2. Об’єкт, предмет і критерії економічної оцінки земель.

Об’єктом економічної оцінки земель, як і земельного кадастру в цілому, є всі землі країни, надані різним категоріям земель і представлені різними земельними угіддями.

Функціонування землі у всіх галузях народного господарства обумовлює необхідність ведення відповідної системи земельного кадастру, в тому числі і економічної оцінки земель.

Економічна оцінка землі, як наукова дисципліна, охоплює певне коло знань про порівняльну цінність її з точки зору продуктивності, ефективності використання і доходності. Ці знання базуються на порівняльній цінності найбільш важливої властивості землі – родючості ґрунтів. Розглядаючи бонітування ґрунтів, встановлено, що предметом її вивчення є родючість. При цьому предметом оцінки виступає природна родючість, у той час як при економічній оцінці – економічна родючість, тобто родючість як економічна категорія. Якщо при бонітуванні ґрунтів оцінці підлягають природні властивості землі як природного тіла, то предметом економічної оцінки земель, крім того, виступають і суспільно-економічні умови (затрати на виробництво продукції, місцеположення господарства).

Часто ґрунти і земля розглядається в одних випадках як різні, а в інших – як однакові поняття. При розгляді бонітування ґрунтів підкреслюється, що предметом їх оцінки є природна родючість ґрунтів, а при економічній оцінці – ефективна (економічна) родючість, яка включає природну і економічну родючість ґрунтів.

З точки зору родючості земля і ґрунт – поняття ідентичні. Різниця лише в тому, що земля більш загальне поняття, ніж поняття ґрунт, яке пов’язується з конкретною уявою про землю.

Земля може бути і чорноземною, і дерново-підзолистою і каштановою тощо. Що стосується ґрунту, то кожний з них єдиний у своєму роді. У зв’язку з тим чорнозем типічний, наприклад, є і грунт і земля, але він відрізняється відповідними признаками від іншого ґрунту, також землі.

При економічній оцінці земель у широкому розумінні порівнюються, оцінюються споживні вартості землі як природного ресурсу та головного засобу виробництва у сільському господарстві. Ці споживні вартості землі виражаються якістю економічної родючості ґрунтів, яка є безпосереднім предметом оцінки земель.

Економічна родючість об’єктивно існуюча категорія суспільного розвитку. Вона характеризується тим, що корисні властивості її більш повно розкриваються в ході історичного розвитку науки, техніки, виробництва.

При земельному кадастрі ґрунт, як носій родючості і предмет оцінки розглядається як єдине поняття тому, що спочатку при бонітуванні ґрунтів проводиться оцінка природної родючості, а потім при економічній оцінці визначається економічна родючість, яка враховує об’єктивні економічні фактори (рівень ведення господарства, структура посівних площ, спеціалізація господарств тощо). Інакше не було б послідовності, наступності земельнооціночних даних. Тому при бонітуванні ґрунтів і економічній оцінці земель вибирають єдиний вид земельнооціночної, або як її часто називають, таксономічної одиниці. В практиці земельнооціночних робіт земельнооціночною одиницею приймаються ґрунтові відміни, агровиробничі групи ґрунтів, оціночні групи земель. Основними оціночними одиницями є групи ґрунтів, виділені згідно загальнодержавного групування ґрунтів для характеристики і обліку якості земель. При забезпеченні необхідною інформацією у різних обсягах земельнооціночними одиницями можуть бути прийняті більш дрібні таксономічні одиниці – ґрунтові відміни або більш крупні – оціночні групи земель.

Використання землі виражається не тільки рівнем виробництва, але і характером використання окремих ділянок, що знаходить своє відображення у складі сільськогосподарських угідь. Особливості господарського використання окремих земельних угідь обумовлюють деякі особливості їх оцінки.

При економічній оцінці земель, зайнятих багаторічними плодовими насадженнями, враховуються вимоги окремих видів і порід насаджень до рельєфу, клімату, умов залягання ґрунтів, на яких розміщаються плодові насадження, до умов проростання. Тому агровиробнича група ґрунтів, як земельнооціночна одиниця економічної оцінки земель, зайнятих багаторічними насадженнями, характеризується однорідністю генетичного типу ґрунту, придатного для однієї породи, сорту, віку і строків дозрівання багаторічних насаджень. Багаторічні насадження оцінюються у плодоносячому віці по виходу продукції з врахуванням її якості і виробничих затрат.

Природні кормові угіддя (сінокоси і пасовища) оцінюються у виді загальної оцінки земель по продуктивності, окупності затрат і диференціальному доходу. Продуктивність виражається у кормових одиницях та показниками вартості валової продукції. При оцінці природних кормових угідь земельнооціночною одиницею прийнята агровиробнича група ґрунтів, яка характеризується однорідністю ґрунтового покриву, рельєфу, умов зволоження і особливостями рослинного покриву.

Об’єктивність економічної оцінки земель залежить від суті прийнятого для неї критерію. Критерій – це мірило для визначення, оцінки предмету, явища. Критерій економічної оцінки земель – це признак істинності наших знань про предмет оцінки землі. Істинність наших знань про порівняльну цінність економічної родючості, як предмету оцінки, характеризує величина продукції сільського господарства з врахуванням затрат на її виробництво.

Економічна оцінка землі повинна враховувати затрати при порівнянні величини виробництва продукції, одержаної з різних за економічною родючістю земель. Враховуючи, що для одержання сільськогосподарської продукції повинні використовуватися всі землі (кращі, середні і гірші), то гектар землі повинен розглядатися не тільки за якістю природної родючості, а в комплексі з виробничими умовами, тобто затратами виробництва (наявність трудових ресурсів, капіталовкладення, техніка, добрива, технологія вирощування культур тощо). Виходячи з цього, на кожному етапі суспільного розвитку складається певна величина суспільно необхідних (допустимих) затрат на виробництво тієї чи іншої продукції сільського господарства. Різниця індивідуальних і суспільно необхідних затрат на виробництво однакової величини сільськогосподарської продукції на відповідних землях дає економію затрат, яка виступає мірилом цінності земель.

Розглянемо приклад. Для виконання державного замовлення по виробництву пшениці використовуються три земельні масиви (табл. 13)

За даними таблиці 13 з точки зору бонітування природної родючості ґрунтів найбільш цінними є землі першого масиву. Однак, щоб визначити за цими даними економічну родючість, яка є предметом економічної оцінки земель, необхідно співставити здатність виробляти одержаний урожай з рівнем затрат. Як видно із наведених

Таблиця 13.