Стаття 111. Обмеження прав на земельну ділянку

1. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення:

а) заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку;б) заборони на передачу в оренду (суборенду);в) права на переважну купівлю у разі її продажу;г) умови прийняття спадщини тільки визначеним спадкоємцем;ґ) умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;д) заборони на провадження окремих видів діяльності;е) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна;є) умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;ж) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;з) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;и) інших зобов’язань, обмежень або умов.

2. Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або договором.

22.

Стаття 116. Підстави набуття права на землю

1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.  2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.  3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:  а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;  б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;  в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.  4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.  5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. 

23.

Набувальна давність — це набуття громадянами права на земельну ділянку за давністю користування.Умовою набуття зазначеними суб'єктами такого права виступає добросовісне, відкрите і безперервне користування відповідною земельною ділянкою протягом 15 років.Добросовісне користування земельною ділянкою, як правило, полягає у тому, що користувач (власник) земельної ділянки не знав або не усвідомлював ,чи не повинен був знати про незаконність (неправомірність) такого використання землі. Добро­совісне користування ділянкою може бути пов'язане з оплатою земельного податку, поданням заяви на адресу уповноваженого органу про закріплення за громадянином цієї ділянки тощо. Громадянин повинен так користуватися земельною ділянкою, щоб не порушувати права і законні інтереси суміжних землекористувачів або власників земельних ділянок. Таке користування земельною ділянкою має здійснюватися з дотриманням всіх вимог екологічного законодавства.Відкрите використання зе­мель­ної ділянки полягає у тому, що користування земельною ділянкою здійснювалось без приховування цього факту від третіх осіб чи органів державної влади або місцевого самоврядування. Відкрите користування земельною ділянкою передбачає, що інформація про таке користування була відома уповноваженим органам, але вони не порушували питання про самовільне використання цієї ділянки.Безперервне користування упродовж 15 років означає, що за цей час суб'єкт, який здійснював експлуатацію земельної ділянки, не залишав її без використання.

24.