3. Відображення даних оцінки земель.

Дані оцінки земель сільської, селищної Ради народних депутатів, району, області, країни в цілому служать цілям вирішення різних народногосподарських задач. Тому їх систематизація і відовраження здійснюється у відповідних земельнокадастрових документах: земельнокадастровій книзі сільської, селищної Ради народних депутатів, державній земельнокадастровії книзі району /міста/, державному земельному кадастрі області, країни. Підсумкові дані оцінки земель відображаються у відповідних розділах вищеназваних документів.

Дані оцінки земель відображають показники загальної оцінки сінокосів, пасовищ за валовою продукцією в балах і кадастрових гектарах, окупності затрат у грошовому виразі на гривню затрат, диференціального доходу в гривнях на гектар і за величиною питомої ваги його у валовій продукції. У окремій таблиці поміщаються показники часткових оцінок ріллі за ефективністю вирощування сільськогосподарських культур за їх урожайністю, окупністю затрат, виходом продукції в центнерах на 100 грн. затрат, диференціальним доходом у грошовому виразі на гектар посівів і питомій вазі його у вартості валової продукції відповідної культури. Кожну із вказаних таблиць заповнюють окремо на всі землі, в тому числі зрошувані, осушені і немеліоративні. В таблицях приводиться дані по кожному сільськогосподарському підприємству району, у якому проведена оцінка земель і в цілому по району.

На загальнодержавному рівні у третьому розділі включаються лише результати загальної оцінки земель сільськогосподарських підприємств областей по загальноприйнятих показниках. При оцінці земель за валовою продукцією в балах за еталон /100 балів/ прийнятий вихід валової продукції в кадастрових цінах з гектара ріллі єдиний в Україні. При переводі оцінки земель на кадастровий гектар за одиницю прийнятий гектар ріллі, продуктивність якого відповідає валовій продукції в кадастрових цінах за визахунком диференціального доходу при середньому в Україні рівні затрат на гектар ріллі. На основі матеріалів Державного земельного кадастру України станом на 1 січня 1993 року, в таблиці 31 наведені результати оцінки ріллі сільськогосподарських підприємств країни.

Вивчення показників оцінки кормових угідь.

Кормові угіддя, до яких відносяться сінокоси і пасовища , оцінюються у загальній оцінці сільськогосподарських угідь по продуктивності, ефективності використання і доходності.

В зонах великої питомої ваги сінокосів питомої у складі сільськогосподарських в рамках земельнооціночних районів, виділених для орних земель. На території, де питома вага кормових угідь незначна, земельнооціночний процес проводиться в рамках природно-сільськогосподарських провінції і зон.

Для забезпечення єдності земельнооціночних даних земельнооціночною одиницею повинна прийматися агровиробнича група ґрунтів під сінокосами і пасовищами. Однак з причин недостатньої вихідної інформації про урожайність кормових культур і виробничі затрати на сінокосох і пасовищах, як методичний прийом допускається об”єднання агрогруп ґрунтів, подібних за умовами зволоження, місцеросташування, характеру порід, засолення і іншими ознаками, з подальшою екстраполяцією одержаних показників на кожну агрогрупу ґрунтів.

На території України для економічної оцінки сінокосів виділено 54 укрупнені групи ґрунтів, в тому числі в зонах: Полісся – 12, Лісостепу – 8,

Степу – 9,Степу засушливого – 7, Сухостепової – 9, Карпат – 5, Криму – 4. На пасовищах таких укрупнених груп ґрунтів виділено 53, відповідно в зонах: Полісся – 11, Лісостепу- 8, Степу – 8, Степу засушливого – 6, Сухостепової – 9, Карпат – 6, Криму –5.

Базою для збору вихідної інформації про продуктивність кормових угідь служать матеріали геоботанічних обстежень, річні звіти господарств, дослідні, довідкові, експертні і інші відомості. Важливе значення для оцінки кормових угідь мають типові технології карти по догляду і утриманню кормових угідь, інформація спеціалістів господарств про продуктивність і фактичне використання кормових угідь. У зв”язку з тими причинами, на відміну орних земель, земельнооціночний процес кормових угідь повинен бути більше пов”язаний з польовими роботами, в процесі яких найбільш важливо точно і своєчасно визначити продуктивність сінокосів і пасовищ.

В обліку урожайності входять всі укоси на сінокосах і всі цикли спасування на пасовищах. При цьому для оцінки земель необхідно мати продуктивність сінокосів в продуктивному стані, покращених корінним способом і осушених, а пасовищ – в природному стані і на зрошенні.

Для розрахунку продуктивності сінокосів і пасовищ в розрізі укрупнених агрогруп ґрунтів можуть бути використані різноманітні методи: типовий виборок, розв”язання рішення регресії, прямого обліку, зоотехнічний метод, який рекомендується для порівняльної оцінки пасовищ за результатами продуктивності худоби.

Заслуговує увагу метод оцінки агрогруп під сінокосами і пасовищами по балах бонітету всіх зернових культур відповідних агрогруп ґрунтів. Оскільки при оцінці земель сінокосів і пасовищ агрогрупи орних земель об’єднані, то спочатку необхідно визначити по агрогрупах середньозважений бал бонітету грунтів за урожайністю всіх зернових культур.

Маючи по земельнооціночному /або адміністративному/ району середньозважений бал бонітету ґрунтів часткових оцінок земель за урожайністю всіх зернових культур, визначається в кадастрових цінах вартість їх валової продукції з одного гектара і в тому числі в розрізі агрогруп ґрунтів.

Одержана з різних звітів господарств середня продуктивність сінокосів і пасовищ переводиться у вартісний вираз за кадастровими цінами в залежності від використання трави на сіно або випас. Вирахувана вартість продукції з кормових угідь в кадастрових цінах переводиться в бали економічної оцінки відповідно до балів оцінки земель по вартості валової продукції зернових культур з орних земель.

