1. Психологічне консультування – індивідуальне, сімейне та психолого-педагогічне, типові проблеми.

«Індивідуальне психологічне консультування - сфера практичної психології, мета якої полягає в наданні фахівцем психологічної допомоги клієнтові в ході спеціально організованої бесіди, спрямованої на усвідомлення клієнтом суті проблеми і способів її вирішення».

• індивідуальне консультування (проблеми особистісного зростання, внутрішні конфлікти, страхи, психологічні травми, проблеми міжособистісних відносин);

Інтимно-особистісне консультування здійснюється з проблем психологічних або поведінкових недоліків, яких хотів би позбу­тися клієнт; особистісних взаємин зі значимими людьми; з при­воду різноманітних страхів, невдач, глибокого невдоволення клі­єнта самим собою, інтимними взаєминами.

Психологічне консультування сім'ї повинно бути спрямоване на відновлення або перетворення зв'язків членів сім'ї один з одним і світом, на розвиток вміння розуміти один одного і формувати повноцінне сімейне «Я», гнучко регулюючи відносини як всередині сім'ї, так і з різними соціальними групами.

При роботі з кожною родиною, цілі і завдання унікальні, як і її життєва ситуація, але якщо говорити про загальне завдання консультування сім'ї - то це зовсім не "забезпечення психологічного комфорту" і "звільнення від страждань"; головне в кризовій ситуації - допомогти прийняти життя у всіх її проявах (не виключаючи страждання), пройти через життєві труднощі і, переосмисливши свої відносини з собою, іншими, світом у цілому, прийняти відповідальність за своє життя і життя своїх близьких і продуктивно перетворити життєву ситуацію.

Сімейне консультування - це зовсім не обов'язково робота з усіма членами сім'ї одночасно. На різних етапах процесу в різних пропорціях можуть поєднуватися різні способи організації процесу сімейного консультування: спілкування з усією сім'єю, індивідуальне консультування одного з її членів, робота з подружньою парою, робота з нуклеарною сім'єю, тобто з родиною у вузькому сенсі слова (батько - мати - діти), робота з розширеною родиною (вона включає також прабатьків і тих близьких, які впливають на сімейні стосунки: тітки, дядьки та інших); робота з екосистемою або соціальною мережею.

Консультування подружжя по міжособистісним проблемам

Як правило, родина звертається в психологічну консультацію у важкі періоди життя, коли відчувається напруга, порушуються взаємини між її членами, виникають конфлікти.

Аналізуючи проблеми, з якими подружжя часто звертаються в консультацію, дослідники (Ю.Е.Альошина, В.Ю.Меновщіков) вважають найбільш типовими:

• різного роду конфлікти та взаємне невдоволення, пов'язані з розподілом подружніх ролей та обов'язків;

• конфлікти, проблеми, невдоволення подружжя через відмінності в поглядах на сімейне життя і міжособистісні відносини;

• сексуальні проблеми, невдоволення одного чоловіка іншим у цій сфері та їх взаємне невміння налагодити нормальні сексуальні відносини;

• складності та конфлікти у взаєминах подружньої пари з батьками одного або обох подружжя;

• хвороба (психічна або фізична) одного з подружжя, проблеми і труднощі, викликані необхідністю адаптації сім'ї до захворювання, негативним ставленням до себе і оточуючих самого хворого або членів сім'ї;

• проблеми влади і впливу в подружніх взаєминах;

• відсутність тепла у відносинах подружжя, дефіцит близькості й довіри, проблеми спілкування.

Завдання консультанта

Завдання консультанта - допомогти клієнтам розібратися в тому, як у їх сімейному житті виявляються зразки і моделі взаємодії, засвоєні ними в дитинстві, і тепер ускладнюють і утрудняють побудову зрілих, дорослих стосунків як із чоловіком, так і зі своїми власними дітьми. Аналіз цих неусвідомлюваних потреб і прагнень дозволяє позбутися від них, "розчищаючи" дорогу зрілим і адекватним стосункам, що також вибудовуються в процесі психотерапії.

Основне завдання консультування у напрямі психолого-педагогічного спілкування — оптимізація міжособистісної взаємодії в системі "педагог — дитина", "батьки — дитина", "педагог — батьки".

Основні запити в сфері психолого-педагогічного консультування

До основних проблем (запитів), з якими звертаються до психолога-консультанта, можна зарахувати:

- неадекватність педагогічних впливів на особистість дитини;

- конфліктні ситуації в сім'ї;

- переживання дітьми різного віку негативних емоцій стосовно школи, ставлення до навчання;

- проблеми психічного здоров'я дітей, що навчаються в загальноосвітніх та спеціальних закладах;

- вплив стресогенних факторів на успіхи в школі;

- проблеми шкільної дезадаптації;

- дитячий алкоголізм та наркоманія.

Розв'язання зазначених вище проблем передбачає, перш за все, знаходження основних причин, які провокують появу тих чи інших труднощів. З досвіду роботи можна стверджувати, що найбільш поширеними причинами виникнення труднощів у педагогічному спілкуванні є:

- несформованість навичок вербальної та невербальної комунікації (перефразування, збіднений словниковий запас, нелогічність висловлювань, недоречність виразів тощо);

- відсутність необхідного зворотного зв'язку;

- формальність в організації педагогічної взаємодії (особливо в процесі прийняття спільних рішень);

- неврахування вікових та індивідуальних особливостей дітей у процесі спілкування, ігнорування закономірностей психічного розвитку особистості, зокрема переживання нею критичних періодів;

- низька культура педагогічного спілкування та нехтування внутрішньою неготовністю співрозмовника (зокрема, дитини) до критичного ставлення чи оцінювання;

- низький рівень гуманізації дитячих закладів.

