2. Показники роботи серця

ЧСС у стані спокою та під час фізичного навантаження.

ЧСС у стані спокою залежить від:

1. Віку.  Від народження до 20-25 років, а також у людей похилого віку ЧСС збільшується. Причиною тому є те, що організм росте і розвивається, а, отже, підвищеною є інтенсивність обмінних процесів. У людей похилого віку сила міокарда стає меншою, тому кров перекачується за рахунок прискорення ЧСС.

2. Часу доби. У 5-6 год ЧСС на 6-7 уд/хв менша, ніж у 16-17 год.

3. Статі — у жінок ЧСС на 6-7 уд/хв більша, ніж у чоловіків.

4.  Розмірів тіла — пряма залежність.

5. Способу життя людини. У фізично активних людей серцевий ритм, як правило, повільніший, ніж у людей, які ведуть малорухомий спосіб життя. ЧСС менша 60 уд/хв називається брадикардією. Для спортсменів це нормальне явище і воно може бути виражене досить сильно — до 40 уд/хв і менше (лижники, велосипедисти, стаєри). Прискорення ЧСС  більше, ніж 90 уд/хв називається тахікардією

6.  Сильного шуму   (інтенсивністю 80 дБ) — ЧСС підвищується на 10%.

7.  Емоційних впливів — жах, лють, очікування старту прискорюють ЧСС.

8. Положення тіла — у положенні лежачи ЧСС найменша, сидячи — на 10% більша, стоячи — на 20-30% більша.

9. Метеорологічні фактори. ЧСС залежить від t⁰ зовнішнього середовища (лінійна залежність).

10. Травлення їжі — ЧСС підвищується протягом перших трьох годин.

Змінюється ЧСС і під час м’язової роботи. В цих умовах ЧСС залежить від статі та віку. При виконанні однакової роботи ЧСС у жінок більша, ніж у чоловіків, у дітей і підлітків — більша, ніж у дорослих.

Максимально допустима величина ЧСС при фізичних навантаженнях визначається за формулою: ЧСС макс. = 220 -  власні роки.

Тренування при ЧСС до 170 уд/хв сприяє розвитку сили серцевого м’яза, оскільки при даній ЧСС продуктивність роботи серця найбільша (серце виштовхує 200 мл крові). При ЧСС більше 170 уд/хв розвивається витривалість серця до роботи в умовах нестачі О₂ — гіпоксії.

3. Регуляція серцевої діяльності

1. Ауторегуляція скоротливої спроможності серця.

Потреби організму в циркуляції крові змінюються в залежності від його фізичного стану. Тому необхідне тонке пристосування діяльності серця до умов існування і діяльності організму, що стає можливим завдяки існуванню двох механізмів: внутрішньосерцевого і позасерцевого. Перший об’єднує внутрішньоклітинні  та міжклітинні взаємодії і внутрішньосерцеві периферичні рефлекси, другий — нервовий і гуморальний механізми.

Внутрішньоклітинні механізми забезпечують тривале пристосування міокарда до підвищених навантажень, які діють систематично. Воно полягає у прискоренні синтезу скоротливих білків протофібрил і розвитку структур, що забезпечують енергопотреби. При підвищеному м’язовому навантаженні спостерігається  фізіологічна гіпертрофія м’яза.

Міжклітинні взаємодії в міокарді здійснюються завдяки нексусам.

2. Нервова позасерцева регуляція.

Дана регуляція здійснюється симпатичним і парасимпатичним відділом автономної нервової системи. Парасимпатичні нервові волокна зменшують ЧСС і силу скорочень міокарда.

Симпатичні нервові волокна ЧСС і силу скорочень міокарда.

Центри серцевих нервів постійно знаходяться у стані збудження. Цей стан називають центральним тонусом. Якщо перерізати блукаючий нерв, то ЧСС і сила скорочень  збільшуються, якщо симпатичний — то навпаки. Після одночасного перерізування нервів ЧСС збільшується до 105 уд/хв. Цю частоту називають власним ритмом серця.

3. Рефлекторна та гуморальна регуляція роботи серця.

У  рефлекторній регуляції діяльності серця головну роль відіграють баро- та хеморецептори. Ділянки судинної системи, де вони зосереджені  називаються рефлекторними зонами (дуга аорти, місце розгалуження сонних і легеневих артерій, порожнисті вени, епікард).

При підвищенні тиску судина розтягується і збуджуються барорецептори. Їхня імпульсація надходить до ядер блукаючого нерву, що зумовлює підвищення його тонусу. Інформація від блукаючого нерва передається на серце, знижуючи його функцію. При зменшенні об’єму крові (тиску) в рефлексогенних зонах послаблюється тонус ядер блукаючого нерву, завдяки чому підвищується тонус симпатичного, що супроводжується посиленням роботи серця.

Рефлекторні зміни в роботі серця можуть виникати при подразненні механорецепторів внутрішніх органів. Наприклад, при ударі по животі людини, може виникнути зупинка серця. Рефлекторне зменшення ЧСС на 10-20 уд/хв спостерігається і при натискуванні на очні яблука, при зануренні у холодну воду. Потік імпульсів від пропріорецепторів посилює роботу серця. Больові подразнення, емоційні впливи також змінюють роботу серця.

Гуморальна  регуляція роботи серця пов’язана з наявністю у крові хімічних речовин, які збуджують хеморецептори. Наприклад, СО₂, молочна кислота, нікотин посилюють роботу серця, що забезпечує виведення цих речовин з організму. Посилюють роботу серця адреналін і норадреналін. Гормон тироксин посилює впливи серцевих нервів. Електроліти К⁺ та Са⁺ впливають на автоматію серця — К⁺ сповільнює ритм і зменшує силу скорочень серця, знижує його збудливість і провідність, а Са⁺ — навпаки.

Різні види ЦНС регулюють роботу серця, але чим вище розташований відділ, тим більше інформації він отримує і тим точніше регулює діяльність серця.