються окремо, на схемі зображаються як виносні елементи.

На схемі вказують найменування кожної кінематичної групи та її призначення, даються характеристики і параметри кінематичних елементів, вказується частота обертання валів. Кожному кінематичному елементу надають порядковий номер, починаючи з джерела руху. Приклад кінематичної схеми приводу представлений на рисунку 4.3.

Рисунок 4.3. Кінематична схема приводу

Принципова схема є основою для розробки інших конструкторських документів. Для побудови її використані дані, отримані при розробці функціональної та кінематичної схем.

Компонування машини, враховуючи конструкції рами, опорних елементів, робочого місця оператора та інші дані, повинна забезпечити технологічність виготовлення, можливість проведення технічного обслуговування і ремонту, контрольованість, доступність, легке зняття елементів, простоту привода та керування, надійність, достатню безпечність, захищеність від дій зовнішнього середовища, транспортабельність та інші вимоги.

Принципова схема вказується як схематичний розріз, зовнішні обриси машини повинні відповідати конструкції кожного елемента і всієї машини. На ній поміщають різні технічні дані, що характеризують конструкцію машини. Для цього можна використовувати вільне місце. Біля графічних позначень елементів вказують їх параметри. На вільному місці, при необхідності, приводяться технічні дані, будуються таблиці, діаграми, що пояснюють будову машини.

Питання для самоконтролю

1. Яка послідовність розробки документації?

2. Які є види і типи схем?

3. Що таке структурна і функціональна схеми машини?

4. Що таке принципова схема машини?

4. Що таке кінематична схема машини?

2. Розробкою робочої конструкторської документації зображується продукт розумової діяльності конструктора, який предметно ще не існує і є необхідний для матеріального втілення машини, яка проектується.

До конструкторських документів відносять графічні і текстові документи, які визначають склад і будову виробу та містять необхідні дані для його виготовлення, контролю, експлуатації і ремонту.

Вироби поділяють на вироби основного (призначені для реалізації) і допоміжного (призначені для власних потреб підприємства) виробництва.

Вироби поділяють також на неспецифічні (не мають складових частин) і специфічні (складаються з кількох складових частин).

Деталь – виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без складальних операцій.

Складальна одиниця – виріб із складових частин, які підлягають з’єднанню на підприємстві, що її виготовляє.

Комплекс – це два або більше специфічні вироби, не з’єднані на підприємстві з їх виготовлення, але призначені для виконання взаємозв’язаних функцій (наприклад, комплекс машин).

Комплект – два або більше вироби, не з’єднаних на підприємстві по їх виготовленню, призначені для виконання взаємозв’язаних функцій і мають допоміжний характер (наприклад, комплект інструмента).

Конструкторські документи поділяють :

- проектні (технічне пропонування, ескізний проект, технічний проект);

- робочі (робоча документація).

Залежно від способу виконання розрізняють такі документи:

- оригінал-взірець – документ, виконаний на будь-якому матеріалі і призначений для виготовлення з нього оригіналів;

- оригінал – оформлений підписами документ, виконаний на будь-якому матеріалі, з якого можна зняти копію;

- дублікат – копія оригіналу, виконана на будь-якому матеріалі, що дозволяє зняти копію; копія – це документ, ідентичний оригіналу або дублікату, що призначений для використання як при проектуванні, так і при виробництві, експлуатації та ремонті машин.

Серед комплектності конструкторських документів розрізняють:

-основний конструкторський документ;

- основний комплект конструкторських документів;

- повний комплект конструкторських документів.

Основний конструкторський документ повністю і однозначно визначає виріб і його склад. Для деталей – це креслення, а для складальних одиниць, комплексів і комплектів – це специфікація.

Основний комплект конструкторських документів – це комплект, що стосується всього виробу. Наприклад, складальне креслення, принципова електрична схема, технічні умови, експлуатаційні документи.

Повний комплект конструкторських документів складається з основного комплекту конструкторських документів на виріб і основних комплектів конструкторських документів на всі складові частини виробу, які застосовуються за своїми основними конструкторськими документами.