Консультування батьків та педагогів щодо взаємодії з дітьми різного віку

Головне завдання консультанта — зняти психологічний бар'єр, налаштувати на готовність до співпраці, звертати увагу на мотивацію людських вчинків, а не лише на їх результати.

Можна запропонувати підліткам вести щоденні записи спостережень за своєю поведінкою, виділяючи те, що їм найбільше сподобалось, а що викликало неприємні емоції.

Щодо консультування юнаків і дівчат старшого шкільного віку, то можна виділити типові випадки і ситуації звертання до консультації батьків старшокласників, а також їх самих. Серед них:

- погані взаємини між старшокласниками та їхніми батьками, послаблення впливу на прийняття рішень дітьми;

- невдоволення батьків тим, як їхні діти вибирають собі друзів, особливо стосунками між статями;

- розбіжності між батьками і дітьми щодо вибору дитиною майбутньої професії, нездатність відшукати адекватні способи досягнення згоди;

- відсутність спільних інтересів, небажання дітей проводити час разом із батьками;

- конфлікти між розлученою матір'ю (батьком) і дорослою дитиною через те, що в родині з'явився новий чоловік (нова жінка), конфліктні ситуації як наслідок поганих взаємин між дорослими дітьми від різних батьків в одній і тій же родині [20].

До можливих ефективних способів практичного розв'язання згаданих вище проблем можна зарахувати:

- індивідуальні бесіди з учасниками конфліктних ситуацій, у ході яких спільно проаналізувати причини погіршання міжособистіс-них стосунків;

- групові зустрічі (тренінги, круглі столи, диспути, ділові ігри), на яких оптимізувати процеси саморегуляції, здатність до відкритого демонстрування як позитивного, прихильного, так і негативного ставлення; виробляються уміння до гнучкого управління емоціями, емпатійного слухання, спільного знаходження конструктивних рішень тощо.

У ході індивідуальних консультацій потрібно звернути увагу клієнта (старшокласника) на зміст його власних переживань, що викликає в них стійку негативну реакцію, вияснити, як би вони вчинили на місці батьків чи вчителів. Під час бесід з батьками важливо звернути їхню увагу на типові й специфічні прояви індивідуальних якостей дітей, на які необхідно зважати, якщо дорослі щиро хочуть налагодити з ними стосунки.

Під час групових зустрічей можна виробити спільні правила поведінки (бачити позитивне, оцінювати свої дії, критика у вигляді рекомендацій, спокійне представлення своєї позиції, пошуки компромісу, утримання від з'ясування стосунків у стані роздратування).

Консультування з розвитку здібностей школярів

1. Особливості консультування щодо розвитку інтелектуальних здібностей.

Інтелектуальні здібності людини мають визначену структуру. Тому необхідно враховувати складність цього виду здібностей у процесі їхнього розвитку. В основі формування розумових здібностей лежить розвиток процесів мислення. Розвиток трьох основних видів мислення — дійового, образного і словесно-логічного — опосередковується не лише задатками і соціальною ситуацією розвитку особистості, а й організацією провідної діяльності, характерної для того чи іншого вікового періоду.

2. Особливості консультування щодо розвитку мнемонічних здібностей. Мнемонічні здібності людини — здатність до успішного запам'ятовування, оптимального збереження та вчасного необхідного відтворення засвоєного досвіду. Багатоаспектність прояву мнемонічних здібностей і безліч проблем щодо розвитку пам'яті сприяє тому, що в практиці психологічного консультування все частіше з'являються запити на поліпшення процесів та якості пам'яті.

У практиці психологічного консультування робиться акцент на осн

3. Досить актуальними залишаються проблеми розвитку комунікативних здібностей.

Ознаки, за якими можна судити про наявність у клієнта комунікативних проблем: неадекватне або несвоєчасне реагування на звернення, почуття зніяковілості, неуважне реагування на вербальні стимули, недиференційованість невербальних стимулів, невміння використовувати наявні знання, недорозвиненість почуття гумору тощо.

4. Особливості консультування щодо поліпшення організаторських здібностей клієнта.

Перш за все, потрібно з'ясувати, чи усвідомлює клієнт, які знання й уміння повинен мати гарний організатор. Початковий етап роботи з клієнтом з удосконалювання його організаторських здібностей може стосуватись складання індивідуальної програми щодо корекції та розвитку окремих рис характеру, складання самоописів та передбачення перспективних напрямів самовиховання.

Консультування з проблем шкільної адаптації та успішності.

Консультування з проблем профілактики дитячої злочинності, наркоманії та алкоголізму.

Висновок. Людська психіка організована таким чином, що ми охоче сприймаємо потік позитивної інформації і намагаємось відмежуватись від негативної, особливо болючої. Як правило, батьки із задоволенням вислуховують інформацію про успіхи своїх дітей і намагаються не концентруватись на негативних проявах поведінки, знаходячи виправдання та шукаючи "крайнього" (учитель, погані друзі, вулиця). Практика показує, що девіантність — це здебільшого результат неадекватного впливу батьків або ж їх надмірне опікування, або ігнорування справжніх інтересів дітей, їхніх потреб, прагнень, неврахування вікових та індивідуальних особливостей розвитку.