3.5. Особливості формування підсумкової документації за результатами аудиту податків і платежів

Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності.

За результатами виконаних аудиторських послуг аудитор складає підсумковий документ у вигляді аудиторського звіту та аудиторського висновку, зміст і структура яких буде залежати від виду і характеру наданих аудиторських послуг [3, c. 330].

Аудиторський звіт — головний документ, що містить думку аудитора про об'єкти дослідження та іншу інформацію, яку аудитор повинен надати клієнтові. Аудиторська звітність є широким поняттям, вона містить не тільки аудиторський висновок, а й звітність аудитора перед замовником у вигляді акта аудиторської перевірки, довідки тощо. Зразок аудиторського звіту ми подали в додатку В.

Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності [3, c.332]

Відповідно до МСА 700 "Аудиторський висновок", основними елементами аудиторського висновку є:

• заголовок аудиторського висновку;

• вступ;

• масштаб перевірки;

• висновок аудитора про перевірену ділянку;

• дата аудиторського висновку;

• адреса аудиторської фірми;

• підпис аудиторського висновку [7]

Аудиторський висновок може бути: безумовно позитивним, умовно-позитивним, негативним або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

Позитивний висновок дають клієнтові у випадках, коли, на думку аудитора, виконано такі умови:

• аудитор отримав усю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

• надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

• існують адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;

• фінансова документація підготовлена відповідно до прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, що відповідає вимогам українського законодавства;

• фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих суперечностей;

• фінансова звітність складена належно за формою, затвердженою у встановленому порядку [3, c. 338].

Береться також до уваги стан обліку та фінансової звітності підприємства.

Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви стосовно правильності тих або інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було подано аргументоване й переконливе їх обґрунтування, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необов'язково, оскільки вони не змінюють зміст безумовно позитивного висновку.

Аудитор не може видати умовно-позитивного висновку, коли є фундаментальна непевність та незгода. Існують основні причини фундаментальної непевності: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може отримати всю необхідну інформацію і пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (скажімо, через обмеження у часі перевірки, які диктує клієнт); ситуаційні обставини, непевність у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства, що може призвести до значних наслідків і загрожуватиме існуванню у майбутньому). Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження в думках про відповідність фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність порядку оформлення або здійснення операцій чинному законодавству та встановленим нормам [3, c. 339].

Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від того, щоб дати позитивний висновок. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

Непевність або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію, що зумовили непевність чи незгоду, дуже значний і це може суттєво перекрутити дійсний стан справ. Необхідно також зауважувати сукупний ефект усіх непевностей та незгоди на фінансову звітність.

За наявності фундаментальної незгоди клієнтові можуть дати негативний аудиторський висновок, а за наявності фундаментальної непевності — відмовити у поданні аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен описати усі суттєві причини його непевності й незгоди. Ці причини необхідно коротко перерахувати окремо перед тим розділом, де аудитор висловлює негативний висновок або відмовляється від аудиторського висновку [3, c. 340].

Якщо аудитор дає відмову від подання аудиторського висновку, він аргументує про неможливість на підставі наведених фактів сформулювати думку про фінансову звітність підприємства.

Аудиторський висновок оформляють у трьох примірниках, два з яких вручають клієнту, а третій залишається в аудиторській фірмі, Додаток В.