Специфікація – це графічний документ, який визначає склад виробу і складається на окремих аркушах на кожну складальну одиницю, комплекс, комплект. У специфікацію вносять складові частини, які входять у специфіковані вироби, а також конструкторські документи, що стосуються виробу і його неспецифікованих частин.

Специфікація складається з розділів, які розміщуються в такій послідовності: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, метали, комплекти. Всередині розділу документи записуються спочатку на специфікований виріб, а потім – на неспецифіковані складові частини.

ЄСКД містить велику кількість текстових документів: пояснююча записка, розрахунки, технічні умови, програма і методика випробувань, експлуатаційні і ремонтні документи.

Пояснююча записка (ПЗ) складається за спеціальними формами. Необхідні таблиці та креслення можна виконувати на аркушах будь-яких форматів. Пояснююча записка містить: вступ, найменування виробу із зазначенням галузі його застосування, технічну характеристику, опис і обґрунтування конструкції, техніко-економічні показники, показники рівня уніфікації. Окремі розділи П можна об’єднувати або вилучати, можна ввести також нові розділи.

Розрахунки РР виконуються за спеціальними формами і мають ескіз або схему розрахованого виробу, задачу розрахунку, дані для розрахунку, умови розрахунку, розрахунок і висновки. Ескіз або схему дозволяється креслити в будь-якому масштабі.

Технічні умови ТУ містять вимоги до машини, її виготовлення, контролю, приймання та постачання. Розробляються ТУ за відсутності державних, республіканських і галузевих стандартів та технічних умов на дану продукцію, а також при необхідності доповнення вимог, встановлених стандартами. Вони мають вступну частину і розділи: технічні вимоги, правила приймання, методи контролю, транспортування і зберігання, вказівки з експлуатації, гарантії на виріб.

Програма і методика випробувань ПМ передбачають перевірку відповідності виробу кресленням, технічним вимогам, паспортним даним і нормам точності, визначення показників якості та надійності виробів, перевірку стабільності роботи виробу, зручності обслуговування та ремонту, перевірку комплектності виробу, вимог безпеки. Тривалість і режим випробувань, а також необхідні виміри під час випробувань.

До експлуатаційних документів відносять технічний опис і інструкцію з експлуатації ТО, формуляр ФО і паспорт ПС.

ТО складається з розділів, які розміщені в такій послідовності: вступ, призначення і галузь використання виробу, технічні дані, будова і робота виробу та його складових частин, заходи безпеки, підготовка до роботи, порядок роботи, можливі поломки та їх усунення, технічне обслуговування, тара і упаковка, транспортування, зберігання та додатки (перелік запасних частин та ін.).

ФО складається на машину, для якої необхідно вести облік технічного стану і даних з експлуатації.

ПС складається для задоволення заводом, що виготовляє продукцію, основних гарантійних параметрів і характеристик виробу.

Ремонтні документи є конструкторськими документами для підготовки ремонтного виробництва, ремонту виробу та контролю після ремонту.

Ремонт машин може бути поточним, середнім і капітальним. Ремонтні документи складаються на кожний вид ремонту. Основою для розробки ремонтних документів є: робоча конструкторська документація, аналіз ремонтопридатності машин, експлуатаційна документація, технічна документація, матеріали дослідження несправностей при роботі машин даного типу, результати науково-дослідних робіт з ремонту машин, досвід ремонту аналогічних машин.

Ремонтні документи містять дані про способи ремонту, вимоги до відремонтованої машини, норми витрат запасних частин, матеріалів та інші дані.

Технічна документація на транспортування с/г машин розробляється на стадії розробки документації для установчої серії. Документи містять креслення завантаження і кріплення машин на різних типах вагонів і пояснюючу записку.

Перед розробкою креслень завантаження необхідно ретельно вибрати тип рухомого складу і добре продумати розміщення машин на ньому. Креслення повинні бути виконані в масштабі не менш 1:50 в трьох проекціях: вид збоку, зверху і з торця. Для обрису габариту вагону використовують вид з торця (рис. 4.4).