Приклад розрахунку продуктивності сінокосів по агрогрупах ґрунтів наведений в таблиці 19.

Аналогічним методом розраховується продуктивність пасовищ по агрогрупах ґрунтів.

Урожайність сінокосів і пасовищ на зрошуваних і осушуваних землях в цілому по земельнооціночному району береться із різних звітів господарств, а в розрізі агрогруп ґрунтів визначається шляхом множення показника урожайності, встановленої на богарних землях, на коефіцієнт підвищення урожайності за рахунок меліорації.

Для визначення показника окупності затрат і диференціального доходу необхідно мати дані про виробничі затрати на сінокосах і пасовищах, які включають догляд /зниження бур”янів, деревно-чагарникових насаджень, купин, збирання сміття, каміння/, підживлення, поверхневе і корінне покращення, заготівля сіна, сінажу, силосу, трав”яної муки, транспортування кормів і використання пасовищ. До затрат по використанню пасовищ входять заробітна плата пастухів, амортизація і затрати на інженерне упорядкування території /скотопрогонів, огорожі, літніх таборів, водопійних пунктів/, перегони тварин з одних пасовищ на інші, доплата за відгінність тощо. Облік всіх цих затрат ведеться недостатньо достовірно і повно, у зв”язку з чим для земельнооціночних робіт повсюдно використовувати інформацію про фактичні затрати на сінокосах пасовищах неможливо.

При проведенні економічної оцінки сінокосів і пасовищ використовується нормативний метод визначення затрат на основі типових технологічних карт. Цим методом визначаються показники затрат на 1 га сінокосів і пасовищ в середньому по земельнооціночному району. В розділі оцінюваних агрогруп ґрунтів затрати визначається як середня їх величина по земельнооціночному району з поправкою на затрати по збиранню сіна, які залежать від його урожайності на кожній агрогрупі грунтів. Поправочні коефіцієнти показують на скільки гривнів необхідно збільшити або зменшити затрати по агрогрупах ґрунтів при підвищенні чи зниженні урожайності сіна, порівняно з середньою урожайністю в даному земельнооціночному районі. У відповідності з “Методичними рекомендаціями, технологічними картами і нормативами для планування і контролю затрат в рослинництві”, розробленими Українським НДІЕОСГ ім. О.Г.Шліхтера в 1975р., величина поправки на 1 га сіна при механізованому збиранні складає 0,94 грн. і при ручному – 2,65 грн., а на один центнер зеленої маси відповідно – 0,16 грн. і 0,52грн.

Приклад розрахунку показників економічної оцінки сінокосів наведений в таблиці 20.

Аналогічно можна визначити показники оцінки пасовищ. Приклад їх розрахунку наведений в таблиці 21.

Таблиця 19

Визначення продуктивності сінокосів по оцінюваних групах грунтів / гірських земельнооціночний район /.

Шифр агро- Групи

Площа ріллі,га

Бали оц. земель по урож. зернових культур

Урожайність Зернових Культур ц/га

Вартість Валової Продукції Зернових Культур грн/га

Шифри агрогруп грунт

Площа агрогруп грунтів сінокосів, га

Одерж. в серед. но району сіна, га

Вартість ВП сіна,грн/га

Урожайніст Сіна з 1га

Бал оцінки Сінокосів

ріллі

сінокосів

Фактична середня по району

Зозрахов. по групах грунтів

24 25 186 189 190 191 192 всього

87,3 74,9 112,9 96,4 66,1 138,0 53,9 629,4

30 32 28 29 25 27 24 28

12,3 13,1 11,5 11,9 10,2 11,1 9,8 х

147,6 157,2 138,0 142,8 122,4 133,2 117,6 137,0

24 25 186 189 191 190 192 х

3 3 2 2 1 1 1 х

141,7 52,1 93,0 211,3 35,7 60,4 29,8 624,0

Х Х Х Х Х Х Х 12,0

Х Х Х Х Х Х Х 63,6

67,9 72,4 63,3 65,8 56,6 61,1 54,9 63,6

12,8 13,7 11,9 12,4 10,7 11,5 10,4 12,0

14 15 13 13 12 12 11 13

Примітки: 1) Кадастрові ціни: зернових культур – 12,0грн/ц.

Сіна – 5,3 грн/ц.

63,6

2) Коефіцієнт співвідношення К= ---------- = 0,46

137,0

Таблиця 20

Р о з р а х у н о к

Показників економічної оцінки природних сінокосів

Вихідні дані по земельнооціночному району:

У – урожайність сіна 18,9 ц/га.

З_с – затрати на сінокосах 22,6 грн/га.

Група грунтів	Урожайність сіна, ц/га	Відхилення урожайн. Віл середньорайон. ц/га	Відхилення затрат від середньорайонного рівня, грн (гр.3х0,94)	Затрати на групі грунтів грн/га (Зс + гр.4)	Вартість ВП грн/га (гр.2х5,3)	Окупність затрат	Диференціальниї Доход, грн/га.
1 2 3 4 5	12,5 12,0 19,6 16,5 19,4 16,0	-6,4 -6,9 +0,7 +2,4 +0,5 -2,9	-6,0 -6,5 +0,7 +2,3 +0,5 -9,0	16,6 16,1 22,3 24,9 23,1 20,6	66,2 63,6 103,9 87,4 102,8 84,8	4,0 4,0 4,7 3,5 4,4 4,2	43,8 41,9 73,8 53,8 71,6 57,0

Примітка: Кадастрова ціна 1ц сіна – 5,3 грн.

Таблиця 21