Рисунок 4.4. Обрис габариту вагона

На кресленнях вказують розміри, які визначають розміщення машин і складових частин, основні розміри машини і окремих місць, масу машини, загальну масу вагона з вантажем, розміщення цетра ваги машин і всього вагона з вантажем, місця кріплення, розміщення пристроїв у вигляді підкладок, підставок, упорів, розтяжок, цвяхів, скоб тощо.

Складаються технічні вимоги щодо підготовки до завантаження машини, її кріплення, вимоги до кріпильних матеріалів, вимоги безпеки і зберігання.

У пояснюючій записці вказують транспортні характеристики машини, порядок підготовки її для транспортування, заходи щодо зменшення габаритних розмірів, дані про упаковку і маркірування, ескізи вантажних місць, місця кріплення, вимоги до переведення машин у транспортне положення.

У розділі “Вимоги до транспортування машин” проводяться обґрунтування вибору рухомого складу, послідовність робіт щодо зменшення габаритів кріплення машин із зазначенням необхідних пристроїв і матеріалів, вимоги до цих пристроїв і матеріалів.

У розділі “Розрахунок розміщення машин на транспортному засобі” викладені розрахунки центра ваги машин і центра ваги всього вагона з вантажем, розрахунок на стійкість вагона з вантажем, подані необхідні схеми, ескізи.

У розділі “Розрахунок міцності кріплення на транспортному засобі” приводиться силовий розрахунок і розрахунки на міцність і стійкість, розрахунки щодо запобігання перекидання і перекочування.

Для перевірки надійності розроблюваних документів може здійснюватись експериментальне навантаження і перевезення машин. З цією метою створюється комісія з працівників заводу і МВС.

Якість конструкторських документів має великий вплив на якість виготовлення машин і тривалість їх експлуатації. Для підвищення якості конструкторських документів проводиться нормоконтроль і технологічний контроль.

Нормоконтроль спрямований на дотримання в розроблюваних виробах норм і вимог, встановлених стандартами: державними, галузевими і підприємств. Перевіряється також і відповідність документів вимогам ЄСКД, рівень стандартизації та уніфікації, раціональне використання встановлених обмежувальних номенклатур, стандартизованих виробів і конструктивних норм (різьб, шліцьових з’єднань, модулів зубчастих коліс, марок матеріалів, розмірів прокату, допусків і посадок і т. д.).

Нормоконтролю підлягає конструкторська документація, незалежно від підлеглості та службових функцій підрозділів, які випустили документацію.

Нормоконтроль проводиться, як правило, два рази: перед передачею на виготовлення оригіналів і розмноженням креслень та при перевірці документів в оригіналахі наявності підписів службових осіб, крім затверджуючого підпису керівника організації або підприємства. Виправляти і змінювати підписані нормоконтролем документи без його відома не допускається.

Нормоконтролер має право повертати документи без розгляду, якщо немає необхідного комплекту креслень, коли відсутні обов’язкові підписи, коли документ виконаний неохайно. Нормоконтролер має право вимагати роз’яснень від розроблювача і додаткові матеріали з питань, які можуть виникнути. Непорозуміння між нормоконтролером і розроблювачем вирішуються керівником органу стандартизації або керівником організації, яка випускає документацію.

Технологічний контроль спрямований на дотримання в розроблюваних виробах технологічних норм і вимог з урахуванням досягнутого рівня розвитку даної галузі техніки, необхідних показників технологічності, застосування найбільш раціональних способів виготовлення виробу, а також з урахуванням умов експлуатації та ремонту виробу.

Підприємство, що виготовляє продукцію, має право проводити вхідний технологічний контроль документації, що надходить від інших організацій. Порядок проведення технологічного контролю аналогічний порядку проведення нормоконтролю.

3. Випробування с/г машин. Сільськогосподарські машини, їх механізми, робочі органи, вузли, виготовлені за розробленими документами до впровадження, повинні бути всебічно перевірені. Це досягається проведенням випробувань їх дослідних зразків.

Випробування – це експериментальне знаходження якісних і кількісних характеристик об’єкта при його функціонуванні. Під час випробувань перевіряється, якою мірою показники машини відповідають вимогам технічного завдання. Таким чином, під час випробувань перевіряється якість конструкторських документів і досконалість конструкції машини.

Випробування можуть бути: відомчі, державні і міжвідомчі, заводські, дослідні, доводочні, стендові, прискорені, лабораторні, лабораторно-польові, господарські, виробничі, контрольні.

Відомчі – це випробування, що проводяться силами одного відомства. Різновидом відомчих випробувань є заводські випробування, що проводяться силами заводу. Державні – це випробування на машиновипробувальних станціях МВС, розміщених в різних природно-кліматичних зонах.

Міжвідомчі випробування проводяться силами двох або кількох відомств.

Заводські випробування можуть бути дослідними для одержання математичних моделей, з метою визначення якості виконання технологічного процесу та з інших міркувань, доводочні – з метою доведення конструкції до стану, за якого досягаються показники якості, вказані в технічному завданні. Ці випробування можуть бути прискорені на спеціальному стенді, що імітує реальне навантаження, яке переборює машина або робочий орган в реальних умовах роботи. Коли ж випробування проводяться на стенді без імітації навантаження, то це будуть стендові випробування.

Лабораторними називаються випробування, які здійснюються в приміщеннях з метою визначення показників якості роботи; такі самі випробування, що проводяться в польових умовах, називаються лабораторно-польовими.

Випробування машин в умовах господарства, що їх проводять тривалий час і з фотографією робочого дня (хронометраж), називаються господарськими. Випробування машин без фотографії робочого дня, але з урахуванням виконаного об’єму робіт і можливих несправностей, якщо такі є, називаються виробничими.

Випробування на МВС машин, які є в серійному або масовому виробництві, з метою контролю якості продукції, що випускається заводом, називаються контрольними.

За результатами відомчих випробувань дослідного зразка складається протокол, в якому дається всебічна оцінка машини. Якщо машина добре себе зарекомендувала на відомчих випробуваннях, то її представляють на державні випробування. Разом з дослідним зразком на МВС подаються протокол відомчих випробувань і робоча конструкторська документація.

На МВС машина двічі проходить технічну експертизу: до і після випробувань. При цьому до випробувань перевіряють її відповідність конструкторської документації, а після випробувань оцінюється її технічний стан. Випробування на МВС окрім технічної експертизи включають лабораторно-польові та господарські випробування. При лабораторно-польових випробуваннях визначаються показники якості роботи машин, а господарськими випробуваннями протягом певного періоду визначаються надійність, довговічність і роботоздатність машин в різних умовах. Період господарських випробувань визначається сезонною нормою виробітку машин.

За результатами випробувань на МВС складається протокол, в якому даються оцінка машини і висновок. Висновок може стосуватись необхідності доробки конструкції та повторних випробувань, закінчення робіт по даній машині, проведення значно ширших випробувань або запуску у виробництво. Виготовлення дослідних зразків на заводі може супроводжуватись коригуванням конструкторських документів. При успішному випробуванні дослідних зразків (дослідної партії) виготовляється і випробовується установча серія, а після випробування установчої серії проводиться остаточне відпрацювання конструкторських документів за повністю оснащеним технологічним процесом. За цими документами виготовляється головна (контрольна) серія машин. У випадку успішного випробування цієї серії машин вирішується питання про запуск машини у виробництво.

Після освоєння виробництва протягом всього терміну її випуску машина щороку проходить контрольні випробування на МВС, де оцінюються технічний рівень, відповідність вимогам технічного завдання, після чого виноситься пропозиція про подовження або закінчення випуску, про необхідність модернізації машини чи створення нової конструкції.

Питання для самоконтролю

1. Які є види конструкторських документів?

2. Що входить в технічну документацію на транспортування вагонів?

3. Що таке нормо контроль?

4. Що таке технологічний контроль?

5. Які є випробування с.-г. машин?